Може я не правий? Може не так все й погано, як мені здається... Але здається, що мені не здається.
Був я тут у четвер на круглому столі. Кружляли навколо “Концептуальних засад вдосконалення ядерного законодавства України”. Кому цікаво - “дранг нах” сайт Міністерства енергетики та вугільної промисловості. Там для обговорення розміщений проект Ядерного кодексу України.
Але я не про юридичну казуїстику. Хоча питання, насправді, не таке вже “отвлечённое” для пересіченого українця. Тим не менш, я про інше.
Зібралися представники науки та відомств. До речі, представники відомств теж не просто так - значна їх частина - кандидати та доктори. Але отримані ці звання не в науковому закладі у процесі "екстраполяції результатів абстагування суспільної практики на фізичну реальність". Це кандидати від практики, що значно цінніше. Коло учасників було дуже вузьке, відбір був суворий - баласт не запрошувався. Прагнули зібрати тих, кому є що сказати по суті. Зібралося близько 20 осіб.
Інакше кажучи, зібрали науковців та фахівців у кращому сенсі цього слова, себто справжніх науковців та фахівців.
Нагадаю, назву столику “Концептуальні засади вдосконалення ядерного законодавства України”. Ключові слова “Концептуальні засади“. Модератор на початку роботи закликав учасників не зводити дискусію до рівня обговорення конкретних статей та недоліків проекту, а обговорювати його на концептуальному рівні, аналізуючи його структуру, адекватність та повноту. Щоб у підсумку визначитися: чи може бути кодекс прийнятий в такій редакції, чи необхідно повернутися до перегляду концепції документу або взагалі відмовитися від його прийняття. Якось так.
Слухав я поважне панство і стало мені недобре. Врешті-решт, проблема таки звелася до конкретики, суворої правди життя. Тобто до обговорення конкретних статей, “сєтування” на недосконалість механізмів, “кивание” на відомчі інтереси, “отсылание” до практики, до роботи операторів на АЕС тощо.
І тут я зрозумів: вони не здатні працювати на рівні доктринальному. Є в мене така теорія: працювати можна доктринальному, концептуальному, стратегічному чи оперативному рівнях. Доктринальний рівень передбачає оперування філософськими категоріями, визначає адекватність діяльності, формує доцільність...
Навіть концептуальний рівень виявися занадто складним. Повертати їх туди приходилося питаннями, на кшталт,: "Ну так все-таки, скажіть, на Вашу думку" потрібно приймати кодекс чи ні?" Хвилина мовчання і відповідь6 "У такому вигляді - ні. Тому що ось наприклад у статті ..." І знову про зміст.
Капєць. Повний і остаточний.
І ось тут мені стало зовсім зле.
Вочевидь переконався, що наша “озванённая” і “остепенённая” еліта, за рідким вилученням, не здатна працювати на рівні доктрини. Кращі з кращих продемонстрували справжню методологічну сірість. А що казати про інших?
З такою елітою, нездатною відкривати планети на вістрі пера, у країни немає шансів на майбутнє. Просто немає.
