Вчора в Києві тихо та непомітно відбулося відкриття мистецької акції під назвою "Лузер-Фест". Акція присвячена невдахам. Експонуються невдалі роботи, роботи невдах, роботи про невдах і, звісно ж, невдалі роботи невдах про невдах. Цей текст присвячено усім політичним лузерам нашої держави. Нічого особистого, тільки історія.
Найбільший лузер сторіччя.
Пані та панове! Медам і месьє! Вельмишановна публіка! Прошу не минайте! Подивіться на нашого диво-хлопчика! Проїздом з Женеви до Кисловодська! Найбільший лузер сторіччя!
Поспішайте побачити. Хоча, як не поквапитесь, скоріше за все, однаково побачите. Бо його сумне обличчя дивиться на нас із п’ятдесятигривневої купюри. Що? Ви ніколи не тримали у руках п’ятдесяти гривень месьє? Хоча, який же ви після цього месьє? Ви звичайний лох! На відміну від нашого хлопчика, який є лохом надзвичайним.
Ви питаєте мене, як можна називати його лохом? «Така поважна людина, перший президент, всє дєла». Так, мадам, хоча ви й помиляєтесь у деталях, ви безперечно маєте рацію.
Чому помиляєтесь? Мадам, наш хлопчик, як і належить лузерові, ніколи не був президентом. Хоча й підписувався «бувший президент». Погодьтеся, це так типово для невдахи – ніколи не бути справжнім, але одразу стати колишнім. Але, повторюю, ви маєте рацію у головному. Бо це дуже поважний лох. Або масштабний лузер, якщо вам так більше до смаку. Звісно, йому далеко до такого кумира мільйонів, як, приміром, Адольф Алоїзович. Але в нашій, скажімо прямо, багатій на видатні лоховські особистості країні, він упевнено тримає пальму першості.
Наш хлопчик користувався неабияким авторитетом спочатку у вузькому колі обмежених людей, а потім поміж широкими верствами не менш обмеженого населення. Що надало йому дорогоцінну можливість про яку пересічний лузер може тільки мріяти. Що ви кажете? Ні! Вам месьє, ніколи не нададуть такої можливості. Так, саме про вас я кажу. Ваш головний убір видає вас із головою (пардончік за каламбур). Ви б звісно хотіли, але де вам.
Повертаючись до нашого хлопчика, повторюю, він отримав унікальний шанс – просрати цілу країну. Невдаха меншого калібру, звісно, впустив би й саму можливість усе провтикати. Але, наш хлопчик був видатною особистістю. Так, пані та панове. Я знаю кожен з вас хотів би бути на його місці. Та, чи комусь з вас вистачило б хисту та характеру так послідовно, так безапеляційно, так категорично, так, не побоюся цього слова, капітально просрати все?
Саме, як приклад лузерам цілого краю, він тепер надрукований на синьому папірці із підписом глави нацбанку, і замріяно дивиться у далечінь поглядом ніжно-ласкавим, а на вас, медам та месьє, як на нудне лайно. Бо ніколи вам, сіромахам не піднятися до його захмарних висот і навіть за все життя не спустити в унітаз стільки, скільки він за один рік.
