Більше як рік тому почались об’єднавчі процеси на лівому фланзі українського політикуму. Бренд Української лівиці почали розгортати лідери малих  лівих політичних партій Ніколаєнко та Вінський. Колишні соціалісти Ніколаєнко та Вінський, у той час ще не мали гадки ні про 5 відсотковий прохідний бар’єр, ні про вибори 2012 року. Але бажання надати можливість електорату зробити вибір посередині між правими та комуністами привела до об’єднавчих дій. Річна робота привела до приєднання до цього процесу і в колишньому найбільш впливову ліву партію СПУ.  
      
           Йшов поступовий процес об’єднання лівих сил. 7 вересня партії лівого спрямування «Народна влада», СПУ, «Справедливість», «Діти війни», Українська селянська демократична створили координаційну раду по роботі зі створення єдиної лівої партії з попередньою назвою – Ліві України чи українські ліві. Це продовження роботи започаткованої півроку тому під назвою: Українська демократична лівиця. Учасники координаційної ради підтвердили своє бажання до кінця цього року створити в Україні нову лівоцентристську партію, яка б базувалася на ідеології сучасного демократичного соціалізму.  
                
            Серед основних програмних документів визнано Стокгольмську Декларацію Соцінтерну (1989р.). Домовлено продовжити ідеологічну, теоретичну роботу, започатковану Координаційною Радою «Української демократичної Лівиці». Сьогодні вважається помилковим стремління деяких керівників партій, а саме Мороза,  будь-за що  зберегти стару назву. Нова партія не повинна бути старою партією із старими хворобами, ярликами і негативами. «В старі міхи нове вино не наливають!»- казав Ніколаєнко, тому все нове – нова партія, нові лідери, нові месіджи! Нова ліва політична сила націонал-патріотичного спрямування повинна зайняти достойне місце у лівому спектрі політичних сил України. Іде повний ребрендінг партій - нова назва, лозунги, логотип –  це шлях до створення нової єдиної лівої політичної сили.
 
              Лідер нової партії буде проголошений на першому з’їзді партії, при цьому такі лідери як Мороз, Вінський та Ніколаєнко повинні були зняти свої претензії з лідерства і покласти печатки своїх партій на стіл заради об’єднавчого процесу лівих в Україні. В той же час багато диванних партій лівого спрямування не можуть покласти край своїм гетьманським мріям і ставлять свої амбіції та меркантильні інтереси за вище інтересів України, тому вони з періодичністю, то приєднуються, то від’єднуються від процесу.  Бачення, що нові молоді політики повинні прийти на політичну арену України  і об’єднати ліві сили, не влаштовує метрів вітчизняної політики, вони готові поховати власні політичні бренди разом із своїм тілом на реальному цвинтарі.
 
             Тепер про головне про роль СПУ у об’єднавчому процесі. Якщо зазирнути трошки в історію, нагадаю як  зраділи партійці новому лідеру Цушко, який повинен був надати СПУ нового дихання, але господарник Януковича навіть жодного разу за рік не з’явився на своє робоче місце у рідній партії, а цим літом зовсім зажадав переобрання, зіславшись на завантаженість по своєму головному   місцю роботи. Шанс збутися Мороза був і перше перевиборче голосування на з’їзді надало надію коли Мороз з основним опонентом Рудьковським набрали приблизну рівну кількість голосів. Але кулуарна робота була проведена і на слідуючому етапі з’їзду до влади в партії повернули мумію Мороза. Чому мумію, тому що на сьогоднішній день рейтинг лідера СПУ у десять разів менший за рейтинг самої партії. Не хочу навіть наводити цифри соціологічних досліджень, щоб не ображати рядових партійців. В той же час не даю оцінку і Рудьковському, як перспективному лідеру партії, але ми вже знаємо до чого приводить країну  вибір без вибору.
 
