1. Практично весь чинний політикум (всіх партійних кольорів) викликає відразу у більшості громадян.
 
2. Більшість партій і ГО неспроможні, оскільки є бізнес-проектами великого капіталу, або банальними гратоїдами.
 
3. Ті партії та ГО, які мають деякий громадський потенціал, є власністю своїх лідерів, які ні за які гроші не поступляться своєю власністю.
 
4. Ті лідери, що розуміють самогубну розпорошеність, і готові поступитися частиною власності/незалежності, не мають довіри до потенційних партнерів, побоючись «кидалова».
 
5. Ті, хто здолав недовіру до партнерів, і реально готовий до об’єднання, не є демократами (як і всі інші), бо несуть в свідомості та/чи підсвідомості уявлення про організацію, лише, як вертикаль/піраміда.
 
6. Ієрархічні структури відсікають ініціативу і енергію мас від керівної верхівки, породжують недовіру і підозри всередині таких організацій, що робить їх дієздатними ЛИШЕ на коротких – наприклад, передвиборних – дистанціях.
 
7. Лічені одиниці дієздатних суб’єктів не погоджуються на коаліцію внаслідок ідейно-психологічних розбіжностей.  
          

1. Відмова чинних політиків (депутати, відомі лідери ГО і т.п.) від участі в ініціації і розпочатку руху – внаслідок недовіри масс до УСЬОГО політикуму разом узятого.
 
2. В разі бажання чинних політиків долучитися (пізніше) до активної участі в русі, вони мають попередньо пройти добровільну люстрацію.
 
3. Відмовитися від об’єднання чинних партій та/чи ГО на користь суто індивідуального членства.
 
4. Відмовитися від ієрархічної побудови руху на користь горизонтальних структур (вертикалі – лише тимчасові для конкретних виконавчих проектів).  
 
5. Першим імпульсом створення руху, має бути формулювання Мети  і засобів її досягнення, прийнятних для більшості населення.
 
6. Мету і засоби має висунути компактна ініціативна група з подальшим доопрацюванням у широкому складі.
 
7. Програмні тези мають носити досить широкий характер, щоби бути принципово прийнятними, як для Сходу, так і Заходу України.