Так сталося в нашій державі... Рухаючись вперед у цивілізоване майбутнє, ми просуваємось назад, у варварське минуле.
Що ж насправді відбувається?.. І, головне, що з цим робити?..
А відбувається війна світів. І результатом будь-якої війни є руїна. Це вже потім... на зламках... ми новий щасливий... світ... збудуємо... Але спочатку все... вщент... щоб навіть згадки не лишилося...
І ми з Вами є спостерігачем війни двох світів - їхнього та нашого, війни двох цивілізаційних традицій - іх та нашої, війни іншосвітян та нашосвітян. Війни безжальної - до повного знищення. А от і не вгадали! Про “туловище” мова не йде. Йдеться про знищення духу. Метою загарбників є навіть не асиміляція в нашосвітян в іншому світі, а прищеплення власної ідеології. Вони прагнуть зоробити так, щоб ми, тобто, перепрошую, наші, сприймали їх ідеологію, як єдино справедливу, єдино добру, єдино гармонійну, єдино правильну. Змінити наше “по закону” на їхнє “по понятіям”.
Вони прагнуть замінити зміст доброго, красивого, корисного та істинного. Адже суспільство керується саме розумінням того, що:
- є добрим, а що поганим,
- виглядає прекрасним, а що потворним,
- йде на користь, а що шкодить,
- э правильним, а що хибним.
Ми часто-густо не помічаємо фундаментального впливу категорій добра, краси, справедливості та істини. не помічаємо сакрального змісту цих понять. Говорити про них нам здається зайвим, адже це ж так просто, це ж і так зрозуміло. Але згадайте як ми виховуємо власних дітей, а у кого ще дітей нема, згадайте себе. Оцінюючи вчинки дітей ми використовуємо саме ці категорії. Малечі кажемо це добрий, або поганий вчинок. Дітлахам вказуємо: ти вчинив гарно, або некрасиво. Підліткам зазначаємо: ти вчинив правильно, або помилився. І тільки категорія справедливості (користі) відсутня в наших оцінок, за що маємо дякувати радянській ідеології. Адже корисливість була табуйована.
У такий опосередкований спосіб ми навчаємо дітей тому, що є стрижнем будь-якої традиції, тому, на чому грунтується образ і сенс життя суспільства. І ось ці підвалини буття нашого світу іншосвітяни хочуть замінити на власні.
Саме тут і проходить головна лінія фронту. І допоки ми це не зрозуміємо, ми програватимемо цю війну. Ми програватимемо битву за битвою, а зрештою і війну.
Що ж робити?.. З цим усім...
Не готовий надати розгорнуту програму дій. Але точно знаю яким має бути перший крок. Ім’я йому - Слово. Україні, нашому світові потрібне Слово. В нас надто багато текстів, але Словно в них відсутнє. Саме тому й досі не вщухають пошуки української національної ідеї. Біблія - не просто текст. Біблія, перш за все, - Слово. Можна до скону сперечатися чиє це Слово - Боже чи людське. Справа не в авторі, а у впливі. Це Слово конструює душі людей і народів. Нам потрібно саме таке Слово - Одкровення суті України.
Без цього ми не виграємо війну. Адже у них є таке Слово - “воровской закон”. І вони несуть це Слово у наш світ, знищуючи саму суть душі нашого світу. І боронити наш світ можна тільки протиставивши своє власне Слово - живе і сильне, сповнене вірою в нього мільйонів наших людей.
Тоді ми станемо силою і переможемо.
