Недолугий банкір, витягнутий однією жінкою на вершину влади, за п’ять років його перебування там перетворив аванс, що видав йому український народ на Майдані, на мільйони на своєму банківському рахунку. Своїми діями та бездіяльністю, безвідповідальністю, марнотратством, корумпованим оточенням за своєю подобою, дружбою з бандитами, відвертим переслідуванням власних шкурних інтересів, зрадою нації на останніх виборах він заплямував все українське, на чому паразитував, в т.ч. і пам’ять про Геноцид.
Росія шаленіє при кожній згадці про Геноцид в Україні і світі і заперечує його. Проте беззаперечним доказом Геноциду є результати переписів 1926 та 1937 рр., за якими кількість українців зменшилася більш як на 15%, а росіян збільшилася більш як на 20%. Адже в оселі померлих українських родин, які Красная Армія не випускала за межі організованої зони смерти, масово заселялися російські колоністи.
Чи є українською держава, парламент якої відмовився на державному рівні у 2012 році вшанувати пам’ять жертв Голодомору? Чи є українською держава, яка не визнає борців за Незалежність України? Питання риторичні.
Цілком природно, що обсяг української мови в ефірі ця держава урізає до 5%, а українську історію, мову, освіту ґвалтує україножер-російський націоналіст. Цікаво, яку ще наругу над українцями треба вчинити, щоб до них, нарешті, дійшло, що давно пора усвідомити стан окупації з 1921 року і виборювати свою, українську державу.
Наявна держава не відбулась як держава українського народу через неспроможність недовинищених за 70 років окупації націонал-патріотів, які дозволили без будь-яких умов надати громадянство всім колоністам та колаборантам і залишити при владі колоніяльну номенклатуру, що об’єдналась з "соціально близьким" криміналітетом і лягла під нього.
Націонал-патріоти чомусь уперто визнають українською державою уламок імперії, "перебудовану" російську колонію УССР з усіма її збереженими інституціями і кадрами, що привласнили і зганьбили українські національні гасла і символи.
Процес нищення української мови і культури в нібито українській державі відбувається набагато інтенсивніше, ніж це було в СССР. Рівень життя катастрофічно впав, економіка розвалена, щорічно привладним кримінальним капіталом з країни виводяться вкрадені в народу мільярди доларів і вкладаються в економіки багатих країн. Мільйони людей, щоби вижити, вимушені шукати заробіток за кордоном. З кожним роком посилюється "зачистка" території України від української присутності і збільшується залежність від Росії. Не отримуючи належної відсічі, з кожним роком все більше нахабніють антиукраїнські сили.
Після ганебної остаточної здачі їм Юдою-Ющенком країни вона перебуває в стані окупації — мовної, культурної, інформаційної, економічної, військової. Імперська мова залишається панівною і вже вимагає юридичного визнання своєї зверхности над українською. Боязкі спроби українців захистити мову та українське інформаційне середовище зустрічають шалений спротив потужної російської "п’ятої колони".
Але чомусь ніхто не наважується в повний голос сказати, що балачки про “двомовність” та “рівноправність” є блюзнірством, тому що
]“велікій русскій язик” завжди був і в неукраїнській державі продовжує бути зброєю нищення української мови і культури. І це природно для долі будь-якої мови і культури під ярмом будь-якої імперії. Так само, наприклад, велика англійська мова була зброєю нищення ірландської, а велика німецька — чеської. Проте на відміну від українців ірландці і чехи вибороли свої національні держави. Звичайно, справа не в самій мові, а у її використанні як зброї. За часів існування Руху як політичної сили половина його була російськомовною. Є досить багато російськомовних патріотів европейської української України (етнічних росіян в тому числі), які розуміють, що несе їм консервація в Україні злочинного "русскаго міра", і не хочуть жити в ньому. Проте їх нема кому об’єднати разом з українцями в політичну націю, яка могла би відновити українську державу ─ Українську Народну Республіку.
Успішна спроба створення реальної політичної нації через Антиімперський Блок Народів була здійснена в 1943-1944 рр. Романом Шухевичем. Росіяни, білоруси, євреї, грузини, вірмени, азербайджанці, казахи, узбеки, татари пліч-о-пліч з українцями боролися за відновлення Української Народної Республіки. Можливість виникнення цієї справжньої політичної нації є найголовнішою небезпекою для Росії, і агентурою її спецслужб, інтригуючи, підбурюючи, нацьковуючи, розділяючи, вбиваючи, зроблене все можливе, аби послідовників Р.Шухевіча в Україні не було. Проте воскреслим зародком цієї справжньої політичної нації був наполовину російськомовний Майдан, зраджений Ющенком.
Через відсутність достойної відсічі російська “п’ята колона” вкрай знахабніла, вчиняє вереск про “етноцід русскіх на Украінє” і навіть уже претендує бути “корінним народом”. Адже колонізація і нищення української нації йде сотні років, за які на нашій землі виникли цілі покоління колоністів. Вони дуже люблять нашу землю, але вважають її своєю, російською. Вони звикли бути панами на нашій землі і хочуть ними залишитись. Вони зневажають українців та їх мову і не хочуть її знати. Вони хочуть, щоб наша мова зникла, і всі українці на нашій землі стали "русскімі".
