Як песик? Симпатюля, чи не так? Це бладхаунд. Ось тут про нього більш докладно - бладхаунд   . Це пес-шукач. Я перший раз його бачу. І навмисно його обрав для пошуку лідера опозиції. Щоб не було закидів у його заангажованості. Мовляв, якщо порода якась відома, а не доведи Господь, ще й українського походження, то знайдуться якісь горе-патріоти, я вже не кажу про представників фантомасокольорової влади, які почнуть волати, що пса купили, дали йому хабар у вигляді золотої будки, або це співробітник ЦРУ.
 
Отже, вперед! Шукай, друже бладхаунд! Молодець, і ось що він знайшов. Буду викладати його знахідки за рейтинговостю, то біш, популярністю серед громадян України, того, чи іншого претендента на лідерство. Характеристика кожного, максимально стисла.
 

1. Юлія Тимошенко.
        
Виступає проти влади. А оскільки в нас ще не було, нашої, української, непродажної, некрадижницької (за виключенням деяких спроб в період з 2005 по 2010 роки) влади, то виступає проти виродків у владі постійно, з моменту свого знаходження в політиці.
Будучи в опозиції, і при владі, добряче наступила на хвіст багатьом пройдисвітам, крадіям, аферистам, розкрадачам бюджетних коштів та державного майна. Не маючи змоги повернути Криворіжсталь у державну власність ( за браком коштів в бюджеті ), організувала реприватизацію, внаслідок якої, цей мегазавод був проданий в шість разів дорожче, ніж ті копійки, які кинула шайка Кучми в бюджет України. Повернула і зберегла в державній власності  нафто та газоносний шельф в Чорному морі.
Викривала всі оборуткі крадіїв при владі, але враховуючи підпорядкованість прокуратури цій самій владі, та корумпованість судової системи, всі ці викриття ховалися владою у шухляду, а ті кримінальні справи, які вдавалося відкрити, закривалися.
Два Президента, Кучма та Ющенко, намагалися знищити ії за таку активну позицію, але в них нічого не вийшло, народ їм не повірив, і вони перетворилися в політичних трупів.
Естафету у цих політичних трупів підхопив вже не Президент, а узурпатор влади в Україні, Янукович. Сфальсифікувавши кримінальні справи, він
 

 
Не дивлячись на це, Юлія Тимошенко має найвищий рейтинг підтримки серед українців. Суперхаризматична, пасіонарій.
 
2. Арсеній Яценюк.
 
Більш-менш помітно засвітився на владному, а потім і політичному небосхилі України в 2004 році, коли був призначений і.о. Голови Національного банку України. Прийшов туди голий та босий, вийшов мільйонером. Зараз відносить себе до опозиції. Але, окрім загальних звинувачень влади, конкретно прізвища не називає. Викриттям злочинів та покаранням нікому не загрожує, якщо не рахувати декількох людей, які кинули в нього курячим яйцем, і він пообіцяв відірвати їм вже їхні яйця.
Є головою партії "Фронт змін", але не дивлячись на критику існування так званих "лідерскіх партій", нікого, окрім нього та декількох сірих мишей, на кшталт, Зварича, Мартиненка, Оробець, інших знакових та впливових політичних фігур в його партії, суспільство не знає. То біш, в нього класична "лідерська партія".
Багато свідчень тому, що він є улюбленим опозиціонером узурпатора Януковича. Знаходиться у фаворі у олігарха Фірташа.
В сухому залишку, вважаючи себе затятим опозиціонером,
 

 
Нехаризматичен, пасіонарних якостей не спостерігається.
 
3. Олег Тягнибок.
 
Перше гучне згадування його прізвища було в парламенті України, куди він потрапив за списком "Нашої України". Тоді його виключили з одноіменної фракції за вживання слів "жид", та "москаль". Бред, але цей бред є ознакою політикі в наший країні всі 20 років незалежності.
Концентруючись на цілком справедливих гаслах, щодо визнання вояків УПА, знищення ознак комуняцкого панування в Україні, люстрації комуняк, кадебістів, визнання української мови единою державною та решта, замість того, щоб спочатку прибрати та знищити неукраїнську, українофобську, окупаційну владу, ставить тим самим телігу попереду конякі.
Є головою партії "Свобода". Партія недемократична, про що він і сам каже. В партії жорстка вертикальна підпорядкованість, відсутність будь-яких альтернативних точек зору керівництву партії.
В більшості його діяльність та діяльність партії виражається в організації різних маршів проукраїнської спрямованості. Але вони, чомусь відбуваються у намотування кіл навколо пам'ятника Шевченко, Хмельницькому, та інших видатних українськіх постатей, не чипаючи Верховну Раду, я вже не кажу про Банкову. Навіть Верховну Раду намагалися взяти штурмом не він, та його партія, які позиціонують себе націоналістами, а афганці, які захищали не национальні цінності, не демократію, а свої шкурні інтереси.
За виключення деяких показових випадків, не дивлячись на його жорсткі антівладні вимоги до влади, які здавалося би загрожують її існуванню, тим не менш влада його майже не чипає. В той час, коли прихильників Тимошенко по-звірячому лупцюють, на заходах Тягнибока майже не спостерігається скупчення всіляких ментовскіх зграй беркутів, грифонів, які б заважали йому проводити ці заходи.
Не знаю, наскільки обгрунтовані закиди на його адресу у співпраці з владою, але
 

 
Нехаризматичен, непасіонарій.
 
