Зібрався я літом до Швеції. Підготував автівку, накупив торбу цукерків на подарунки друзям, дозволену норму коньяку і ігристого, чумайдан лахів, документи в папку, гроші в палярус і вйо!
Довелося добряче попідскакувати на горбках і ямах, поки до Львова доїхав, згадуючи незлим тихим злодіїв (владу) – як і центральну, так і місцеву.
  Втішився, коли виїхав на об’їзду Львова, котру зробили ще за часів попереднього прем’єра. Трохи потерпав, щоб добре проїхати Зимну Воду – там дороги ще  робили, розмітки немає, як їхати невідомо – одна полоса чи дві… Знав, що кільце там – то «рибне місце» даїшників.., на всяк випадок пропустив кілька автівок перед себе – а може вони знають, як їхати?? Але тих собак не було, минув кільце щасливо..
  Їхав я на митницю Краковець. От коли їдеш до Польщі, то ТУДИ їхати краще через Краковець або Шегині, через Раву-Руську зле, там вічні проблеми при перетині – гроші заробляють –  штучні черги і т.д...
   Від Львова почалася нова дорога. Нещодавно зробили – асфальт поклали добре, але та дорога щось дуже чорна виглядала, хоч би зрідка на край повтикали патички з яскравими стрічками або на дорозі риску намалювали хоча б посередині..
  Далі в ліс натрапив на ручне регулювання рухом – турецька «Онур» дорогу робила до кордону – до Євро готувала.
  Подивився я на то – міркую: ну, кращий по якості асфальт кладуть, але техніки задіяно на роботах мало, ще й така, що і у нас є.. чому для того, щоб покласти радянським способом асфальт, потрібні турецькі спеціалісти? Для такого способу і наші б підійшли.. Але розумію – в області керує партія, яка гроші любить, а у турків «бакшиш» і «біюк бакшиш» - то елемент тисячолітньої культури..
  Чому такі думки виникли? А тому що бачив товщину асфальту, який ті турки клали! Ті ж турки клали трасу Львів – Рівне за попереднього прем’єра, то перший шар асфальту був там майже утричі товщий, потім металічну сітку клали і зверху ще товстий шар грубозернистого асфальту. По поверненні на Україну я бачив той другий шар асфальту – товщина приблизно 4 см.!!! Така товщина для вантажопотоку цієї дороги надто мала і ненадовго – на пару років. Вистарчить, щоб Євро відбути, а там за трохи знову треба гроші вкладати в дорогу… І вкрасти що буде…
  Приїхав я до митниці, дали мені наші папірчик, на який штампи ставлять (якщо щось везеш, то за гроші), пристроївся в зелений коридор.. За мною стали поляки, які нечасто їздять до нас на закупи для себе – питаються, скільки треба платити митникам. Я сам нечасто їзджу і не надто в курсі ситуації, але кажу, що нічого не треба платити, ви що, щось дуже везете? (нічого розпаскуджувати митників ще й на зеленому коридорі!)

  Дійшла і моя черга на запуск – партію автівок на митницю.. Поки там обдивлялися автівки на предмет багажу, з другої будки вийшла молода струнка дівчина на шпильках, в міні і капронах з візерунком – ножки – мммм! Зі штампом демонстративно у руці. Продефілювала поміж автівками, позаглядала здалеку у багажники.. Мусив відвести погляд, а то скоро паспорт показувати, а тут життя у трусах – незручно! Дуже ж-бо ніжки гарні були, навіювали думки про обійми..
  Поспостерігав за іншими водіями – як вони голови крутили.. От поцокала дівчина каблуками, сподівалася, що у цій партії є спекулянти, щоб їм штампа на папірчику поставити.. Але спекулянтів не виявилося – самі самці, то поцокала назад у будку ставити штампи безплатно. Може – в іншому заїзді трапиться якийсь спекулянт..
  Дійшла моя черга до паспортного контролю. Митник, як завжди, перерахував сторінки у паспорті, пошкрябав нігтем візу (і що його обходить??), попитав куди і чому (так я йому і сказав, з нього вистарчить і до родичів в Краків), зітхнув, що нічого з того не має, віддав паспорта..
  От на польському боці контроль простіший – митник позбирав всі документи з заїзду, пообдивлявся, побачив мої цукерки, злакомився – попросив (!!!) одного, пішов у будку реєструвати… На будці табличка висить: якщо у документах виявляться якісь гроші, то це вважатиметься спробою дачі хабара з усіма випливаючи ми наслідками..
  Повіддавав документи, попередньо розпитавши про мету подорожі..

