Конституційний прожект Ющенка: стьоб та трохи аналізу -1
 
Незважаючи на те, що шедевр законодавчої думки, представлений Ющенком прєд світлі народні очі напередодні Дня
Дурня, не має жодної перспективи - я таки вирішила його прочитати. Бо мені так рідко доводиться застосовувати на
практиці свої знання за основним фахом (я закінчила кафедру саме конституційного права), що будь-яку нагоду втрачати
не хочеться - навіть якщо мова йде про відвертий еклектичний маразм.
Отже, понеслися! Для полегшення сприйняття підемо прямо по тексту - за розділами. Дісклеймер: я звертатиму увагу
лише на те, що зацікавило особисто мене.
Розділ І. Засади конституційного ладу.
Знаєте, на чому має грунтуватись територіальний устрій України? Ви не повірите - "...на засадах збалансованого соціально-
економічного розвитку адміністративно-територіальних одиниць"! А систему адміністративно-територіального устрою
України мають складати громади, райони, області та АР Крим, "...які є невід'ємними складовими частинами України". Крім
того, міста "...з визначеною законом кількістю жителів" можуть прирівнюватися за статусом до області або району!
Ви запитаєте - а що ж це за статус такий і навіщо він потрібен? Не знаю, не знаю. В прожекті зазначено, що цей статус, а
також порядок вирішення питань адміністративно-територіального устрою - визначаються законом. Може, Ющенко
додав до свого конституційного прожекту проект цього закону, аби ми могли оцінити подальший політ його
законотворчої думки? Чи інші законопроекти, посилання на які є далі по тексту? Не смішіть мої капці, да.
А ось ця фраза зворушила мене до глибини душі: "Держава відповідає перед людиною за свою діяльність". В світлі всього
іншого, що написано далі по тексту - це або стьоб, або знущання.
Пару слів про улюблене мовне питання. Російська мова черговий раз виділена окремо - в плані, що "...гарантується
вільний розвиток, використання і захист російської, інших мов національних меншин". А також зазначено, що "...держава
сприяє вивченню мов міжнародного спілкування", але які саме це мови - не вказано. Російська, мабуть, в число "мов
міжнародного спілкування" не входить, нє? ;) Хоча - всі мовні питання, як завжди - мають визначатись окремим законом.
Дуже хотілося прочитати хоч щось про власність, а особливо - про власність на землю. І - нічого! Крім звичних вже
відсилок до майбутніх законів. "Право приватної власності на землю гарантується відповідно до закону". Законом про
мораторій, не інакше як. "Правовий режим державної та комунальної власності на відповідні природні ресурси
визначається законом". Тут за майже 20 років навіть інвентаризувати цю власність не змогли та відмежувати одну від одної
- але чи чув хтось, аби Ющенко з цього приводу хоч якось переймався? І - головне! "Усі суб'єкти права власності рівні
перед законом". Дуже зворушливо, я прониклася.
Ось ще прикольні фрази: "Держава сприяє розвитку діалогу між соціальними партнерами". Хто такі соціальні партнери -
ніхто випадково не в курсі? ;) "...збереження генофонду Українського народу є обов'язком держави". Хто і яким способом
зберігатиме цей "генофонд"? А головне - що саме мається на увазі? ;)
Крім Державного Гімну, пропонується також запровадити якийсь "...Духовний Гімн України - гімн «Боже великий, єдиний,
нам Україну храни» на музику Миколи Лисенка зі словами Олександра Кониського в редакції, визначеній законом". Нащо
потрібен цей "Духовний Гімн"? Особливо атеїстам, ага.
Розділ II. Права, свободи та обов'язки людини та громадянина.
Ось вам цукерка, любі виборці, в ст. 34 прожекту: "Затримана особа негайно звільняється, якщо протягом двадцяти
чотирьох годин з моменту її фактичного затримання їй не вручено вмотивованого рішення суду про тримання під
вартою.
Кожному заарештованому чи затриманому має бути невідкладно повідомлено про мотиви арешту чи затримання,
роз'яснено його права та надано можливість з моменту затримання захищати себе особисто та користуватися
правовою допомогою захисника. Кожний затриманий має право у будь-який час оскаржити в суді своє затримання. Про
арешт або затримання людини має бути негайно повідомлено вказаних нею родичів або інших осіб".
Але "з'їсти" цю цукерку можливо лише в тому випадку, якщо відповідні зміни будуть внесені в Кримінально-
процесуальний Кодекс. А головне - якщо буде "перепрошита матриця" в головах українських ментів, прокурорів та
суддів. Ймовірність обох умов, а особливо другої - кожен може оцінити сам.
"...Громадяни мають право брати участь в управлінні державними та місцевими справами..." "...Громадяни мають право
брати участь у здійсненні правосуддя..." "...Тривалість оплачуваної щорічної відпустки не може бути меншою ніж
тридцять днів"..."...Кожен має право на житло"... "...Кожен має право на достатній життєвий рівень для себе і своєї
сім'ї"... "...Медична допомога у державних і комунальних закладах охорони здоров'я надається безоплатно в установленому
законом порядку"... Ви маєте право мати право, шановні громадяни, тому що в реалі ніякого доступу до влади вам ніхто не
дасть, і судів присяжних не створить, і робочих місць не забезпечить, і дешевих квартир не побудує, і ліки та обладнання в
лікарні не завезе - і не сподівайтесь! Але про це - далі.
"...Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і
безстороннім судом"... Коли я доберусь до розділу, в якому йдеться про суд, правосуддя та порядок формування
суддівського корпусу - ви прозрієте з цинізму нашого, прастігоспаді, Президента...
"...У разі скасування вироку суду як неправосудного держава відшкодовує матеріальну і моральну шкоду, завдану
безпідставним засудженням"... Ага, наздожене і ще раз відшкодує - плавали, знаємо!
Ось прикольна новела - "...Положення цього розділу Конституції України застосовуються також до юридичних осіб,
зареєстрованих в Україні, якщо права і свободи та їх юридичні гарантії за своїм змістом та обсягом можуть бути на
них поширені". Залишилось, правда, внести відповідні зміни в якихось там стопіцот законів, але то таке.
