Часто доводиться читати, що на Сході росте кількість невдоволених владою. На відео, відзнятих на вулицях Донецька, нещодавні симпатики ПР своє відношення до влади виражають відбірним матом. Ну, нарешті до них  дійшло, кого вони посадили на золотий унітаз! Нарешті сталося перетворення Гомо Совєтікуса на Гомо Демократікуса! Ура! Ура... Гм… Ура? Я не сильний в антропології, але щось мені підказує, що перетворення одного Гомо в іншого – це процес, який неможливо втиснути в півторарічний проміжок часу. Тим більше, якщо той Гомо – «високоінтелектуальна» особа, яка розмовляє переважно матом.
 
За кого ж він проголосує на наступних виборах? За Тимошенко, якщо її випустять і допустять до виборів? Сумніваюся. Вароффкасучкаблох  -- надто сильний аргумент проти.
 
За Яценюка-Гриценка-Катеринчука? Так вони ж повернуть Україну лицем до Європи. Значить, до Росії – жопою. А цього виборець на сході дуже не хоче.
 
Тягнибок? Тут і коментарів не потрібно. Велике НІ.
 
І взагалі, ви уявляєте собі, як Схід і Південь дружно йдуть голосувати за тих, хто заставить їх розмовляти на мовє? Як одесити біжать-спотикаються голосувати за тих, хто звалить пям’ятник Єкатєрінє Вєлікой? Як Севастопольці власними руками виганяють Чорноморський Флот, защітніка і кормільца? Не можу намалювати такої картинки в своїй уяві. Вони швидше соціалістів реінкарнують. А якщо пройде радикалізація настроїв – то й прогресивних. За Тягнибока ж на Заході проголосували. Чому Схід не проголосує за Вітренко?
 
Та й ПР не варто завчасно відправляти у небуття. Перед виборами Азарич знайде гроші на підняття зарплат і пенсій. Янукович знайде (точніше, йому знайдуть) теплі слова до своїх виборців. Крикуни з ПР знову закликатимуть не допустити повернення «оранжевой чуми». І розм’якне виборець. І віддасть свій голос за «своїх».
 
То чи є надія? Та ніби є. Можливо, спрацює так званий зовнішній фактор. Якщо Європа образиться і відправить в ігнор всю верхівку. Відмовлять у в’їзді, заблокують рахунки. Якщо оточення, не бажаючи втратити грошей і місць відпочинку, «достукається» до Януковича. Якщо він захоче їх послухати. Надто багато «якщо». Хоча я не відкидаю можливості, що все станеться саме так.
 
Є ще такий фактор, як самовпевненість влади. Вони ж прийшли всерйоз і надовго. Опозицію обезголовили. Ще декілька невинних арештів надто активних протестувальників – і всьо пучком. Ніхто й не пікне. Тиша та благодать. І фальсифікацій не потрібно. Тим більше, Європі потім можна буде всунути під ніс відсутність фальсифікацій. А виборець, на їхнє здивування, прийде на вибори і мовчки проголосує за інших. Не обов’язково за «чужих». У вовчому лігві влади і свої можуть бути надто небезпечними, як стануть надто сильними.
 
Найбільшу надію покладаю на народ. Подивіться, як виступили афганці з чорнобильцями. Часто чую, що вони вони вийшли під ВР і на Майдан, керуючись не високими ідеями, а думками про свою кишеню. Звичайно ж, виступити за ідею побудови демократичної держави було б логічніше. Виступити широким фронтом під знаменами опозиційних партій. Але немає поки що такої об’єднавчої ідеї. От  вони і вийшли на протест проти дій влади. На побоялися. Не чекали лідера, на якого потім можна було б звалити усю відповідальність. За вожаком завжди йти легше, ніж самому. Ці пішли самі. Отже, є ще порох у порохівницях. Може, й немає справжніх буйних (за Висоцьким). Але буйні все ж є. На них і надія.