Передісторія
 
Те що в Харкові майже рік як розгорнулись серйозні бойові дії, які давно вже вийшли за межі традиційних міжвідомчих конкурентних розбірок поміж прокуратурою та СБУ з одного боку і ментурою – з іншого, для багатьох спостерігачів давно не секрет.
 
Мало того, чим далі тим більше стає зрозумілим, що це війна на винищення першими частини других, а частина та якимось дивним чином належить до тієї когорти місцевої ментури, яка відома як найбільш контрольована Допою і Гепою.
 
Трохи більше ніж за рік на Харківщині прокуратурою було порушено і передано до суду таку кількість антиментівських
кримінальних справ, а головне запроторено до буцегарні стільки ментівського люду, скільки їх, мабуть не було в усій Україні, якщо не за всі роки незалежності, то за останніх років 10 точно.
 
Я вже не кажу про кількість знятих із посад і викинутих з органів правоохоронців.
 
І переважна більшість з них були якщо не прямими ставлениками Допи з Гепою, то підлеглими цих креатур.
 
Аби уявити масштаби цієї зачистки один приклад. Лише за цей рік, користуючись виключно відкритими джерелами, я нарахував понад 50  епізодів, котрі стосувались саме цього репресивного процесу.
 
І мова не про якихось там патрульних, котрих витурили за пиятику чи людей, котрі звільнились із якихось особистих причин чи пішли на пенсію за віком. Про таких ЗМІ не повідомляють. Мова переважно про офіцерсько-начальницький склад.
 
І аби попередити слушні зауваження – ці люди не жертви так званої ротації, котра відбувалась у зв’язку зі зміною Президента.
  
Вона трапилась в перші місяці, відразу ж після воцаріння Хведоровича. І на відміну від часів Ющенка була мінімальною,  бо влада в Харкові та області  від 2006 року і без того була регіональною. А  Допа з Гепою за цей час  просто заполонили своїми людьми харківську ментуру.
 
І не треба тут про те, що ментура по вертикалі не залежить від місцевої влади і підпорядковується напряму Києву. Як відомо  бабло перемагає все. Плюс додайте до цього, що екс-начальник обласної міліції Михайло Мартинов – особистий дружбан Допи, а екс-начальник міської міліції Микола Фоменко  – давній кореш Гепи.
 
Суцільна злука владного криміналітету і не менш кримінальної ментури.
 
Ну, а апофеозом цієї зачистки стали спочатку порушення кримінальних справ проти начальника Комінтернівського райвідділу міліції Юрія Юрченка (торгівля зброєю) та начальника Київського райвідділу міліції Юрія Іщенка (хабар), а потому зняття з посади начальника міської міліції Фоменка та начальника штабу Сергія Човпана,   і відправка в почесну відставку (тобто переводом в Київ буцімто на підвищення – зі слів Могильова, а фактично на пенсію) Мартинова.
 
До цього треба ще й додати зняття з посади і відкриття проти нього  кримінальної справи за фактом хабарництва – прокурора Комінтернівського району Миколи Ломакіна, котрий ще з початку 2000-х перебував на забезпеченні Гепи.
 
Тобто, можна сказати, що війна ця оголошена фактично двом братанам-акробатам Допі і Гепі. У зв’язку із чим виникають питання, а кому, окрім звичайно ж самих пересічних харків’ян, так насолили ці нині владні блазні, що їх фактично намагаються помножити на здоровезний НУЛЬ? І відповідно виникають декілька версій у зв’язку із цим.
 
Їх власне дві. Перша – це боротьба за контроль над так званим східноукраїнським  наркотрафіком. Друга – міжкланові розборки всередині самої Харківської ПР, головною метою котрих є зняття  з посад губернатора і мера Допи і Гепи.
 
Сьогодні ми повідаємо про першу версію…
 
Допа, Гепа, інші та дурь
 
Про те, що теперішнє колоритне харківське керівництво «довбає» і часто-густо перебуває у веселому стані як у вільний від виконання основних державницьких обов’язків час, так і в ході їх здійснення  харківці знають давненько – десь із початку-середини 2000-х.
 
А от про причетність цих діячів до східноукраїнського наркотрафіку відає мало хто.
  
На цьому ринку, що контролювався нині покійним Максом Курочкіним (Скаженим),  наша парочка з’явилась десь у 2006 р., якраз  тоді, коли Допу обрали мером, а Гепа став секретарем міськради.  Подейкують, що спочатку Гепа отримав малу долю за якусь незначну послугу Максу, з котрим він перебував в приятельських стосунках.
  
Сам же Макс присів на трафік опісля розстрілу в Москві в 2001 р. його головного контролера, а фактично господаря трафіку, відомого харківського авторитета Батона (Сергія Батозського), в замовленні вбивства якого московські менти небезпідставно намагались звинуватити Курочкіна.
 
Згодом шляхом складної комбінації  на ринок був допущений Допа, а їхня сукупна частка із Гепою значно зросла.
 