 
Розділ III. Народне волевиявлення.
Не можна сказати, що в прожекті немає аж нічого хорошого. Ось один з найголовніших позитивів - "Вибори депутатів рад
громад, районних, обласних рад, голів громад, депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим не проводяться
одночасно з черговими виборами Президента України, народних депутатів". Важко переоцінити цю новелу - щоправда,
впровадження її цілком можливе і без внесення змін до Конституції ;)
А ось - головний камінь спотикання, про який я детально писала в двосерійній статті з величезною кількістю букафф
http://infoporn.org.ua/2008/05/27/teritorialna-gromada-ti-%E2%80%93-chlen/: "У місцевих виборах і референдумах беруть
участь, місцеву ініціативу здійснюють громадяни України, які мають право голосу і належать до відповідних громад".
На жаль, ніякого іншого критерію належності до певної громади, крім як улюблена прописка реєстрація - ніхто з
українських політиків так і не запропонував.
А ось норма, яка багатьом "слугам народним" буде не до вподоби: "Не можуть балотуватися громадяни України, які під
час виборів є військовослужбовцями, обіймають посади судді, прокурора, слідчого, Уповноваженого Національних Зборів
України з прав людини, Голови, члена Рахункової палати, Голови, іншого члена Центральної виборчої комісії України,
члена Вищої ради юстиції України, інші визначені законом державні посади". А чому, цікаво? А Президенту - можна
балотуватись в народні депутати першим номером в списку якоїсь політичної партії? Ну дуже послідовний у нас
Гарантело, да.
Багато уваги в прожекті приділено також різноманітним референдумам. Є і дуже прикольні пропозиції. Наприклад: "...на
всеукраїнський референдум виноситься законопроект про скасування чинного закону повністю чи в окремій частині". Але,
враховуючи те, що "...Всеукраїнський референдум за народною ініціативою призначається Президентом України", а також
те, що "...Порядок проведення всеукраїнського референдуму встановлюється законом" - запишемо всі ці ініціативи під
рубрику "Благі, але нездійсненні побажання".
Так само, як і всю цілком статтю 81:
"За народною ініціативою на вимогу не менш як півтора мільйона громадян України, які мають право голосу, до
Національних Зборів України вноситься законопроект про внесення змін до Конституції України або про нову редакцію
Конституції України.
За народною ініціативою на вимогу не менш як ста тисяч громадян України, які мають право голосу, до Національних
Зборів України вноситься законопроект з питань, віднесених до сфери регулювання законом. Порядок здійснення
народної ініціативи встановлюється законом".
Так, це було б круто! Люди самі пишуть притомні законопроекти, збирають якихось там 100 000 підписів, а натовп
клоунів та дерибанщиків в Верховній зРаді Національних Зборах зобов'язаний проголосувати цей законопроект як
невідкладний! Але, але, але... По-перше - хто ж тим людям дасть здійснити таку ініціативу? А якщо і вийде якимось дивом
дотриматись усіх формальностей (уявіть собі, СКІЛЬКИ це коштуватиме грошей, займатиме часу, псуватиме нервів) -
депутани візьмуть та й проголосують "проти"!
Але це все була "лірика".
Далі буде найцікавіше - про Сенат ;), про Кабмін та суди та місцеве самоврядування
 
Конституційний прожект Ющенка: стьоб та трохи аналізу -2
Початок: Конституційний прожект Ющенка: стьоб та трохи аналізу -1
Як і слід було очікувати, надзвичайно малу кількість читачів зацікавив аналіз завідомо мертвонародженого прожекту
Конституції від Ющенка. Незважаючи на це, я все-таки продовжу знайомити бажаючих з тими його нормами, які здалися
мені хоч трохи цікавими.
Розділ IV. Національні Збори України.
Згідно статті 86 прожекту, Верховна Рада має називатись Піонерськими Національними Зборами України та складатись з
двох палат - Палати депутатів і Сенату. Загальний склад Палати депутатів Ющенко пропонує скоротити до трьохсот осіб,
які мають обиратися лише на чотири роки. Абстрагуємось від того, що Сенат потрібен Україні приблизно так само, як
сідло — корові (сам Ющенко дотримувався такої точки зору не далі, як в часи Кучми, але, як то кажуть - “Нє раз смєніт
младая дєва безпринципний Гарантело мєчтамі новиє мєчти”), та подивимось уважно на те, звідки мають братись
сенатори. Ось вона, ключова фраза, заради якої, як стверджують злі язики — Ющенко і затіяв весь цей прожектний цирк :
“До загального складу Сенату входять ... сенатори, якими довічно стають після закінчення повноважень
Президенти України за їх згодою, крім тих, яких було усунено з поста в порядку імпічменту”.
Крім Ющенка колишніх президентів, по три сенатори мають обиратись строком на шість років в Автономній Республіці
Крим, кожній області, місті Києві, в містах, що за статусом прирівняні до області (чи не забагато буде від Криму — аж
шестеро сенаторів, три від АР та три від Севастополя, що має статус обласного міста та має навіть власний Апеляційний
суд?). Кожні два роки пропонується оновлювати третину складу обраних сенаторів за жеребом — оого з трьох, обраних
від кожного суб'єкта. Уявляєте глибини облому тих, на кого випаде жереб? Витратив бабло, обрався, і — лише на три
роки!
Подивіться, яка пропонується прєлєсть - “...Народний депутат не може мати іншого представницького мандата,
обіймати посаду судді, іншу державну посаду (крім посади Прем'єр-міністра України, Віце-прем'єр-міністра України,
міністра)...”. Уявляєте собі? Півпарламенту піде в міністри, і одночасно залишиться депутанами! А їх, нагадую —
всього-то триста!
Ну, і про “скасування недоторканості”, про те, що “закон один для всіх”:”... Народний депутат без згоди Палати
депутатів, сенатор без згоди Сенату не може бути затриманий чи заарештований”.І ще дна улюблена фішка:
“...Народні депутати, сенатори на засіданнях палат Національних Зборів України голосують особисто”.А що робити,
якщо депутати та сенатори, як і завжди, голосуватуть “багатостаночним методом”? А про це в прожектєгу, звичайно ж,
нічого не сказано!