 
  По виїзді з митниці для незвичного ока постає вражаюча різниця – з того боку кордону, і з цього.. Розмітка, асфальт рівний, знаки, обочина, будинки, поля, техніка..
  Не було як вчасно на карту глянути – пропустив потрібний поворот на Варшаву за Ярославом, вирішив через села зрізати кут. Подивувався дорозі, хоч і вузькій і з поворотами, але такої якості, що у нас можна побачити лише зрідка..
  Єдине, що дратує на дорогах Польщі – це обмеження руху у містах до 50км\год, особливо, коли поляки хочуть їхати швидше – мені-то не випадає порушувати правила в чужій країні.
  Багато стоїть стаціонарних фоторадарів в населених пунктах – не скільки для штрафів, скільки для безпеки руху стоять – кому охота платити штрафи на рівному місці..
  Від Остради до Гданська було важкувато їхати – поляки робили автобам, і на цій ділянці нова дорога впритул була наближена до старої – через те трафік був дещо утруднений – на дорогах працювали підмітали, відчищали від піску, який наносився з будови. Техніки дуже багато задіяно на будові автобаму. Так подумалося, що хитрі поляки пороблять тою новою технікою собі дороги, потім їм не треба буде стільки і вони продадуть ту спрацьовану техніку Україні (на зразок Гепиних трамваїв), а на виручені гроші куплять собі необхідний мінімум нової, і будуть мати.. Ще й на запчастинах зароблять, які українці будуть купляти, щоб відремонтувати стару техніку..

Готують автобам



  Далі порт Гдині, пором, море – час плавання я банально проспав в каюті через втому, порт Карлскрона з того боку моря..


  Колись доводилося  проходити в порту паспортний контроль, але тепер зона шенгену.. Але чомусь кожна автівка біля тої будки зупиняється, щось там з поліцаєм..
Під’їхав ближче – а то тест на алкоголь водії проходять – шведи не хочуть, щоб по їх дорогах їздили під мухою..  Вперше в житті подмухав в апаратик, звичайно що ніц, бо не вживаю, поліцай ще жартома попитав куди, чи контрабанду везу, і чи розумію шведську, англійську, польську, німецьку мову.. Я так подумав, що ще з поляком або німцем ще би побалакав, але використовувати як проміжну ці мови, то трохи замало практики, і не признався. Тоді поліцай, широко посміхаючись, питає, чи розмовляю на російській мові, - кажу так, - то поліцай: ну, я не знаю російської. То, певно, в Європі всі знають, що затяті росіяни крім «язика» жодної іншої мови не визнають – мухи в носі + лінь..
  По дорозі до краю Вармланд знову помилувався оптичним ефектом – так заломлювалося світло, що здавалося, що їдеш весь час униз, хоч насправді по рівному.

  Описувати приїзд до друзів, життя там не буду, щоб багато місця не займало, по темі майже зразу про дорогу назад, хоча  було б доречно ще згадати – як мене дорожня поліція перевіряла в одному шведському місті.
От виїжджаю я з заправки, бачу в дзеркалі заднього виду блимання червоно-синє, я одразу зупинився, дивлюся – довгий «Сааб», не поліцейська автівка, негласний контроль – лампи блималки вмонтовані в решітку радіатора.
З автівки вийшло троє молодих полісменів, з них полісменки – дві. Поставили на дах портативну блимавку, підійшли до мене, я пошукав водійське посвідчення, двоє пішли перевіряти до компа в автівці, а третя простягає мені пристрій і каже – «алкогольконтроль!» . Я подмухав – нуль звичайно що, питає – чи по англійськи розмовляю. Я похитав головою і поставив своє коронне запитання полісменці (завжди так роблю в подібних випадках) – Sprechen Sie Deutsch? Як завжди, у полісменів виявилися проблеми.. Воно якось добре, що проблеми у поліції, а не у тебе.. Я вже сам призабув шпрехати дойч – 10 років без практики, хоча якби якийсь виявився поліглот, то ще якось би справився..
Інші двоє перевірили моє посвідчення (одночасно і законність перебування на території країни), віддали, показавши великий палець – Оk!
- Так, я знаю, -  кивнув я, посміхнувшись, що вони подумали, що я їм подякував – тут є гра слів, шведське «дякую» якраз і звучить «так» (tack).
Хоча шведським полісменам можна дякувати – вони справді є друзі водіїв.
 
  Назад їхав на порт Нінесхамен, по прекрасному, в деяких місцях триполосному автобамі. За три роки після обновлення покриття автобаму дорога прекрасна.

