Пророк
 
Неначе праведних дітей,
 
Господь, любя отих людей,
 
Послав на землю їм пророка;
 
Свою любов благовістить,
 
Святую правду возвістить!
 
Неначе наш Дніпро широкий,
 
Слова його лились, текли
 
І в серце падали глибоко!
 
Огнем невидимим пекли
 
Замерзлі душі. Полюбили
 
Того пророка, скрізь ходили
 
За ним і сльози, знай, лили
 
Навчені люди. І лукаві!
 
Господнюю святую славу
 
Розтлили... І чужим богам
 
Пожерли жертву! Омерзились!
 
І мужа свята... горе вам!
 
На стогнах каменем побили.
 
І праведно господь великий,
 
Мов на звірей тих лютих, диких,
 
Кайдани повелів кувать,
 
Глибокі тюрми покопать.
 
І роде лютий і жестокий!
 
Вомісто кроткого пророка...
 
Царя вам повелів надать!

Т.Шевченко