Ми народились в цій країні,
І маємо померти тут.
Бо президента кожній зміні,
В печінці все сидить отут.
 
Пів світу зве нас Українці,
А половина звуть «хохли».
Війну ми виграли у німців,
А гідність все ж не зберегли.
 
Перемагали ми поляків,
Козацтво сильне в нас було.
Панів ганяли гайдамаки,
Щоб зберегти своє село.
 
Ярмо,  ще скинули татарське,
Була Русь Київська у нас
Окремих лиш князів  зухвальство,
Державу  рвало, як в наш час.
 
В той час князі, в наш бізнесмени,
Престижно депутатом стать.
На «Мерси» сіли на «Кайени»,
Це нова Українська рать.
 
Із комуністів в демократи,
Було рукою лиш подать.
З братків зробили собі брата,
Тили надійні треба мать.
 
Їхніх дітей зовуть «мажори»,
Робити треба всім на них.
Лиш школи перейшли кордони,
Потрібно «Бенклі» всім дарить.
 
І їздять «Бентлі» і «Кайени»,
По тротуарам по людях.
Якщо в карманах є зелені,
ДАІ – шники у них в руках.
 
В Європи просимо все гроші,
Самим на ноги нам не стать.
Ми вже пушисті і хороші,
І перестали «воровать».
 
Тільки от замки  ті мільярдні,
Їх з роком менше не стає.
Добротніші ростуть пікантні,
Європа це, чи Бог дає?
 
Безплатна кажуть медицина,
В бюджеті гроші на це є.
Тільки якась мутна картина,
Все інвалідів більш стає.
 
Бо грошенята всі в карманах,
Десь осідають наверху.
Вухом одним про «деребанах»,
День божий кожен на слуху.
 
Чорнобилець ти, чи афганець,
На пенсію твою начхати.
Чи ходиш ти, а може старець,
Повинен у гробу лежати.
 
Візьмемо, ще середній бізнес,
Держався, що лиш на плаву.
Тепер беруть всі в руки віник,
І цілий день метуть ганьбу.
 
За бізнесом село принишкло,
Орати, кошт нема стерню.
Останній раз всі знають вийшло,
Пропала гречка із меню.
 
Раніш картоплю із Єгипту,
Везли поромом ми сюди.
І не було нікому стидно,
Бо всі вже звикли до ганьби.
 
Де обробляється земля ще,
Там кукурудза лише й рапс.
Напхають хімії добряче,
Без ГМО стоїть їх штамп.
 
За сівозміни геть забули,
Навіщо клопоти дурні.
Тоді вилазити із шкури,
І руки мати ще брудні.
 
Однак закон будуть приймати,
Порядок продажу землі.
Тільки не знають як назвати,
Щоб не «допетрали» в селі.
 
Куди не киньсь – вскрізь паутина,
В науці, в армії, в селі.
Лиш розмовляємо красиво,
Не пахне салом на столі.
 
В нас гаманці стають бідніші,
А в декого сидять нулі.
Вода брудна тече по річці,
А корабель наш на милі.
 
Народ обдерти – Це реформа!
Вірніше «тюнинг» від людей.
Раз в день поїсти буде норма,
Жінок відправлять у бордель.
 
Всю опозицію заставлять,
Голосувати, як вони.
Якщо не згоден то підставлять,
Не обминуть тоді тюрми.
.
Чого чекати і як жити,
Ніхто не знає наперед.
Реформами всі дуже ситі,
Лиш в обіцянки ложать мед.
 
Знайти потрібно папу Карла,
І парочку полін живих.
Хай не марнує часу дарма,
А теше буратін нових.
 
Щоб Карабаси Барабаси,
Ділились порівну з людьми,
А гроші вкрадені всі наші,
В країну з Кіпру привезли.