Мені доводилося бачити, як обновляли це покриття. От їде спочатку велика машина, яка має перед і за собою по чотири квадратних тени, два у ряд, ряд перекриває всю полосу дороги.. Тени печуть дуже потужно, під тиском.
За тою машиною їде ще одна, вона розтоплює асфальт настільки, що колеса тої автівки липнуть до покриття дороги. Далі їде бочка з клеєм і поливає асфальт. За бочкою насипає машина дрібненький щебінь, тоді ще раз тенами гріють, вкатують, поливають водою і змітають щітками той щебінь, що не приклеївся.
  Море, порт Гданська, поромна переправа через Віслу.. Назад їхав вже по зробленому автобамі – прекрасна дорога, розв’язки часто, у населених пунктах дорога відгороджена високим парканом – щоб звук відбивався і не заважав полякам спати уночі..
  Кордон. Поляки кажуть, що ледь не перетермінував візу – залишилось чотири дні в запасі. Хоча віза річна, здається, другі півроку автоматично додається знову 90 днів.. Далі вивіска «Вас вітає Україна». Ця вивіска навіює особливі відчуття, на зразок – «зараз почнеться..». Той, хто їздить, той знає..
  Папірчик для штампів.. Водії ганяють, питаються один в одного, яка зміна, чи придираються дуже, чи є розміняти гроші – на «мито»..
Ну, думаю, - для статті цікавинка знайдеться..
  
  Переді мною дядько віз колеса зимові б\у…
Перший на митниці заглядав по автівках якийсь в чорній формі, певно есбеушник. (За неофіційною інформацією – як щось везеш, щоб такі не придиралися – 20-50 грн)
Заглянув у багажник, запитав – що то за металічний профіль (правильно спитав). Я кажу, що раніше то була швейної машини стіл – знайомий хотів викидати на шрот швейну, то я забрав корпус і мотор. (хороша така конструкція – регулюється, зробити кришку стола і буде дуже зручний робочий стіл,  мотор ж чудово підійде на точило татові)
Той службовець кивнув і пішов до іншої автівки – бачив же, що нічого такого у мене немає.
  Пройшов паспортний контроль, на черзі – митний, найбільш цікавий.
Ще з далеку видно, що риги рулять. Митники явно десь родом із тих областей, (чи то пак регіонів), яким дякують за Анаваса.
Мушу написати, що я вперше в житті побачив радісне сексуальне збудження, спричинене фінансами – «БАБЛО!».
На контролі була молода … еее… кобіта чоловічої статури, певно що новачок, бо старший офіцер допомагав їй і одночасно вчив розкручувати на бабло. При цьому вони аж підскакували від збудження. Вельми цікава картина, закарбувати б в олії..
  Того дядька, що колеса віз, приземлили зразу – нові чи старі, а раз старі, то де справка санітарного контролю? – хто зна по чому ті колеса їздили.. Щось він там їм сказав, дав паспорта – інтерес втратили, підійшли до моєї.
Оооо!, А що то? – речі мої, а то – новий мотор чи беушний? – вживаний, від швейної машинки – а виглядає, як новий!, ааа, фарба! – ні, то клей для шпалер на 25 м. кв., а фарба ось, і склошпалери ось – а це що? – цукерки, шоколад, кава – а це що за ящичок? – термос – я навіть не знаю що там може бути, відкривай! (2 пляшки з водою із морозилки – холодоносій, ковбаса, масло, кав’яр в тюбиках – для власного споживання, скільки там влізеться?) – ну якщо ти оце все з’їсь перш ніж доїдеш до виходу митниці.. – та яке стільки з’їсти - то як, на склад? На склад треба! – на який там склад, я знаю, що везу більше норми, я плачу мито! – а скільки платиш і чи офіційно? – та ви ж тут керуєте (знизую), як скажете, так і оплачую.
  Дізнавшись, що я плачу мито, митниця пішла до будки, а старший далі перевіряти. Оформили дядька з колесами, взяли мій автомобіль в базу вносити. Я питаю – скільки я маю заплатити. Та каже – думай сам, що перший раз? Інших водіїв не питав? Я – з вантажем вище норми я і якраз є перший раз – ізджу автівкою раз на рік, більше пішки на потяг чи автобусом (це правда). Кажу, що гривні хотів би залишити на бензин – чи можна оплатити злотими? – можна.
Тоді я витягаю 50 злотих, кладу на стіл. Митниця витріщилася на мене, швидко хапнула і, певно, то багато було, бо перейшла на українську – видно, що ти перший раз – хто так дає – для того придумали паспорт, це кладеться в паспорт..
Квитанції не дала (щось ніби 1 кг понад нормово коштує 2 грн мита). Може, у кінці зміни буде записано, що я віз зайвих кілограмів 5, а решта.. От тобі і наповнення держбюджету. Ну а без квитанції – то пізніше пригода була.