             Обраний Мороз, послідуючим етапом з’їзду, що вже два роки не закривається, а це дає можливість мати тих самих приручених делегатів,  доручився до звичного керування своєю політичною силою, яке одночасно вилилося у  передбачувані кадрові призначення і розправу з інакомислячими. Головний конкурент на лідерство в партії Рудьковський залишився за бортом інформації та дій  в партії.
 
             Послідовним етапом праці Мороза було приєднання до лівого об’єднавчого процесу де він зайняв свою любу позицію головування на «рівноправних» умовах, де внесення роздраю між  усіма учасниками переговорів надавало йому приорітетну позицію й надалі.
 
             Тричі підписуючи різні об’єднавчі документи на наступний день він відмовлявся від подальшого їх виконання і починався процес подальшого їх редагування, в той же час СПУ публікувало на своєму сайті новини та заяви не сумісні з підписом Мороза. Принцип не знання, що робить права рука від лівої, ставився за головне в перемовинах.  При цьому, приєднавшись до об’єднавчого процесу, він ніколи не забував в інтерв’ю ЗМІ нагадати про свою керівну роль у процесі об’єднання і «руководящую роль партии на даном єтапе».  Недолугі звинувачення Вінського та Ніколаєнко у лідерських амбіціях змінювались на торгівлю за  квоту місць у подальших політ виконкомах та політрадах. Він розумів, тільки но навівши лад у карманій партії він може на раз все згубити , але ж йому і «хочеться і колеться», але «предавший раз - предаст всегда». Ось ціна цього політика. А раз є ціна, то й покупець завжди знайдеться. Кому сьогодні не вигідні об’єднавчі процеси партій? Мабуть самі знаєте кому. Тому його участь в об’єднанні лівих може виявитись хитрючою технологією ПР.
 
           Ось наприклад: ПОСТАНОВА Політвиконкому СПУ від 21 листопада 2011 року. Про завершення переговорів по об’єднанню лівих та лівоцентристських партій та механізм реалізації досягнутих домовленостей                http://www.spu.in.ua/ua/news/28169 В цій постанові розписані квоти, дати, перспектива – все готово, об’єднуємось. А ось новина на сайті СПУ http://www.spu.in.ua/ua/news/28157 де ще раз підтверджуються об’єднавчі засади. А зась, вже сьогодні: всі на колінах повзуть у СПУ, тільки в СПУ і тільки до Мороза.
 
             Оце вчорашня новина  http://www.spu.in.ua/ua/news/28203 де йде про пряме подальше блокування процесу об’єднання зі сторони саме СПУ, де вони використовуючи відмову про зміну назви кажуть про подальші перемовини, а також розміщена інформація про виключення політрадою з Політради СПУ Рудьковського, як  головного опонента Мороза по виборах лідера партії, ну і чим не диктатура, ой, мабуть це їх внутрішньопартійна дисципліна.  
 
              Знаєте, боляче, бо навіть не хотів і не мав надії на добровільне приєднання СПУ до об’єднавчого процесу, по-перше рахуючи небажаним мати діло з Іудою української політики Олександром Морозом,  а по-друге знаючи амбіції сьогоднішньої  верхівки партії. Пройшло вже багато років, коли люди розпізнали Іуду Мороза і вийшли із СПУ. Хто виходив у 2005 році, хто у 2007 році, виходили районними та обласними організаціями, трудовими колективами та сім’ями. Мені здавалося, що зміниться на краще, коли піде Мороз, то прийдуть молоді та енергійні, чесні та порядні люди, але віз і нині там. Іуда української політики знову рулить.
 
               Лідери партій, що мають надію на об’єднання, як раз і мали надію на людей, а не на лідерів, бо в регіонах є багато порядних людей і в у СПУ тому числі, і я жалкую і за їми, тому що, була мрія, що ліві об’єднавшись  між собою започаткують об’єднання країни,  але це ж країна-Україна, і  в нас не об’єднаються ні ліві, ні праві, в нас тільки влада об’єднана проти народу, отак і жити нам з Іудами та поліцаями, бандитами та казнокрадами.
 
              Жиємо, але як?  Отож.