для старих юзерів
пам’ятати
[uk] ru
Для полноценной работы сайта включите в вашем браузере поддержку JavaScript. В противном случае многие функции сайта будут недоступны.

Дванадцять місяців

                                    Дванадцять місяців
                                    Дванадцять місяців
  Чи знаєш ти, скільки місяців у році?
  Дванадцять. І дякувати Богу, що тільки дванадцять і не більше, бо Верховну Раду  і президента обираємо не на місяці, а на роки …
А як їх звати?  Ну, навіщо ж так! Я ж не про депутатів запитав і не про президента, я… все про місяці. Що, кажете при такій владі і місяці схожі на очільника держави, то, може, в цьому і є сенс.  
  Січень, лютий, березень, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень. Вони в нашому житті вже стали, як бар’єри для бігунів…
  Тільки закінчиться один місяць, розрахуєшся з податками, орендою, комунальними платежами і т.д.,  відразу ж починається інший. І жодного разу ще не бувало так, щоб в наступному місяці цих платежів було менше, або щоб тебе оминули в котрий із місяців, не прийшли по гроші держслужбовці. Місяці йдуть один за іншим і ніколи не зустрічаються.
Але люди розповідають, що в Україні є Підприємець , який бачив всі дванадцять місяців відразу.
Як же це сталося? А ось як.
  В одному невеличкому місті жив-був Підприємець. Щоб дуже жив – не скажу, але сім’ю годував справно та й до рота державі не заглядав. Та ось в державі з’явився активний Лідер, який дуже хотів все покращити та ще й сьогодні. Звісно, навіщо відкладати покращення на завтра, якщо вкрасти можна вже сьогодні.  Лідер той був еталоном жлобства, та іноді його пробивало на щедрість. В черговому такому пориві нечуваної щедрості Лідер подарував Підприємцю під Новий Рік покращувальний Податковий кодекс.
   Підприємець зразу кинувся вивчати цей доленосний подарунок. Голова пішла обертом від уявлення, що з цією каменюкою на шиї прийдеться борсатися в бурхливому океані бізнесу. Від тої дурні, почало паморочитись…
   Опритомнів Підприємець десь біля намету на великому майдані засніженої столиці. Його обступив гурт здоровенних чолов’яг. Підприємець хотів підвестися, але важкий берць з високою халявою придавив його до бруківки. Дивиться на них Підприємець і гадає: хто ж вони такі? На мисливців ніби не схожі, на прибиральників ще того менше: он вони які відгодовані, кремезні, і одягнені, як беркутівці, тільки форма ще блакитніша… І чому в них такі злі пики?
Зовсім отямившись, Підприємець почав рахувати здорованів, нарахував дванадцять.
- Ти чого тут розпластався, казліна? – спитав, мабуть, найстарший з них.
-  Чудило, навіщо сюди приперся? – додав молодший.
- Та я…Та я… хотів запитати, як далі жити? – кліпаючи припорошеними віями почав виправдовуватись Підприємець. – Та дайте хоч підвестись.
Засміявся старший:
- От чого вигадав! Правди шукати, дурненький! Піднімайся вже…Попав ти, телепню, плитку на нашому майдані псував? Звісно, псував, а за це доведеться відповідати за нашими законами.
- А то ви, мабуть, бойовики з партії  Лідера? – Підприємець намагався прояснити ситуацію.
Тут всі дванадцять подивилися оцінююче на шапку Підприємця, і стали між собою перемовлятися.
- А ну, тихіше в курнику, всім уважно слухати новорічне привітання Лідера,-    несподівано рявкнув старший.
  На величезній панелі над майданом з’явилося тупа фізіономія Лідера, яка почала   вітати свій народ з наближенням Нового року, за українським гороскопом року довговухого дуже сірого Віслюка:
Я сів у владу на довічно,
Пошив диктаторську ліврею,
Ні, не південну, а північну
Я побудую вам Корею.
 
Я хочу в бублик всіх зігнути,
І сісти кожному на шию,
Тому, хто це зумів збагнути,
Вже прокурори справи шиють.
 