  Ну, виїхав я з митниці, їду.., година вже по першій ночі – темно, краю дороги не видно у нас, ям теж не всіх побачиш.. Втомлений – дві ночі в дорозі..
Перший райцентр по кордоні – Мостиськ. Їду доволі помало – і дорога дуже нерівна, і втома – щоб безпечно було.
В цетрі бачу, як із-за рогу вискакує міліцейська машина. З форсом так, високо підскакуючи на нерівностях – в засаді сиділи.Подумав ще, що як водія вчили їздити – манера їзди небезпечна, та й абсолютно без потреби – моя-то швидкість мала була.. І подумав, що ту автівку швидко потрібно буде ремонтувати – за бюджетні гроші.
  Стаять ось тута!! – інспектор дорожньої банди унтергауптман Всімизлодії.. ваші документи.. відчиніть багажник.. багато везете (навіть не заглядаючи).. документи на вантаж є?.. ви щось собі думайте, а то поїдемо у відділок, будемо розвантажувати, дивитися чи на фсьо є папери, то буде довго… ви щось думайте…
  Я внутрішньо посміхнувся – цікавий матеріал до статті, а що він може мені зробити, крім втрати часу і парення мізків? Хоча міг – у автівці були гроші, якби доблесні захисники ПДР свого носа пхали і їх побачили б, то гроші явно би злякалися їх нахабства і втекли б в невідомому напрямку.. Це якщо б захотілося їм тратити надурно час..
Можна було б послатися на знайомства, хоч не звик і ще з такої дрібної причини.. , також був надто втомлений, щоб сваритися, і вирішив піти по шляху «отрути для щурів» - хочеш їсти? – я ті дам, зараз, але тобі потім зле буде, непрохідність і таке..
  Даїшник головний на дорозі, то його, тіпа, треба слухатися. Витягую з кишені 20 злотих, простягаю – та шо-то то є, мало! Повільно кладу назад у кишеню, витягую з другої 50 злотих – мало, треба хоча-б в два рази більше! Позбирав з кишені дрібні купюри, поміняв на свої права. В цей час його напарник пиняє наступний автомобіль, що їде з кордону, чую - сценарій той самий, а третій даїшник теж вискакує з машини, бо показалася ще одна автівка.
Той мій унтернаййогошляктрафить, віддавши мені документи, питає, чи я «премікси» везу (це такий корм для свиней, щоб росли). Я знизую плечима, байдуже питаю – а що таке премікс? Нарешті даїшник кинув оком у багажник, рухнув бровами і волоссям разом з кашкетом – побачив, що здер на пустому місці гроші, і трохи ніяково питає, чи я щось пив… Я широко посміхнувся і відповів, що не п’ю алкоголю взагалі.. (до речі – це правда)..
    Ну що, даїшнику пора рвати кігті, напутньо: – дорога вільна до самого Львова!!! Ми тут єдиний патруль уночі!!! Щасливо!!! До речі – збрехав. А я сів до автівки, номер їх авто записав та годину, і поїхав..
При під’їзді до Львова я переплутав перехрестя, і повернув на дорогу убік Самбора. Повернувши, побачив, що навпроти на перехресті тінь рухнулася – то там пост ДАЇ побудували недавно. Я виявився трохи задалеко, щоб мене зупиняти – помилка корисною виявилася.
Поїхав з кілометр далі – щоб було непомітно, що розвертаюся, зачекав 10 хвилин.. І все! – я їду не з кордону, а з Самбора! А собак на перехресті двоє вже.. Руки в кишенях, тілами хитают від скуки – щоб палички баламкалися.. Була би грушка, то б груші збивали..  Я їх не зацікавив – із Самбора ж..
  Доїхав без пригод додому, лише у трьох місцях скло бачив – напередодні три аварії було.. Ну і ще у ямиську раптово вскочив – диск колеса зігнувся.

Пізніше подзвонив по номеру, вказаному на сайті МВС – так-і-так, тамто-і-тамто працівники вашого відомства займалися грабунком, користуючись втомою водіїв, такса за проїзд по їх території така-то, вантаж навіть не дивилися, судячи з черги на кордоні, за всю ніч могли зібрати й 30 тисяч, це якщо з одного на 2-3 машини.., маю інтерес в тому, щоб ті доблесні працівники хоча б тиждень нічого не заробили..
 
П.Н. Тижні через два так само і у той самий час їхав знайомий. У Мостиську даїшники вже зупиняли не кожну машину, а за обгін.. Зате на тому перехресті, що на Самбір, зупинили – мовляв, не на ту смугу розмітки заїхав – аварійна ситуація (а знаків і стрілок розмітки – поки що нема). Задовольнилися 30-ма злотими..
 
П.П.Н. От якщо через митницю ще можна провезти якийсь невеликий нелегальний вантаж (всього не впильнують), а при таких даїшниках у мене могли би бути пару ящиків гранат з патронами, кулемет з базукою, мішок наркотиків – їх це б не цікавило, інтерес був лише в оплаті за проїзд території їх патрулювання..