Час плине стрімко та непомітно. Багато подій, облич пройшло з осені 2004 року.
Того, чого так тоді не хотів народ - таки відбулося сьгодні. Диво? Ні. Закономірність бездіяльності та беззубості, жадоби та дурості.
І за законом жанру:  "покращати" повинно було вже сьогодні і воно "покращало".
Але не зважаючи ні на що, скількі б років не минуло, всі ті хто були ТАМ завжди будуть пам'ятати і розповідати своїм дітям як то було насправді.
 

 
Блукаючи сьогодні нетрями інтернету натрапив на вірші Віталія Коротича: "Майдан".
Краще не скажеш. Хоча вірші написані й не з приводу подій 2004 року, але...
 
Майдан
(Остання пісня старого лірника)
 
Переведiть мене через майдан,
Туди, де бджоли в гречцi стогнуть глухо,
Де тиша набивається у вуха.
Переведiть мене через майдан.
 
Переведiть мене через майдан,
Де все святкують, б'ються i воюють,
Де часом i себе й мене не чують.
Переведiть мене через майдан.
 
Переведiть мене через майдан,
Де я спiвав усiх пiсень, що знаю.
Я в тишу увiйду i там сконаю.
Переведiть мене через майдан
 
Переведiть мене через майдан,
Де жiнка плаче, та, що був я з нею.
Мину її i навiть не пiзнаю.
Переведiть мене через майдан.
 
Переведiть мене через майдан
З жалями й незабутою любов'ю.
Там дужим був i там нiкчемним був я.
Переведiть мене через майдан.
 
Переведiть мене через майдан,
Де на тополях виснуть хмари п'янi.
Мiй син тепер спiває на майданi.
Переведiть мене через майдан.
 
Переведiть...
Майдану тлумне тло
Взяло його у себе i вело ще,
Коли вiн впав у центри тої площi,
А поля за майданом не було.
 

 
Чи остання то пісня, старого лірника, чи нє, вирішувати кожному з нас окремо. Але, поки в нас живе той Майдан, живі й ми, жива й Україна. І хай знають прффесори, поки ми живі, ми будемо прагнути свободи, боротися за неї.
Кожну риму цього вірша можна проіллюструвати фотками та спогадами Майдану 2004, наче написане з натури полотно вірша.
 
Хто хоче може відвідати сайт Помаранчова хвиля подивитись, згадати, доповнити.
Дякую всім.
Слава Україні!