Чим саме має займатись нижня палата парламенту — можна детально почитати в статті 97. Єдине, що мене завжди
уміляло в різноманітних прожектах, так це фрази такого штибу: “...Палата депутатів здійснює інші повноваження,
передбачені Конституцією України”. Які такі- “інші”? Де саме про них можна прочитати? І, якщо про ці інші
повноваження щось сказано в якихось інших статтях — чому б не зазначити це в одній-єдиній статті? Це зауваження
стосується і статті 100, в якій йдеться про повноваження Сенату, та ст. 118, яка стосується повноважень Президента.
Серед запропонованих повноважень можна визначити такі:
схвалення законів, прийнятих Палатою депутатів;
призначення всеукраїнського референдуму;
призначення виборів Президента України у строки, встановлені статтею 114 Конституції України;
призначення виборів депутатів рад громад, районних, обласних рад, голів громад, депутатів Верховної Ради Автономної
Республіки Крим;
дострокове припинення за поданням Президента України повноважень всіх вищзазначених рад;
призначення на посади та звільнення з посад Голови та інших членів Центральної виборчої комісії України за поданням
Президента України;
надання згоди на призначення на посади Президентом України Генерального прокурора України, а також Голови
Служби безпеки України, Голови Національного бюро розслідувань України, керівників інших державних органів, які
здійснюють досудове слідство Голови Служби зовнішньої розвідки України;
здійснюють досудове слідство, Голови Служби зовнішньої розвідки України;
призначення на посади та звільнення з посад за поданням Президента України Голови Національного банку України,
Голови та державних уповноважених Антимонопольного комітету України, керівників та членів інших органів
державного регулювання;
призначення на посади та звільнення з посад половини складу Рахункової палати;
призначення та звільнення половини складу Ради Національного банку України;
призначення на посади та звільнення з посад половини складу Національної ради України з питань телебачення і
радіомовлення;
призначення на посаду та звільнення з посади за поданням Президента України Голови Національного комітету
державної служби України.
Ви ще досі не зрозуміли, нащо Україні потрібен той Сенат? Почекайте, пояснення — попереду! “...Закон, прийнятий
Палатою депутатів, протягом п'яти днів передається Головою Палати депутатів до Сенату. Сенат після отримання
закону протягом п'ятнадцяти днів сесії схвалює закон або відхиляє його. Якщо Сенат протягом встановленого строку не
ухвалить рішення, закон вважається схваленим Сенатом. Якщо Сенат прийняв постанову про відхилення закону, Палата
депутатів може повторно прийняти закон більшістю від загального складу”.
Тобто, основна “місія” Сенату — затягувати законотворчий процес в разі необхідності, ога ;) А що ж має відбуватись з
нещасними законами далі? “...Закон, схвалений Сенатом або прийнятий повторно Палатою депутатів, Голова Палати
депутатів невідкладно підписує і направляє Президентові України. Президент України протягом п'ятнадцяти днів
після отримання закону підписує закон або застосовує щодо нього право вето, повертаючи закон зі своїми
пропозиціями до Палати депутатів для нового розгляду. Якщо Президент України протягом встановленого строку не
повернув закон до Палати депутатів, закон має бути підписаний Президентом України”. “...Якщо повернений
Президентом України з пропозиціями для нового розгляду до Палати депутатів закон буде знову прийнятий Палатою
депутатів не менш як двома третинами від її загального складу, Президент України протягом десяти днів підписує
такий закон. Звернули увагу? В проекті нічого не сказано, що ж робити, якщо Президент НЕ ПІДПИСУВАТИМЕ
закони, які ЗОБОВ'ЯЗАНИЙ підписувати? Так отож!
Одна з улюблених тем — порядок розгону депутатів підстрачниками розпуску: “...Палата депутатів може бути
розпущена Президентом України. Для ухвалення рішення про розпуск Палати депутатів Президент України оголошує
консультації з головами обох палат Національних Зборів України, Прем'єр-міністром України та головами фракцій у
Палаті депутатів”. Про підстави розпуску — буде далі. Але: “...Палата депутатів не може бути розпущена під час дії
воєнного чи надзвичайного стану в Україні. Палата депутатів, обрана на позачергових виборах, не може бути розпущена
також протягом одного року від дня її обрання, а також в останні шість місяців строку, на який обрано Президента
України, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою статті 128 Конституції України” - тобто прожекту. Тобто,
насправді — розігнати нижню палату Президент може ЗАВЖДИ — було б бажання, а підстави — знайдуться.
Розділ V. Президент України.
Хто ж він такий, наш Гарантело, якого пропонується обирати на п'ять років, не більше, ніж на два строки підряд? До якої
гілки влади належить? Нащо взагалі потрібний? “...Президент України - Глава держави. Президент України представляє
державу і забезпечує її правонаступництво. Президент України є гарантом забезпечення суверенітету, територіальної
цілісності і безпеки держави, додержання Конституції України, прав і свобод людини і громадянина. Президент
України сприяє взаємодії державних органів, органів місцевого самоврядування”.
Ось деякі з запропонованих прожектом повноваженьПрезидента України:
- Верховний Головнокомандувач;
- ухвалення рішень про введення воєнного чи надзвичайного стану;
- призначення всеукраїнського референдуму;
- призначення виборів народних депутатів, сенаторів;
- ухвалення рішення про розпуск Палати депутатів;
- скасування актів Кабінету Міністрів України з питань зовнішньополітичної діяльності, оборони і безпеки держави після
консультацій з Прем'єр-міністром України;
- утворення судів в установленому законом порядку та визначення судових округів;
- призначення на посади за згодою Сенату та звільнення з посад Генерального прокурора України, а також Голови
Служби безпеки України, Голови Національного бюро розслідувань України, керівників інших державних органів, які
здійснюють досудове слідство, Голови Служби зовнішньої розвідки України;
- призначення та звільнення половини складу Ради Національного банку України;
- призначення на посади та звільнення з посад половини складу Національної ради України з питань телебачення і
радіомовлення;
- ухвалення рішень про прийняття до громадянства України та про припинення громадянства України, про надання
притулку в Україні;
- здійснення помилування;
- підписання законів та офіційне їх опублікування;
- право вето щодо законів (крім законів, прийнятих на всеукраїнському референдумі) з наступним поверненням їх на
новий розгляд Національних Зборів України.
