Відомий український політичний аналітик, політтехнолог та просто журналіст-публіцист В’ячеслав Піховшек написав людоненависницьку статтю «Новый закон о выборах: вы рождены, чтоб сказку сделать былью». Чому людоненависницьку? Зараз поясню.
 
Взагалі то, коментувати статті прославлених журналістів – справа невдячна. Але тут, на мою думку випадок особливий. В запалі виправдань вчинків своїх політичних вподобанців (назвемо це так) господін Піховшек захопився настільки, що виказав своє реальне ставлення до людей з іншими політичними переконаннями. Простіше кажучи, він вголос виказав тезу що в Україні виявляється є люди першого і другого сорту. Але пройдемося за переліком.

«…в аналитических кругах недостаточно проанализировали пункт номер 11 последней резолюции Европарламента по Украине. Там сказано: Европарламент «решительно поддерживает рекомендации, высказанные в общих выводах Венецианской Комиссии… по проекту закона о выборах народных депутатов».
 
Взагалі-то резолюція Європарламенту має п'ятнадцять пунктів. І незважаючи на всю «пістність» тої резолюції містить вона чимало украй цікавих тез. В умовах коли за російський газ уряд Азарова платить росіянам з грошей російського ж кредиту, регіоналам було б не зле звернути увагу на ці інші пункти. Бо може статися так, що конче знадобиться позичати гроші у Європи, і аж тут з’ясується що свобода та демократія для Європи – то не пустий звук. І подітися регіоналам буде нікуди – в Кремлі їм ніколи не пробачать погроз подати в суд на Газпром. Імперії своїм пахолкам таких вихилясів не пробачають.
 
Але поїдемо далі. Автор смалить!
 
«С привлечением оппозиции»? О ком — речь?
О людях, за которыми 2004 год? Которые говорили об «отравлении Ющенко» и «русском спецназе в Киеве»? Поддерживали этот бред? Если нам говорят, что надо «нести политическую ответственность», то не пришло ли время, чтобы они понесли заслуженную политическую ответственность, проиграв выборы?...
«Гражданского общества»? Это те, которые вслед за политиками поддерживали все это, максимально распиаривали? Может, Запад им доверят. Есть основания полагать, что финансирует. Мы то чего должны им доверять?
У другого «гражданского общества» у нас пока нет. Пока профессура в Донецке и в Харькове не решит, что страной надо заниматься. А не быть «выше (выше?) всего этого».
 
Ну це вже занадто!
 
В короткі кілька абзаців автор вклав зразу кілька тез одна одної ліпша. Перша – опозиція в цій країні погана, тому рахуватися з нею не треба. Друга – громадянське суспільство у цій країні теж бажає кращого, тому і її думка хай іде під три чорти. Третя – зміни у країні почнуться тоді коли країною почне опікуватися професура Харкова і Донецька. Зважте – не Львова, не Франківська, не навіть Києва! Хтось іще сумнівається в авторстві листівок зразка 2004 року про поділ України на три сорти?
 
Можна заперечити, мовляв він не свідомо назвав міста зі Сходу країни. Мовляв, не треба до слів чіплятися. Можливо. От тільки коли ідеться саме про цього автора, у випадковість слів я не вірю.
 
А щодо маячні, то господі ну Піховшеку варто було б згадати що зимою 2004 року на Майдани країни люди вийшли не через отруєння Ющенка і не через російський спецназ, а через масові фальсифікації виборів, вчинені до речі представниками нинішньої влади. Факт масових фальсифікацій був визнаний Верховним Судом України, рішення якого наразі ніхто не скасував. І яке у 2005-му, до речі керівництво Партії Регіонів визнало!
 
Подібний хамський тон господі на Піховшека, природно виправдовує велика і чудова мета. Як завжди.

«При этом величайшей заслугой Виктора Януковича, президента Украины, является то, что он начал реформы, которые не проводились при предыдущем руководстве Украины. Для этого требуется мужество. И профессионализм»

Отут просто кортить гукнути – брехня! Про які-такі реформи нам тут просторікують? Про зменшення кількості шкіл, через нестачу коштів на зарплати сільським вчителям? Про анонсовану урядом минулого року медичну реформу яка звелася до банального зменшення кількості лікарень? Чи може ідеться про відміну політреформи? Про Податковий кодекс, прийняття якого зібрало акцію протесту, яких Україна не бачила з Майдану-2004?
 
Помиляєтеся!
 
«Кто-то заметил, что Андрей Клюев закончил переговоры о зоне свободной торговли с ЕС одновременно с подписанием Николаем Азаровым соглашения о зоне свободной торговле в СНГ?
На моей памяти ничего – насколько высокопрофессионального – в украинской политике не происходило никогда»
 
Відчувається клас. Господін Піховшек пропонує нам оцінити професійність вчинків уряду, забувши нагадати що угоду про зону вільної торгівлі Україна і ЄС взагалі-то ще не підписали. Стосовно угоди про зону вільної торгівлі в СНД теж не все гаразд. Не дуже зрозуміло навіщо підписувати угоду в межах СНД на умовах СОТ, якщо Росія збирається вступити до СОТ ще до кінця поточного року? Навіщо додаткові угоди там де вже працюватимуть умови СОТ?
 
