Що за життя пішло!
Зверніть увагу, сьогодні не треба видумляти анекдоти.
Якось так виходить, що дійові особи анекдотів - юрбою вивалили до людей просто на вулицю, і демонструють свою анекдотичність кожен божий день, та так, що якби за кращих часів, то можна було б кишки понадривати від сміху.
Шкода тільки що часи сумні настали...
Але ж я сьогодні про веселе та смішне, тобто навіть слова ці не відображають той вселенський регіт,  з яким певно диявол вставляв мізки декому з політичних наших еліт.
З дитинства пам*ятаю які дошкульні призвіська, було вішали ми один одному, чипляючись до імені, або призвіська. Деякі діти страждали від цього меньше, деякі більше, а деякі ненавиділи свою хвамілію до смерті.
Що з нас візьмеш, було, адже діти, вони часто-густо жорстокі...
Сьогодні я ледь не впав у дитинство...
По перше я не повірив своїм очам і вухам, тоді подумав що мене розігрують.
По тому я вирішив що це провокація, і лише все перевіривши я прийшов до тями і посунувся з реготу під стіл.
Не може бути – реготав я, але ж факт!!!
Стався такий збіг обставин, в який здоровий глузд не хоче вірити!
Але провірено - підвоху чи злого умислу немає.
Ніякого фотошопу. Чиста правда...


На підтвердження сходіть за цим посиланнячком
http://vkontakte.ru/id40277359
Особливо мені сподобалося ось це:
Руслан Пидорич  Правозащитное общественное движение   «Русскоязычная Украина Восток»
Целью Движения определены: защита прав и свобод русскоязычных граждан Украины и представителей национальных меньшинств путем сохранения и развития русского языка и русской культуры