На підприємців -  вільну касту
Накину зашморг додатковий,
Їх загоню, як в тюбик пасту,
На це є кодекс Податковий!
 
А люд незгодний приласкаю,
Від ласки тої очі меркнуть,
На демонстрантів  натаскаю
Пластмасовоголовий «Беркут».
 
Мене нічого не обмежить,  
І повноваження нівроку,
Бажаю все, що вам належить,                
Мені віддати цього року.
  По завершенні промови всі дванадцять почали щосили з насолодою плескати в долоні, і це для них було вершиною свободи і демократії, бо в сусідньому лісі навіть оплески заборонені з екологічної доцільності. Потім, коли від долонь почав відходити пар, старший повернувся до Підприємця:
- Я – Грудень, а це…
- О, то ви з Femen! – зрадів Підприємець, і одночасно отримав у вухо такого ляпасу, що ледь втримався на ногах.
- А це моя братва – місяці того року, що наближається. Та ти бачу не дуже нам радий. Чи не підприємець ти бува? – продовжував Грудень.
Підприємець винувато опустив голову, і з інтонації запитання зрозумів, що зараз в черговий раз почнуть тріпати, тому завбачливо втягнув шию.
- А ти що, не чув промову Лідера? Погляньте на нього, просити він прийшов. Нумо, братан Січень, сипони в нього снігом, остуди цього правдошукача,- загудів Грудень і навкруги поперло хортичним перегаром.
   Січень не полюбляв, коли його просять двічі, і спочатку бідолаху до голови обсипав снігом, потім врізав добрячого копняка, кінетичної енергії якого було досить, щоб долетіти до Лютого. А Лютий в свою чергу з усією люттю відпустив Підприємцю такого стусана, що пролітаючи повз Березень останній тільки встиг побачити його очі повні березового соку. Політ завершився в обіймах місяця, з під уніформи якого денеде визирав квітастий піджак «а ля Віктюк». Квітень – здогадався Підприємець, саме з нього повинен починатися кошмар Податкового кодексу.
    Квітень посміхнувся і кокетливо підморгнув, потім все міцніше почав стискати Підприємця в обіймах.  По спині пройшов холодний озноб, а у вухо вливалося мерзенне шепотіння Квітня: « Зараз будуть тобі і дешеві кредити з паливом, і посівна, і п’ятирічні канікули …». Підприємець щосили рвонув з обійм нетрадиційно веселого місяця, але тут же опинився на слизькому соковитому трав’яному газоні.
  Травень в одній руці тримав червоні прапорці, а другою схопив за комір Підприємця і підтягнув до трійці місяців з розчервонілими пиками. Ті в свою чергу не змусили себе довго чекати, скинулись по копняку дуплетом: Червень-Липень-Серпень.
А ось і Вересень підійшов, сплюнув в бік і гидко засміявся: « Ну, що, Підприємцю, вже звик до кодексу? А квоти наші ти ще не нюхав? Та, нажаль, мені ніколи з тобою вовтузитись , ми з братаном Жовтнем до суду поспішаємо. А з тобою ще в наступному році зустрінемось…».
- Давай, Листопаде, контрольний… йому все одно капець, або інвалідність забезпечена, якщо наш Лідер не прибере під свій дах, - Вересень з Жовтнем схопили під руки і кинули ледве живого Підприємця в купу жовтого листя, припорошену першим снігом.
   Пройшов деякий час, Підприємець намагався підвестись на ноги, але від болю вдалося тільки привстати на коліно. В голові гуло, як у дзвоні, та нав’язливо пульсувала думка, що даремно податковий майдан так бездарно прос…ли. Отямився Підприємець, від матюків беркутівців, які зносили намети, але вже було пізно. А, може, ще не на часі…


© radial [28.11.2011] | Рейтинг: 48.8/28 | Переглядів: 2817

2 3 4 5 48.8/28




Коментарі доступні тільки зареєстрованим -> Facebook-login



загрузка...




programming by smike
Адміністрація: [email protected]
© 2007-2020 durdom.in.ua
Адміністрація сайту не несе відповідальності за
зміст матеріалів, розміщених користувачами.

Будь ласка, увійдіть за допомогою
Facebook-login