Комбінація ж мала приблизно наступні обриси.  Відомий російський олігарх Віктор Вексельберг через сприяння Курочкіна придбав в Харкові (звичайно ж не без участі Допи з Гепою) низку ласих комунальних підприємств стратегічного характеру – зокрема, «Харьківміськгаз» та КП «Вода». Офіційна плата за них була мізерною, а от «відкотна частка» була передана Вексельбергом Допі з Гепою через Макса. В свою ж чергу Курочкін розрахувався із ними, збільшивши долю в трафіку.
 
Ну, а згодом, після вбивства самого Курочкіна,  Допа і Гепа остаточно підгребли цей ринок під себе.
 
І все б ладком, аж тут на Допу з Гепою наїхали менти. Причому взялися серйозно, в тому числі, і через їх причетність до наркотрафіку.
 
Втім, аби далі не переповідати самого себе відправляю цікавих до свого ж давнього матеріалу Гепа, Допа і дурь.
 
З усієї цієї неприємної для них історії, Гепа з Допою зробили цілком слушні висновки. Є старе правило: хочеш виграти у казано – купи його. Теж саме із ментурою: не хочеш мати неприємностей – приватизуй її.
 
Після чого років за три мер (а нині губернатор) із «сумними очами» та любитель вчити оперів (див. фото) приватизували харківську ментуру наскільки це було можливо (а швидше необхідно):  когось незручного вичавили, когось тупо купили, декого пустили в долю на той же наркотрафік, а когось посадовивши на ключову посаду.
 
Здавалось відтепер усьо путьом і небо в діамантах.  Але як водиться на кожну хитру гайку завши знайдеться свій суворий болт. Так трапилось і цього разу.
 
Історія про те, яким чином наркотрафік потрапив під контроль наших ударників коксохімічної праці стала відома самому  Семену Могилевичу. Оповідку ж цю у вуха Сему вклав такий собі Володимир Чепіль ( Борода, Шмоня), котрий позиціонує себе в Харкові кримінальним авторитетом, хоча навряд чи має на це підстави – принаймні за кримінальними поконами.
 
Свого часу засуджений за участь у груповому зґвалтуванні, на зоні Чепіль був опущений і отримав поганяло  - Шмоня, що на івриті означає вісімку – кількість осіб, що в свою чергу зґвалтували його.  А от прізвиськом Борода його нагородив легендарний начальник харківського УГРО Микола Черьомухін, котрий і завербував Чепіля після першої відсидки.
 
До речі, Микола Петрович, виявився людиною не без гумору, бо на блатному жаргоні «борода» означає невдаху.
 
Але стукав Шмоня не лише в УГРО, а й із 1994 по 1999  рік в контору, будучи завербований інформатором  у відділ «К» УСБУ в Харківській області. Усього має три «ходки» - остання завершилась у 2001 р.
 
Із  1997 р. Шмоня очолює одну із найпотужніших харківських ОЗУ, що спеціалізується на оборудках із нерухомістю, фінансовими пірамідами, контрабанді і перепродажі крадених в Росії, переважно престижних авто, не гребує рейдерством, має відношення до підпільного горілчаного бізнесу, ну і звісно до наркоторгівлі – контролює один із каналів постачання в Харків коксу і амфетаміну.
 
На рахунку ОЗУ до десятка вбивств, переважно підприємців, котрі переймались бізнесом в сфері нерухомості, купа інших тяжких злочинів, зокрема, підпалів. Найгучнішим із останніх був підпал у 2008 р. ринку Барабашова. Дивним чином цей підпал співпав із періодом, коли господар Барабашки Фельдман після тривалого протистояння із Гепою  пішов на мирову із ним. Багато-хто сприйняв це як попередження Фельдману із ким варто товаришувати, а із ким ні.
 
Подейкують також, що ОЗУ Шмоні причетне до спроби підпалу будинку Добкіна. Але останній тоді відбувся легким переляком і мінімальними збитками…
 
Втім, після приходу Допи із Гепою до влади у 2006 р. (перший став мером Харкова, другий секретарем міськради) Шмоні  прийшлось непереливки, бо багато із яких сфер діяльності  його багатопрофільної ОЗУ конфліктно перетиналися із інтересами Допи з Гепою. Наїзд через ментуру був настільки серйозний, що Чепіль змушений був переховуватися аж у Москві.
 
Однак, старий його куратор Черьомухін через свої зв’язки вивів Шмоню на Могилевича, під опікою котрого Чепіль і перебував до березня 2008 р.  З ментами питання було вирішено через того ж таки Черьомуху десь на самій горі – ціна питання вартувала півлімона баксів – і для місцевої ментури Чепіль став недоторканним.
 
Залишалось порозумітися із харківським міським керівництвом – і повний ажур. Але порозуміння не вийшло. І почалась війна…
 
Далі буде…
 
Інфопорн
 
Валерій Семиволос, вільний журналіст, Харківщина, село Губарівка, «Товариство Малого Кола»