Непогано для людини, яка всього лише “сприяє взаємодії державних органів, органів місцевого самоврядування”, і при
цьому фактично не несе жодної відповідальності за свою бурхливу діяльність, еге ж? ;)
Здихатись Гаранта, якщо він виявиться таким, як Ющенко - практично неможливо:
Прожектом передбачені для цього чотири підстави:
1) добровільне складення повноважень;
2) неможливість здійснювати повноваження за станом здоров'я;
3) усунення з поста в порядку імпічменту;
4) смерть.
Якщо Президент України не захоче скласти повноваження шляхом проголошення особисто відповідної заяви на засіданні
Сенату, Сенат може спробувати ухвалити більшістю від свого загального складу рішення про дострокове припинення
його повноважень у зв'язку з неможливістю здійснення їх за станом здоров'я. Але - “...Неможливість здійснення
Президентом України своїх повноважень за станом здоров'я встановлюється Верховним Судом України за зверненням
Палати депутатів і на підставі висновку державної медичної комісії, створюваної відповідно до закону”.
Проект відповідного закону, як неважко здогадатись, Ющенко до свого Конституційного прожекту не долучив.
Що ж стосується імпічменту, то, як то кажуть, легше верблюду пробігти крізь вушко голки...
Стаття 124 – без коментарів:
“Президент України може бути усунений з поста в порядку імпічменту у разі вчинення ним умисного злочину.
Розгляд питання про усунення Президента України з поста в порядку імпічменту ініціюється більшістю від загального
складу Палати депутатів.
Для проведення розслідування Палата депутатів створює спеціальну тимчасову слідчу комісію, до складу якої
включаються спеціальний прокурор і спеціальні слідчі.
Висновки і пропозиції спеціальної тимчасової слідчої комісії розглядаються на засіданні Палати депутатів у двомісячний
строк від дня створення спеціальної тимчасової слідчої комісії.
За наявності підстав Палата депутатів не менш як двома третинами від загального складу ухвалює рішення про
звинувачення Президента України.
Рішення про усунення Президента України з поста в порядку імпічменту ухвалюється Сенатом у місячний строк від дня
ухвалення рішення про звинувачення Президента України за наявності висновку Конституційного Суду України щодо
додержання встановленої цією статтею процедури розслідування і розгляду справи про усунення Президента України з
поста в порядку імпічменту.
Рішення про усунення Президента України з поста в порядку імпічменту ухвалюється Сенатом не менш як двома
третинами від його загального складу.”
Далі – буде. В наступній частині – про Кабмін та суди
 
Нарешті я добралася до Кабміну по-ющенківськи, і хочу сказати, що польот законодавчої думки аффтарів
презентованого ним прожекту Конституції в даному напрямку доставляє просто нереально.
Розділ VI. Кабінет Міністрів України
Кабмін, або - Уряд України - “є вищим органом у системі органів виконавчої влади... забезпечує та є відповідальним за
здійснення внутрішньої і зовнішньої політики держави на виконання Конституції України та законів, указів Президента
України”.
Склад Кабміну такий: Прем'єр-міністр України, Віце-прем'єр-міністр України, міністри.“...Прем'єр-міністр України керує
роботою Кабінету Міністрів України, спрямовує її на виконання Програми діяльності Кабінету Міністрів України,
затвердженої Палатою депутатів, підписує акти Кабінету Міністрів України. Міністр забезпечує виконання Програми
діяльності Кабінету Міністрів України, формування та реалізацію державної політики у відповідній сфері”. Чим
конкретно має займатись Віце-прем'єр - конкретизується.
Процедура формування персонального складу Кабміну, описана в статті 128 прожекту — воістину, як то кажуть,
“достойна пєра”.
Для початку Президент “..доручає кандидату на посаду Прем'єр-міністра України, уповноваженому політичною
партією, яка за підсумками виборів до Палати депутатів отримала найбільшу кількість депутатських мандатів,
сформувати та внести у двадцятиденний строк на розгляд Палати депутатів пропозиції щодо персонального складу
Кабінету Міністрів України разом із Програмою діяльності Кабінету Міністрів України”.
Якщо ж Палата депутатів в десятиденний строк після внесення пропозицій щодо персонального складу Кабміну та
Програми діяльності Кабміну не затвердила персональний склад і Програму, Президент протягом трьох днів дає
аналогічне доручення “...кандидатові на посаду Прем'єр-міністра України, уповноваженому політичною партією, яка за
підсумками виборів до Палати депутатів отримала другу за чисельністю кількість депутатських мандатів”.
Якщо ж і цього разу Палата депутатів в десятиденний строк потерпить фіаско в формуванні Уряду та затвердженні його
програми, Президент України САМ! має визначити кандидата на посаду Прем'єр-міністра України та доручити йому у
тридцятиденний строк внести до Палати депутатів пропозиції щодо персонального складу Кабміну та Програму його
діяльності.
Ну, а якщо і у цього кандадата нічого не вийде — значить, “нє судьба”. Тоді Президент має розпустити Палату депутатів і
призначити позачергові вибори народних депутатів.
Три місяці Урядіади — і вибори! Краса!
Згідно прожекту, Кабмін має заявити про свою відставку перед новообраною Палатою депутатів на її першому засіданні.
То хто ж рулитиме країною протягом вищеописаного, довготривалого процесу Урядіади? Президент особисто, нє? ;)
Якщо Палаті депутатів після успішно завершеної Урядіади життя здасться нудним та нецікавим, вона може прийняти
рішення про недовіру Кабмінові, що матиме наслідком його відставку. Якщо Прем'єр-міністру ноша його вдасться
непосильною, він/вона матиме право заявити Палаті депутатів про свою відставку. Ухвалення Палатою депутатів рішення
про відставку Прем'єр-міністра матиме наслідком відставку всього складу Кабміну. Віце-прем'єр-міністр та міністри
мають заявляти про свою відставку Прем'єру. Слід зазначити, що ситуація, коли відставка будь-кого з цих осіб не
приймається — в прожекті не описана. Цікаво, це тому, що така ситуація вважається нереальною, чи просто забули?