Чому ж ніхто не наважується сказати, що “русофобія”, про яку стільки галасу, є природним наслідком кількасотрічної агресивної українофобії?
Чому ж ніхто не наважується сказати, що
Геноцид 1932-33 рр. був лише найбільш трагічним епізодом кількасотрічного Етноциду?
Що повне знищення української нації, повне її російщення і асиміляція з винищенням непокірних, колонізація земель, звільнених від українців, — геополітична мета Москви, яка століттями паразитує на українських економічних, природних, культурних, интелектуальных, людських ресурсах. Більш ніж наполовину ця мета вже досягнута, адже до Переяслава українців було більше, ніж московитів.
Чому ж досі замовчується, що Наказ 0078/42, по НКВД та НКО СССР від 22.06.1944 р, про повну депортацію українців, який тривалий час вважався німецькою фальшивкою, є справжнім? Адже він уже був знайдений там, де і повинен був бути — в архіві виконавця цього наказу, В.С. Рясного, наркома внутрішніх справ України з 1943 р. Злочин не був здійснений в повному обсязі тільки через суто технічні причини та занадто велику численність українців. Звичайно ж, каяття за злочини проти інших націй не є природним для росіян, на відміну від цивілізованих націй, як, наприклад, німецька.
Російська імперія при всіх царях, імператорах, генсеках, президентах проводила політику поступового нищення української нації. Найбільш талановиті та здібні забирались до Москви. Гляньте хоч на Государствєнную Думу — багато хто, вже «русскіє» в багатьох поколіннях ─ бойки, вакуленки, денисенки, корнієнки, лисенки, нестеренки, потапенки, яковенки, ющенки ─ навіть не змінили українські прізвища. Непокірних та неблагонадійних чекала смерть, негайна або відтермінована, в Сибіру з ГУЛАГом.
Наслідки 350-річного перебування України під ординсько-московським ігом для українців трагічні. Москва принесла на вільну українську землю кріпосне рабство і злочинний ординський спосіб життя ─ жорстокість, насильство, злодійство, хабарництво, підступність, брехню, нахабство, хамство, алкоголізм, наркоманію, брудну ординську лайку, зневагу до людської гідності і життя, до інших націй (в першу чергу – до української).
Захоплення України було найкоштовнішою здобиччю Московської Орди за всю її історію, без якої вона не змогла би стати імперією, що претендувала навіть на світове панування.
Українці широко використовувалися Ордою і як гарматне м'ясо в її численних загарбницьких імперських війнах. Лише завдяки українцям Московський улус Орди в 1783 р. зміг підкорити Кримський, якому ще молодий Пьотр як васал платив данину, і захопити Крим. Сьогодні Крим після депортації в 1941-1944 рр. корінних народів також заселений російськими колоністами. Але з двохсот тисяч кримських татар, які виборюють свої права на рідній землі, півмільйону кримських українців варто було би брати приклад.
Сотні років йшло планове переселення українців на інші землі імперії, де для них створювались умови для російщення, а українські землі заселялися російськими колоністами. До речі, прибалти мали колоністів подекуди більше половини населення, але не дали їм громадянських прав. Тому прибалти вже мають майже европейський рівень життя.
На жаль, на відміну від євреїв, вірмен чи ромів українці підкоряються асиміляції. Чисельність їх в Росії з кожним переписом неухильно зменшується. Під тиском оточення, ворожого до будь-яких проявів українства, за сотні років поневолення стати “русскімі” вже примушені десятки мільйонів українців. На жаль, є вже і україножери з українськими прізвищами. Нав’язана меншовартість і залякування українців дають змогу ординцям нахабно стверджувати, що українці самі не хочуть мати в Росії українські школи і користуватись рідною мовою. Той, хто хоче залишитися українцем, ризикує добробутом, свободою і навіть життям.
В той час як в Росії об’єднання українців заборонені, в Україні сотні об’єднань російських колоністів закликають до "воссоєдінєнія". Цілком природно, що цю державу не цікавлять українці за межами країни.
Ті, хто правлять Росією, не визнають за українською нацією права на існування.
Тож скільки можна терпіти нав’язуване нам гундяєвими, дугіними, затуліними, табачниками, толочками, корніловими фальшування історії, брехню про “братство”, “єдіний народ” та замовчувати, що нічого спільного зі слов’янами корінний російський етнос не має. Адже він походить від злиття угро-фінських племен з татаро-монголами, а Московське князівство було засноване у другій половині XIII століття як улус Золотої Орди. І все це доведено ще у XVIII-XIX століттях археологічними, антропологічними та історичними працями російських же вчених А.Богданова, А.Уварова, А.Шахматова, В.Тізенгаузена, В.Татіщева, А.Лизлова т. і. та підтверджено в ХХI-му науковими дослідженнями В. Белінського та незалежних російських вчених з використанням методів генетики. Звичайно, для російських колоністів в Україні та їх прислужників, колишніх українців, росіяни є рідним, або "братнім" народом, але хіба не кидається в очі кричуща різниця між народами? Московит як нащадок чингісханова ординця завжди прагне загарбати чуже, українець — захистити своє. Для українців Орда продовжує бути такою ж загрозою, як і для наших західних слов’янських братів, які проте знайшли захіст в ЕС і НАТО. Московія не терпить вільних, дружніх народів на своїх кордонах. Усі вони для неї повинні бути або васалами, або ворогами.
