Ви чули? Вони постійно називають себе елітою. І це було б смішно, якби не було так гірко.
 
Ну яка, наприклад, з Чечетова еліта? Навіть його прізвище (як конкретного персонажа) в одному реченні зі словом «еліта» викликає відчуття дисонансу. Та, Боже ж ти мій, Чечетов – це перше, що спало на думку. Та будь кого висмикни з тієї кунсткамери, глянь і одразу видно, яка то еліта.
 
І не лише там, в столиці, але й на регіональному рівні. Елі-і-і-іта, блін.
 
Ці типи з печерним мисленням, основу якого складає правило «увірватися, хапнути кусень по-жирніше, й накивати п’ятами», раптом вирішили, що вони еліта.
 
А чого ж – умови склалися настільки сприятливі, що урвавши той самий жирний кусень, немає потреби одразу ж тікати. Можна відтягнути здобич до своєї печери й повернутися.
 
Можна озирнутися навколо, може ще є якийсь жирний кавалок. Може отой тип з яскраво вираженими надбрівними дугами тримає в зубах ще жирнішу здобич? Може його дубцем по потилиці й відібрати?
 
Отак вони стоять, тримаючи в одній руці те що встигли хапнути, а в інший кийок, та хижо зиркають оченятами з-під лоба, де б його ще урвати, та відволокти в свої печери. Навіть, якщо живуть вони в розкішних особняках, за визначенням – це все одно печери, куди вони зносять награбоване.
 
І попри все,  вони називають себе елітою, не розуміючи, що накрадене багатство, рахунки в офшорах, дорогі костюми, престижні автівки (хоча як залізна коробка на колесах може бути престижною?) закопилена губа і зневага до всіх навколо, аж ніяк не дають їм права так називатися.
 
Болячкою на тілі суспільства їх назвати можна, а елітою аж ніяк, бо (цитую з Вікіпедії): «… сама адміністративна, службова, наукова чи інша посада ще не є гарантом приналежності особи, що її посідає, до еліти. Для цього "суспільного інтелекту" характерна новаторська роль у своїй галузі, авторитет і популярність, визнаний неформальний статус лідера. Особливо цінною якістю для "обраних" є їх відкритість, спрямованість їх діяльності на максимальний суспільний результат (навіть офіруючи своїми особистими інтересами [виділення моє R`n`R]). Якщо є тенденція до звуження цих інтересів, кола зацікавленості, кола дій, впливу того чи іншого лідера, а ще гірше - ознаки сектанства в його діяльності, то частіше всього маємо справу з псевдолідером, псевдоелітою".
 
Я не дарма виділив рядок про офіру власних інтересів. Хтось з вас може повірити, що Янукович, Азаров, Тігіпко (список можете продовжити самі) готовий пожертвувати особистими інтересами (власним жирним куснем) заради держави?
 
Питання, як кажуть, риторичне.