У разі відставки Кабміну - “...формування нового складу Кабінету Міністрів України здійснюється у порядку та строки,
визначені статтею 128 Конституції України”. Ви вже зрозуміли, що гратись в ці ігри - “формування складу Кабміну —
відставка” - можна скільки завгодно разів поспіль. Що ж стосується відставленого Кабміну, то він має здійснювати
повноваження до ухвалення Палатою депутатів рішення про затвердження персонального складу нового Кабміну.
Як вже зазначалося раніше, члени Кабміну можуть одночасно бути депутатами, але - “...Прем'єр-міністр України,
Віце-прем'єр-міністр України, міністр не може бути сенатором, обіймати посаду судді, іншу державну посаду, а
також займатися іншою оплачуваною або підприємницькою діяльністю, входити до складу керівного органу чи
наглядової ради підприємства або організації, що має на меті одержання прибутку”.
 
Про повноваження Кабміну в прожекті написано не дуже багато. Він:
утворює, реорганізовує та ліквідовує відповідно до закону міністерства, інші центральні органи виконавчої влади,
діючи в межах коштів, передбачених на утримання органів виконавчої влади;
1. призначає на посади та звільняє з посад за поданням Прем'єр-міністра України керівників центральних органів
виконавчої влади, які не є членами Кабінету Міністрів України;
2. скасовує акти міністерств, інших центральних органів виконавчої влади;
3. здійснює інші повноваження, визначені Конституцією України та законами.
Які саме “інші”, чорт забирай?! Можливо, це має бути визначено Законом про Кабмін? Тоді де його проект, долучений до
цього пожекту Конституції?
Аффтари прожекту, мабуть, передчувають, що персональний склад будь-якого Кабміну, сформованого за вищеописаною
процедурою, буде плодом компромісів та нагадуватиму “клаптеву ковдру”. А тому в прожекті зазначено, що Кабмін має
ухвалювати рішення “...на засіданнях більшістю від персонального складу шляхом голосування”.
Весела схема, чи не так? А тепер переходимо до іншої улюбленої теми нашого феєрично законослухняного,
правосідомого Ющенка:
 
Розділ VII Суди і правосуддя.
Відразу з'являється новела - “виборні мирові судді”! Також знову згадуються присяжні, про яких Україна безуспішно мріє
з 1996 року, з часу ухвалення нині діючої Конституції, але — щезають народні засідателі! ”...У громадах у визначених
законом випадках та порядку правосуддя здійснюється виборними мировими суддями. Вимоги до мирового судді, порядок
його обрання, звільнення, умови діяльності встановлюються законом”.
Ну, ви вже здогадалися, що ніякого законопроекту, в якому було б розписано все про мирових суддів — до прожекту не
долучено. Але зате - “...З метою захисту прав і свобод у сфері приватно-правових відносин можуть утворюватися
третейські суди та інші органи добровільного врегулювання спорів” - зазначено в прожекті.
В іншому — все те саме. “Верховний Суд України є вищою судовою інстанцією, що забезпечує однакове застосування
норм права усіма судами загальної юрисдикції. Судами касаційної інстанції в системі судів загальної юрисдикції є вищі
спеціалізовані суди. Відповідно до закону діють апеляційні та місцеві суди”.
Всі подробиці, тобто засади, порядок утворення судів і визначення судових округів — мають встановлюватись законом.
Якого, звісно ж, немає, да.
Що порадувало, так це зауваження в прожекті, що “...видатки на утримання судів у Державному бюджеті України
визначаються окремо для кожного суду”.
Недоторканість суддів має полягати в тому, що “...суддя не може бути без згоди Сенату затриманий чи заарештований”.
Є в прожекті цікава фраза - “...Захист професійних інтересів суддів здійснюється у встановленому законом порядку”.
Навіть не уявляю, що ж це мається на увазі — невже якась “квазі-профспілка недоторканих”?
Ось ще парочка новел: “...на посаду судді може бути призначений за результатами конкурсу громадянин України, не
молодший двадцяти семи років, який має вищу юридичну освіту, володіє державною мовою, пройшов підготовку для
роботи суддею у закладі спеціальної підготовки суддів та склав кваліфікаційний іспит”. Те, що вікова планка піднята до
27 років — це правильно. Шкода тільки, що під “конкурсом”, як завжди, мається на увазі всього лише “конкурс бабла та
впливу” тих політиканів та вищих чиновників, які штовхають суддів на посади, аби в подальшому користуватись ними як
ресурсом на ринку замовних судових рішень. Бо про відкритий формалізований іспит для кандидатів в слуги Феміди — в
прожекті нічого не сказано.
Дивіться, що робиться далі: “...Суддів Верховного Суду України та суддів вищих спеціалізованих судів призначає на
посади і звільняє з посад Сенат за поданням Вищої ради юстиції, суддів інших судів призначає на посади та звільняє з
посад Президент України за поданням Вищої ради юстиції”. Ти диви, який жадібний През! Якщо процес призначення
суддів Парламентом є наразі хоч скільки-небудь публічним, в ньому задіяні члени комітету з питань правосуддя від різних
політичних сил — то при розкладах, які пропонуються в прожекті, цей процес стане повністю кулуарним. І не допоможе
навіть, якщо голови судів та їх заступники обиратимуться на посади зі складу суддів відповідного суду та звільнятимуться
з посад “...зборами суддів цього суду шляхом таємного голосування”.
Вищу рада юстиції України взагалі пропонується зробити “центровою” в плані формування суддівського корпусу.
Пропонується, що вона:
1. вноситиме подання про призначення на посади суддів;
вноситиме подання про звільнення з посад суддів у випадку неможливості виконувати повноваження за станом
здоров'я, порушення суддею вимог щодо несумісності, порушення суддею присяги, набрання законної сили
обвинувальним вироком щодо судді, припинення громадянства судді, подання суддею заяви про відставку або про
звільнення з посади за власним бажанням;
2. припинятиме повноваження суддів при досягненні досягнення суддею шістдесяти п'яти років, у випадку
смерті судді та при набранні законної сили судовим рішенням про визнання його безвісно відсутнім або
оголошення померлим;
3. прийматиме рішення про зупинення повноважень суддів в разі обвинувачення його у вчиненні злочину або для
усунення порушення вимог щодо несумісності;
4. прийматиме рішення про притягнення суддів до дисциплінарної 5. відповідальності.