Бути українцем в Україні досі непрестижно, а багато де і небезпечно. Подекуди можна навіть говорити про апартеїд. Якщо за російськими колоністами з українськими паспортами, що прагнуть до "двойного гражданства" та "союза" з
наступним “воссоєдінєнієм”, стоїть Росія, а в Україні — “Партія Регіонів”, філіал КПРФ, “прАгресивні” соціалісти, “Русскій Блок”, “Союз русскіх общін” та інші численні об’єднання колоністів, за євреями — США, Ізраїль та два конгреси в Україні, за угорцями — Угорщина, за румунами ─ Румунія, за татарами — їх меджліс і Туреччина, то за розгубленими, роз’єднаними і упослідженими українцями реально нема нічого. Ті, хто міг би їх очолити, передбачливо кинуті привладними бандитами за грати. Псевдонаціоналістичні організації, насичені аґентурою ворожих спецслужб, успішно дискредитують український націоналізм в очах людей, роздмухуючи антисемітизм і тим самим приховуючи реального ворога.
Тож чи не пора, нарешті, українцям усвідомити, що вони залишаються бездержавною нацією, і відновити УГВР ─ Українську Головну Визвольну Раду як представництво українського народу та АБН ─ Антиімперський Блок Народів?!
Тож чи не варто всім, хто хоче залишитися українцем на своїй землі, а не на вигнанні, нарешті усвідомити, що маячня про якісь "закони", "конституції", "суди", "вибори", "демократію", толерантність”, “порозуміння”, “компроміс” при пануванні родоплемінної ОЗГ, що захопила країну, веде до руйнації і самознищення української спільноти?!
Компроміс між вибором Цивілізації чи Орди, між “бути чи не бути” неможливий. Єдиний аргумент, який сприймають україноненависники — це сила. І тільки сила в українській, а не постколоніальній, постгеноцидній державі може примусити їх знати своє місце!
Якщо в Україні европейці за самовизначенням будь-якого етнічного походження хочуть жити, як живуть люди в цивілізованих країнах, де бандити сидять в тюрмах, а не в урядах і парламентах, а колоністи та совки хочуть жити, як живуть люди в злочинному "русском мірє", то чи не пора, нарешті, подивитися правді в очі?
Чи не пора, нарешті, для об’єднання в боротьбі за Українську Державу насамперед розвіяти облудну мару нав’язаної неукраїнською владою "єдності" з колоністами та їх прислужниками як на Сході, так і на Заході?
Як справедливо cказав колись злий геній Жовтневого Перевороту, «щоб об’єднатися – треба як слід розмежуватися». Чи не пора, нарешті, визначитися "хто є хто" і розмежуватися: українцям ─ з малоросами, хохлами, янучарами і манкуртами, росіянам ─ з кацапами і москалями, євреям ─ з жидами?
Та чи здатні українці, нарешті, перестати наступати на ті ж самі історичні граблі і об’єднатися для опору хоча б перед розстрілом? На жаль, вони досі нездатні навіть зробити аналіз причин національної поразки-2010, поіменно затаврувати зрадників та усвідомити безглуздість гри в "демократію" з шулерами і бандитами при будь-яких "законах" цієї гри.
Невже є віщими слова нашої великої поетки Ліни Костенко, одного з небагатьох представників справжньої української еліти, які мали гідність та мужність відмовитися від знеціненої і знеславленої нагороди держави-мачухи?
“Мені соромно за мужчин моєї нації. Вони можуть схопитися за голову, за серце, за матню, за кишеню — вони ніколи не схопляться за зброю!
© MilagrosaJulia, російськомовна українка, [25.11.2011]
Многовековой этноцид украинского народа со стороны российской империи
http://politikan.com.ua/2/0/1/42088.htm
Відкритий лист Голові Парламентської асамблеї Ради Eвропи
http://www.slovoidilo.com/koordrada-z-pytan-zachystu-ukrayinskoyi-movy/vidkrytyj-lyst-2010-roku/vsi-storinky.html
Лінгвоцид української мови триває навіть у незалежній державі
http://www.slovoidilo.com/polityka/lingvotsyd-ukrayinskoyi-movy-tryvaye-navit-u-nezalezhnij-derzhavi.html
Етноцид і Геноцид українського народу
http://skarb-papcha.ru/content/view/1105/129/lang,ua/
Іван Дзюба: Українофобія від Валуєва до Табачника
http://www.slovoidilo.com/kultura/nova-knyzhka-ivana-dzyuby-ukrayinofobiya-vid-valuyeva-do-tabachnyka.html
Осиновый кол Россее
http://gulagrussia.org/pandora_article10092011.php
Тим, хто вважає, що Голодомор "не був геноцидом"
http://www.istpravda.com.ua/columns/2011/11/24/62845/
