Замість присвяти: чуйній минулій осені, що зберегла під вікном одне невеличке нескорене яблуко на голому гіллі в саду.
 

 

 
         Дуже нечасто, а то і просто ніколи, навіть великі сучасні нації починали історичний шлях, поєднуючи в своїм лоні все населення традиційних історичних територій сучасних країн. Авжеж, були й чужинці, були, ніде правди діти. На порозі випробувань чужинці самотужки вирішували, чи знайти їм у титульній нації притулок і захист, а чи дати тій нації цілковито збайдужіти до долі чужинців. Як собі постановив був той чужинець, так з ним і ставало. Жодного ніхто не силував, не гнав геть і до себе не принаджував. Вільному  –  воля, спасенному  –  рай. Але попередити добру людину про хмаровиння над її головою – це не гріх, а тільки обов’язок людей древньої автохтонної нації, на чиїй землі замешкав одного дня отой чужинець. Бо нація – то любляча й дбайлива матір, що завше візьме під опіку та турботу й нерідного сина чи дочку, аби любили материнську звичаєвість та захищали батьківську оселю в скруті чи біді. Далі нехай уже містер Редьярд Кіплінг говорить, у нього те дуже добре виходить. Щастя й здоров’я вам, чужинці України, приємно час згаяти.
 

 

 

 

The Stranger  -    Rudyard Kipling
 

 

 

The Stranger within my gate,
  He may be true or kind,
But he does not talk my talk--
  I cannot feel his mind.
I see the face and the eyes and the mouth,
  But not the soul behind.
 

 

The men of my own stock,
   They may do ill or well,
But they tell the lies I am wanted to,
   They are used to the lies I tell;
And we do not need interpreters
   When we go to buy or sell.
 

 
  
The Stranger within my gates,
  He may be evil or good,
But I cannot tell what powers control--
  What reasons sway his mood;
Nor when the Gods of his far-off land
   Shall repossess his blood.
 

 

The men of my own stock,
   Bitter bad they may be,
But, at least, they hear the things I hear,
  And see the things I see;
And whatever I think of them and their likes
   They think of the likes of me.
 

 

This was my father's belief
  And this is also mine:
Let the corn be all one sheaf--
  And the grapes be all one vine,
Ere our children's teeth are set on edge
  By bitter bread and wine.
 

 

 

 

 

 

 
Чужинець
 

 

чужинець під брамою встав
правдивий чи вдаваний він
на мову мою не зважав
той розум не рідний мені
обличчя і очі і рота він мав
душі лиш не вгледиш* за ним
 

 

ось люди з моєї сім'ї
робитимуть добре чи ні
як збрешуть закину це їм
впіймаю ураз на брехні
і нам не потрібні в’юнкі носії**
коли ідемо на торги
 

 

чужинець при брамі як тать***
можливо він добрий чи злий
та я би не міг упізнать
панує ним настрій який
чи норов далеких чужинських богів
що кров йому збурять як стій
 

 

от люди прозорі углиб
які б не були там лихі
я чую що вчути могли б
те ж бачать мої земляки
а кожні їх риси що я би любив
так само в мені їм близькі
 

 

в це вірили наші батьки
у мене та ж віра тверда
ячмінь щоб у колосі стиг
у гроні щоб зрів виноград
аби діточок не оскомило вмить
з обжинків**** гіркого вина
 

 

_______________
 

 
Примітки:
 

 

*)       вгледіти - помітити, побачити.
 

**)     носій  - тут: представник, речник, виразник - той, хто виражає чиї-небудь інтереси, думки, бажання тощо.
 

***)   тать -  злодій, той, хто займається грабежом, погана людина, небажана в домі.
 

****) обжинки -  закінчення, останній день жнив і свято з цієї нагоди.
 

 

Ці слова в українській цілком нормативні (не є діалектизмами, зокрема), на думку фахівців з НАНУ, а я з ними згідний. Загалом текст імхо не містить лайливих та образливих висловів, жодним чином не провокує міжнаціональну ворожнечу (бо не вказує, якої саме національності обиватель вважає себе відчуженим од української звичаєвості), нікому не погрожує (бо не знати наразі чим саме й кому саме - час покаже), не закликає до побиття та кровопролиття, зовсім навіть навпаки.
 

На думку Нобелівського комітету, Джозеф Редьярд Кіплінг теж ніц поганого на увазі не мав, що дало змогу присудити йому відому премію, яку ворогам людства й людяності, як всі знають, не дають, а містеру Кіплінгу ту премію вручили в 1907 році.
 

Ага, свастику він (Кіплінг) малював на папері задовго до націонал-соціалістів німецьких, не в зв'язку з ними чи їхніми предтечами, а просто полюбляв оті давньоіндійські символи, бо був людиною розумною й мав почуття справжнього митця й генія.
 
Оскільки, як Бог дасть, я ще тут пару перекладів поезій Редьярда Кіплінга планую розмістити, то всім охочим щиро раджу бодай  побіжно переглянути короткий життєпис цієї людини, приміром, у вікіпедії (якщо більше нема де):
 
http://uk.wikipedia.org/wiki/Редьярд_Кіплінг