 
Вищу раду юстиції пропонується перетворити в орган з шістнадцяти членів, які здійснювали б свої повноваження на
постійній основі та не могли обіймати посади судді, прокурора чи займатися адвокатською практикою. Пропонується, аби
З'їзд суддів України призначав вісім членів, а Президент та Сенат - по чотири члени ВРЮ. Кваліфікаційна комісія суддів
та Дисциплінарна комісія суддів мають бути створені у ВРЮ з числа її членів. Особи, які зараз є членами ВРЮ за
посадою, а саме - Голова Верховного Суду України, Міністр юстиції України та Генеральний прокурор України —
згідно прожекту, можуть всього лише брати участь “...у пленарних засіданнях Вищої ради юстиції України,
засіданнях Кваліфікаційної комісії суддів та Дисциплінарної комісії суддів”.
А взагалі - “...організація і порядок діяльності Вищої ради юстиції України визначаються законом”, проекту якого,
звичайно ж, не долучено.
Схема формування суддівського корпусу, запропонована в прожекті, є надзвичайно небезпечною, оскільки повністю
“замикає” кадрову політику на вищих судових ієрархах. Вони отримують право формування абсолютної більшості членів
ВРЮ, яка, в свою чергу, має необмежені повноваження “карати та милувати” простих суддів. Такий собі
“мєждусобойчік” Преза та ВРЮ, більше за все схожий на знамениту “систему відкупів”. Ви запитаєте, а де ж тут
громадськість, виборність суддів та інша лірика? Де-де...
Кілька слів в цьому розділі прожекту сказано і про Прокуратуру. На неї покладається “...підтримання державного
обвинувачення в суді”, а також:
1. представництво інтересів громадянина або держави в суді;
нагляд за дотриманням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове
слідство;
2. нагляд за дотриманням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах та при застосуванні інших
заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян.
3. Генеральний прокурор України має призначатись на посаду Президентом за згодою Сенату, а звільнятись з посади —
просто Президентом “...з підстав, визначених законом”. М-да, полінувалися аффтари зазначити підстави прямо в тексті
прожекту, і окремого проекту закону, який визнав би організацію і порядок діяльності прокуратури України — також не
надали.
 
Ну, і відразу - про|Конституційний Суд, Розділ VIII.
І знову — жадібність Преза! КСУ має складатись з вісімнадцяти суддів, але призначатись на посади всі вони мають за
поданням Президента кваліфікованою більшістю (2/3) членів Сенату, строком на дев'ять років без права бути
призначеним повторно. Вимоги - громадянство України, мінімум сорок років віку, вища юридична освіта і стаж
практичної, наукової або педагогічної роботи у галузі права не менш як п'ятнадцять років, володіння державною мовою.
Голова КСУ та його заступник обиратимуться пленумом КСУ із складу суддів шляхом таємного голосування строком на
три роки без права бути обраним повторно.
На суддів КСУ мають поширюватись гарантії незалежності та недоторканності, а також вимоги щодо несумісності та
підстави звільнення з посади, припинення повноважень, які визначені для “звичайних” суддів.
Але - суддя КСУ має звільнятись з посади Сенатом за поданням Президента України, в більшості випадків —
кваліфікованою більшістю в 2/3.
Займатись КСУ має тим самим, що і зараз, за деякими незначними деталями.
За поданням Президента України, Кабінету Міністрів України, не менш як тридцяти народних депутатів або десяти
сенаторів, Верховного Суду України КСУ має приймати рішення про:
1. офіційне тлумачення Конституції України;
відповідність Конституції України (конституційність) законів України та актів палат Національних Зборів України;
актів Президента України; актів Кабінету Міністрів України.
2. За конституційною скаргою особи — КСУ має ухвалювати рішення “...щодо відповідності Конституції України
(конституційності) закону, на основі якого судом загальної юрисдикції ухвалено остаточне рішення, що стосується
конституційних прав і свобод цієї особи, якщо вона вважає, що закон, який було застосовано при вирішенні цієї справи,
суперечить Конституції України”.
Ура! Громадян планується допустити до конституційного судочинства! Але — лише після того, як громадяни пройдуть
усі кола пекла судові інстанції, витративши на це купу сил, грошей, здоров'я та невідновлюваних нервових клітин! Чи
не простіше було б просто дозволити громадянам звертатись з конституційними скаргами як це зроблено навіть в
немитій путєно-мєдвєдівській Росії? Ан нєт, зась!
Далі. “Закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня офіційного
оприлюднення рішень Конституційного Суду України про їх неконституційність”. Чудово, як завжди. То що ж тоді дасть
громадянам навіть найуспішніша їхня конституційна скарга? Яким планується зробити порядок перегляду рішень та
вироків відносно громадян, якщо вони якимось дивом спроможуться домогтись позитивного для себе рішення КСУ? І —
на якій підставі? Адже під час винесення тих рішень, з приводу яких громадяни скаржитимуться в КСУ — оскаржувані
закони були чинними!
А ще КСУ за поданням різних суб'єктів в межах їхніх повноважень має давати висновки про відповідність Конституції
України (конституційність) міжнародних договорів, що вносяться до Національних Зборів України для надання згоди на
їх обов'язковість; про відповідність Конституції України (конституційність) питань, які пропонуються для винесення на
всеукраїнський референдум; висновок щодо дотримання процедури розслідування і розгляду справи про усунення
Президента з поста в порядку імпічменту; щодо порушень Конституції України Верховною Радою Автономної Республіки
Крим.
 
Конститтуційний прожект Ющенка: стьоб та трохи аналізу-4
Попередні статті на тему: Конститтуційний прожект Ющенка: стьоб та трохи аналізу 1, 2, 3
Українських громадян надзвичайно мало хвилює, що відбувається в Верховній Раді. Зате - сильно хвилює, що
робиться в їхньому рідному домі. А тому питання, пов'язані з фінкціонуванням місцевого самоврядування, є
насправді найважливішими.