Проте повним переліком та аналізом досягнень нинішньої команди автор себе не обважує. Коротко зупинившись на «грандіозних досягненнях» він знову повертається до цькування політичних унтерменшів.
 
«Разве не понятно, что будь наше общество европейским, г-жа Тимошенко давно бы получила сполна по логике политической ответственности перед избирателем? За «эпидемию гриппа», как минимум?
Посмотрите на результаты местных выборов 2010 года. В Волынской области не было «эпидемии гриппа»? И сколько Тимошенко получила на тех выборах? Вы меня извините, что я прямо спрашиваю. И что, это общество является, извините, европейским?»
 
Тут так і кортить спитати, а що опікування чинного прем’єра здоров’ям нації через епідемію ще недослідженого фахівцями штаму грипу відколись стало злочином? Ну то судіть її за це! За грип! За швидкі для сіл! За Кіотські гроші! Але ж прирекли її не за котрийсь із цих вчинків. Прирекли її за те що її вчинок під час газових переговорів з Росією не був прописаний законодавством! Тобто фактично – за неправильний перехід вулиці.
 
Але від низького до чудового!
 
«Итак, результатом будущих парламентских выборов неминуемо будет не барьер или не-барьер, не наличие или отсутствие блоков, а то, будет ли продолжена политика реформ»
 
Як раз оце і непокоїть. Від усвідомлення того що політика реформ зразка чинної влади буде продовжена, чомусь стає просто моторошно. Страшно уявити собі, що чинний президент буде й надалі приростати новими Межигірями-вертольотами-мисливський маєтками. Жахливо думати, що обсяги експорту зерна й надалі залежатимуть від волі Юри Єнакієвського. Моторошно жити з думкою, що Україна розраховуватиметься за російський газ російськими кредитами, а у той час різноманітні «Лівелли» надалі безкарно вестимуть свій «бізнес». Жахливо нарешті від того що Ландики-старші будуть так само безкарно гамселити міліціонерів, а Ландики-молодші – по поняттях рішати питання з побитими ними моделями.
 
Але всі ці нюанси автора обходять. Його турбує інше. В країні виявляється неправильний виборець.

«В сухом остатке. Что мы видим по поступкам украинского избирателя? Он по-прежнему демонстрирует невозможный в Европе уровень поддержки политики авантюрного популизма и готовность простить предмету своей поддержки все ее грехи. Пока этот тип избирателя не изменится, нашей стране не измениться».
 
Збагнули? Нічого не зміниться допоки український виборець не голосуватиме «правильно», тобто за того за кого йому накаже влада. А коли так, то виборцем-унтерменшем треба знехтувати і провести вибори так демократично, як це собі уявляє провладна партія. І ніяк інакше.
 
Справу зроблено. Короткою статтею автор визначив що в Україні є два типи виборців – правильні і неправильні. І оскільки автор жадає продовження «реформ» за зразком та подобою чинної влади, він холодно та цинічно закликає знехтувати думкою унтерменшів. А самим унтерменшам автор фактично пропонує закрити рота, розслабитися та відчувати задоволення.
 
Лишається тільки відповісти на питання, кому призначалася ця стаття? Зрозуміло ж, що громадянин – прибічник опозиції, або такий який просто не любить чинну владу, сахнеться від цих слів. Це ж саме про нього господін Піховшек пише «он по-прежнему демонстрирует невозможный в Европе уровень поддержки политики авантюрного популизма». Це ж його думкою представників «вищої раси» автор закликає нехтувати.
 
Відповідь на це питання очевидна. Стаття адресована самій «вищій расі». Пересічним прибічникам Партії Регіонів на керівникам первинних організацій ПР на місцях. Очевидно, регіонали готують украй брудне прийняття украй брудного закону, сподіваючись що «піпл схаває – лох зачепеніє». Проте нинішня ситуація регіоналів явно не надихає на оптимізм. Рейтинг ПР повільно падає і вже досяг позначки 15,4%. На Сході, електоральному полі ПР, діями регіоналів явно незадоволені. Настрої людей повільно схиляються або до опозиційних парті, або до КПУ. Прийняття дискримінаційного закону про вибори багато хто сприйме в багнети. Як бути в цій ситуації працівникам первинних організацій ПР?
 
На це делікатне питання їм і дає відповідь господін Піховшик. Ця стаття – темник. Він закликає представників «вищої раси» знехтувати думкою унтерменшів, позаяк ті самі винні. Мовляв не лічить шляхті з бидлом панькатися.
 
Що на це скажеш? Можна тільки подякувати господі ну Піховшеку за те, що він нарешті прямо без вихилясів показав пересічним громадянам як насправді ставиться до «неправильних» українців не тільки він особисто, але й сподобана ним партія. Кортить тільки нагадати. Якщо влада заходилася гратися у князів-шляхту, вона не тільки собі дає карт-бланш на такі ігри, вона всьому суспільству дає карт-бланш. Бо кожен шляхтич мусить пам’ятати. Одної ночі до його садиби залюбки можуть завітати запорожці або гайдамаки.
 
Дмитро Калинчук