Отже, що ж пропонується українцям аффтарами прожекту в цьому напрямку?
Розділ IX. Місцеве самоврядування та територіальна організація влади
Визначення терміну “місцеве самоврядування” одразу виносить мозок. Виявляється, воно “...є правом і спроможністю
жителів громад здійснювати в інтересах місцевого населення регулювання і управління суспільними справами місцевого
значення в межах, визначених Конституцією України і законами”. Перекладаю: “Людішки! Ви маєте право намагатись
щось там рулити в своїх громадах, але лише доти, доки вам дозволяють це робити дяді з Києва, бугага”.
Ви запитаєте мене, що ж повинно бути у відповідному розділі Конституції натомість тієї феєричної узурпаторської
брєдятіни, яка в ній є зараз та пропонується в прожекті Ющенка? Я вам відповім, простими словами. У відповідному
розділі Конституції повинно бути зазначено, які саме питання є виключною компетенцією місцевих громад, які – мають
узгоджуватись з сусідніми громадами, і – в які питання має втручатись верховна влада. ВСЕ! Тому що ніхто не лізе у суто
внутрішні питання сім'ї, мешканців багатоквартирного будинку, фірми... Тому що такі питання стосуються лише членів
та учасників, і - нікого іншого!
Ось і спробуємо саме з цієї позиції оцінити законодавчі пропозиції в галузі місцевого самоврядування нашого,
прастігоспаді, Преза.
“Представницьким органом місцевого самоврядування громади є рада громади. Депутати ради громади обираються
строком на чотири роки жителями громади, які мають право голосу”. Питається – а яке кому собаче діло, на який
строк члени громади вирішать обирати собі “начальство”? А може, вони не хочуть обирати його раз в чотири роки, а
хочуть міняти щорічно? Чи – взагалі тримати на посадах невизначений термін, аж поки не збереться критична маса
бажаючих поміняти декого з лепутатів чи всіх відразу? В якомусь невеликому селі людям видніше, нє?
“Голова громади головує на засіданнях ради громади, очолює виконавчий орган ради громади, який формується за його
поданням радою громади.” А якщо люди не хочуть обирати одного голову, а хочуть обрати співголів, які керуватимуть
потижнево або помісячно? Чи – обрати тріумвірат, абощо?
Ну, і найулюбленіше питання: кого вважати членом територіальної громади, і хто повинен визначати, є особа членом
певної громади, чи ні? Очевидно, що улюблений критерій прописки реєстрації – давно застарів та є справжнім гальмом на
шляху до справжнього місцевого самоврядування.
В одній зі своїх статей я вже пропонувала приблизний перелік критеріїв “членства в територіальній громаді”. На мою
думку, до громади можуть входити наступні особи:
ті, хто мають власність 1. на зазначеній території;
2. ті, хто таки зареєстровані;
3. ті, хто мають на цій території бізнес та сплачують податки;
4. ті, хто працюють, і роботодавець сплачує за них податки;
5. ті, хто отримують пенсію чи інші види соціальної допомоги.
Цей список можна розширювати та доповнювати скільки завгодно, бо конкретній громаді видніше, кого саме вважати
своїм членом. То чи не залишити питання визначення критеріїв цього членства на розсуд самих громад? Хай собі громади
прописують у власних статутах все-все-все – і критерії членства, і строки виборів, і кількість депутатів/мерів/кого
завгодно, і порядок відкликання! Ан нєт - “...Порядок формування і повноваження рад громад та їх виконавчих органів,
статус голів громад, депутатів рад громад визначаються Конституцією України та законами”! НАВІЩО???!!!
Ось які повноваження пропонується “мілостіво подарувати” громадам:
затвердження статуту громади (було б там що затверджувати – все вже в Конституції розписано!);
управління майном, що є в комунальній власності (ага, науправляєш ним з такою виборчою системою!);
затвердження програми соціально-економічного та культурного розвитку і контроль за її виконанням (бла-бла-бла);
затвердження місцевих бюджетів і контроль за їх виконанням (особливо зворушливо – про контроль. Еге ж, кияни,
харків'яни і т.д.?);
встановлення місцевих податків, зборів та обов'язкових платежів (дуріки з БЮТ навіть податок на нерухомість
хочуть зробити централізованим, ага);
забезпечення проведення місцевих референдумів та реалізація їх результатів (під чуйним керівництвом центральної
влади, да );
утворення, реорганізація та ліквідація комунальних підприємств, організацій та установ, а також здійснення
контролю за їх діяльністю (наприклад, комунальне підприємство “Краще Життя”, бугага);
вирішення у межах закону інших питань, які не вилучені зі сфери їх компетенції і вирішення яких не
покладено на інший орган.
“Матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є нерухоме і рухоме майно, доходи місцевих бюджетів,
інші кошти, земля, природні ресурси, що перебувають у комунальній власності”. Ага, питання лише в тому, аби відкрито
та прозоро інвентаризувати все це добро, розмежувати землі між сусідніми громадами. І – записати в Конституцію, що
кожен член громади має право нєвозбранного доступу до всієї інформації стосовно комунального майна. Що, Ющ –
слабо? ;)
В прожекті Ющенка пропонується: “...дія актів органів місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності
Конституції України, законам зупиняється главою державної адміністрації з одночасним зверненням до суду”... А також:
“...дія актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим з мотивів
невідповідності Конституції України, законам зупиняється главою державної адміністрації в Автономній Республіці
Крим з одночасним зверненням до суду”.
А ось Литвин, наприклад, заявив на днях про те, що треба ліквідувати районні і обласні державні адміністрації. Заявив, як
завжди – зплагіативши, цього разу - Василя Цушка, який ще в 2007 році сказав: “...поработав губернатором, я пришел к
однозначному выводу – ни главы райгосадминистраций, ни губернаторы стране не нужны на самом деле. Они – рудимент
диктатуры, а не демократии. Нужно развивать местное самоуправление, а не разводить админресурс”.
Ач, який Ющенко диктатор доморощений! Все, що завгодно – аби тільки не віддавати людям в руки їхню власну долю! І
все це – маскуючись красивими словєсами. Ач, яке воно - “...В Автономній Республіці Крим, областях, місті Києві,
містах, що прирівняні за статусом до області, діють глави державних адміністрацій, які призначаються на посаду і
звільняються з посади Президентом України”.
Гадаю, ви отримали вичерпне уявлення про те, що ж воно таке – місцеве самоврядування по-Ющенківськи.
Переходимо, нарешті, до останнього розділу.
Розділ X. Внесення змін до Конституції України
Якщо (свят, свят, свят) – проаналізований прожектєг якимось дивом стане діючою Конституцією, змінити її можна буде
таким чином.
Перший етап: “...Законопроект про внесення змін до Конституції України або про нову редакцію Конституції України
може бути поданий до Національних Зборів України спільним поданням народних депутатів та сенаторів, які
становлять не менш як третину від загального складу кожної палати, або за народною ініціативою на вимогу не менш як
півтора мільйона громадян України, які мають право голосу.”
Другий етап: “Законопроект про внесення змін до Конституції України або про нову редакцію Конституції України
розглядається Палатою депутатів і попередньо приймається не менш як двома третинами від її загального складу. У
разі прийняття постатейно і в цілому не менш як двома третинами від загального складу Палати депутатів
законопроект передається до Сенату”.
Третій етап: “У разі схвалення законопроекту протягом дев'яноста днів Сенатом не менш як двома третинами від його
загального складу Президент України ухвалює рішення про призначення всеукраїнського референдуму з прийняття
відповідного конституційного закону. Такий референдум може бути проведений не раніше ніж через дев'яносто днів і
не пізніше ніж через рік після схвалення законопроекту Сенатом”.
Четвертий етап: “Конституційний закон протягом трьох днів після прийняття ... підписує та офіційно опубліковує
Президент України”.
Коротше, тут ви теж все зрозуміли – навіть якщо вдасться подолати три перші етапи, а це саме по собі настільки
малоймовірно, що аж смішно – в підсумку Президент може... просто взяти – і не підписати конституційний закон! І що
робити в цьому випадку, в прожекті – не сказано!
В розділі XI – Прикінцеві положення – лише одна стаття, згідно якої “...28 червня є державним святом - Днем
Конституції України”. В який би день не було прийнято цей прожектєг, ага
Перехідні положення - Розділ XII – теж доволі цікаві.
 
“Верховна Рада України, обрана у 2007 році, з дня набуття чинності цією Конституцією здійснює повноваження
Палати депутатів та Сенату. Перші вибори народних депутатів та сенаторів проводяться не пізніше як у
шестимісячний строк від дня набуття чинності цією Конституцією”.
Що ж стосується самого Ющенка, то “...Президент України з дня набуття чинності цією Конституцією здійснює
повноваження, визначені цією Конституцією. Чергові вибори Президента України проводяться 17 січня 2010 року”.
Можливо, саме цей прожект і спонукав депутатів повеселитись першого квітня, визначивши датою проведення
президентських виборів 25 жовтня
“Вищий цивільний суд України, Вищий кримінальний суд України утворюються протягом шести місяців від дня набуття
чинності цією Конституцією”. Залишилось лише десь взяти на це гроші, да. І будівлі відповідні побудувати.
“Протягом п'яти років після набуття чинності цією Конституцією не можуть бути ліквідовані Вінницька, Волинська,
Дніпропетровська, Донецька, Житомирська, Закарпатська, Запорізька, Івано-Франківська, Київська, Кіровоградська,
Луганська, Львівська, Миколаївська, Одеська, Полтавська, Рівненська, Сумська, Тернопільська, Харківська, Херсонська,
Хмельницька, Черкаська, Чернівецька, Чернігівська області”. - Цікаво, а що хотів би Ющенко, хоча б гіпотетично –
зробити з цими областями через 5 років? Ась?
“Селища з дня набуття чинності цією Конституцією є містечками. Протягом десяти років від дня набуття чинності цією
Конституцією для позначення відповідних громад, місця проживання, місця перебування осіб, адрес можуть
використовуватися як поняття «містечко», так і поняття «селище»”. Хтось розуміє, нащо це він? Я – ні.
“Прокуратура України продовжує здійснювати нагляд за додержанням прав і свобод людини і громадянина,
додержанням законів із цих питань до призначення на посади глав державних адміністрацій, а також функцію
попереднього слідства - до сформування системи досудового слідства, але не довше ніж один рік”. Дежа вю, дежа вю,
дежа вю... Десь я це вже читала – про “не довше, ніж”. Здається, в нині діючій Конституції. Ну, а в тому, що немає у нашої
прокуратури інших турбот, крім як роздоювати на бабло лохів вухастих та брати участь в політичних розборках
здійснювати нагляд за законністю – жоден українець навіть і не сумнівається!
“Використання існуючих військових баз на території України для тимчасового перебування іноземних військових
формувань можливе на умовах оренди в порядку, визначеному міжнародними договорами України, ратифікованими
Верховною Радою України”. Те, що Чорноморський Флот залишиться до 2017 року – і так зрозуміло. Головне, аби він
після цього таки, нарешті, звалив.
“Цей Закон, затверджений всеукраїнським референдумом, набуває чинності з дня оголошення результатів
всеукраїнського референдуму і підлягає невідкладному офіційному опублікуванню за підписом Президента України”.
Щоправда, голова Конституційного Суду України Андрій Стрижак цілком слушно зауважив, що за нині діючим
Основним Законом прийняття нової Конституції на референдумі неможливе. Але хто ж слухатиме суддю Стрижака після
того, як його синуля розбив вщент “Ламборджіні” Кахи Каладзе - не дивлячись навіть на героїчні спроби начальника
закарпатського ДАІ відмазати Стрижака-молодшого? ;)
Усьо, таваріщі. Розбор польотів прожекту закінчено. Висновок один – такой хоккєй нам нє нужєн! хай ті, хто писав
цей прожект – самоуб'ються віником разом з замовникам свого творєнія ніколи в житті більше не пишуть нічого
подібного. Амінь.
 
Тетяна Монтян