4. В'ячеслав Кириленко.
 
Розумен, освічений, не можу стверджувати щодо націоналіста, але те, що він затятий патріот України, не викликає жодного сумніву. Один з небагатьох, кому можна довірити владне кермо. В тому числі Президента, або Прем'єр-міністра.
Сучасне молоде покоління не знає, що таке комуняцкій режим при совдепії, але в той час, голодування на Майдане проти дій влади, в якому приймав участь і В.Кириленко, було життевонебезпечно. Він пройшов цей іспит. За що йому величезна повага.
Але, не дивлячись на полярність його поглядів та теперешньої влади, на декларування своїх вимог щодо усунення Партії Рецидівістів, та узурпатора Януковича від влади, він дуже слабий політик. Чомусь Бог, не вніс його прізвище у список можливих, потенціальних лідерів. Особисто я, дуже шкодую про це. І тому, навіть згадувати про мікроскопічну партію, де він є головою, нема сенсу.
І те, що він приєднався до прокаційно-шулерської політичної афери Ющенка та Януковича щодо кампанії противсіхства, дуже зашкодило йому.
Тому, мабуть і не дивно, що
 

 
Нехаризматичен, але деякі пасіонарні якості має.
 
5. Анатолій Гриценко.
 
Подобається його розумний, неортодоксальний радикалізм. Освічений, з европейськім мисленням. Каже те, що думає, це відчувається. Але в нього та ж сама біда, що і у Кириленка. Він не політик, хоч і знаходиться в ній. Так само потрапив на гачок противсіхства двох братів-акробатів, Ющенка та Януковича.
Можливо йому не вистачає якогось яскравого вчинку, який-би став його фірменою ознакою. Якогось слогана, при якому одразу, в уяві людей з'являвся би образ А.Гриценко.
Партія, яку він очолює, також не заслуговує на будь-яку, мінімальну увагу.
Є один момент, який, особисто я, не підтримує. Він стосується використання нашої мови. Я не раз чув, що він на звернення до нього громадянина України, іноземною мовою, відповідає йому на тій же іноземній мові. Мотивуючи це, цинічним поясненням, мовляв, що він відповідає на тій мові, якою звертаються до нього. Це було би адекватно та зрозуміло, якщо до нього звертався би громадянин іншої держави, який не знає нашої мови, а так, він демонструє свою зневагу до державної мови, та стимулює необов'язковість знання державної мови, саме громадян України. Не знаю, чому він цього не розуміє.
Вважаю, що його місце в команде Ю.Тимошенко. Там би він максимально використав свої знання, здібності, свій потенціал та особисті якості. Можливо, колись так і буде, а поки
 

 
Нехарізматичен. За складом характера не пасіонарій, але військове виховання зобов'язує бути на передовій.
 
6. Віталій Кличко.
 
Це бог. У боксі. Вже справжній Бог, дав йому зріст, невідмовні інтуіцію та інстинкт щодо ухиляння від кулака, що летить назустріч, та майстерність у точному потраплянні вже власного кулака точнісенько у ніс, або в око будь-якого бажаючего, який хоче отримати за це толіку грошей.
Але на політичному рингу він пігмей. Будь-яких принципів та приоритетів, окрім як "жити, как в развитых странах", він не декларує. Більше того, багато свідчень тому, що це троянська коняка влади. В Україні, а зараз і в усьому світі вже відомо, що з себе представляє упир Янукович. То хіба поїде опозиционер, та і взагалі нормальна, вменяєма людина, вітати цю потвору з днем народження? Ні, не поїде. Кличко поїхав. Про відсутність в нього моральних якостей, говорить запрошення ним в Київ, такої одіозної постаті, як Кадиров. Судячи з прізвища, він українець. Але підтвердити це, на одному з ток-шоу, він побоявся. Виходить, якщо він сміливий на рингу, то це зовсім не означає його сміливість у політиці. Та ж кон'юктура, з нього так і прет. З горем навпіл, він вивчив державну мову. Але вживає її тільки тоді, коли підходить час виборів.
Так що, цей карикатурний політик, та фальшивий опозиционер, є, не що інше, як черговий розвод для лохів. Саме тому
 

 
Нехаризматичен, непасіонарій.
 

 
Ну, оце і всі, кого вдалося знайти, дійсно фахівцю у своїй справі, бладхаунду. А тепер, я пропоную проаналізувати та зробити висновкі з цього пошуку лідера опозиції. Думаєте, аналітика, це складна справа? А ж ніяк. Просто потрібно співставити теперешню  владу і тих, хто декларує себе опозиционерами.
Да, вибачте, цей чудовий пес взяв слід ще одного начебто опозиционера. І знайшов його. Але тут він помилився, і пес це визнав. Слід, по якому він йшов, привів до купи гімна шакала. В цій купі сторчала напис - "Ющенко". Якби Ви бачили його очі, коли він подивився на мене. Вони кричали -"вибачь, я помилився!!!". І в підтвердження цього, він підняв задню лапу, і посцяв на цю купу.
Продовжемо. Подивимося на владу. В когось ще є сумніви, що вона з себе представляє? Збіговисько клептоманів, кішенькових крадіїв, аферистів, виродків, дегенератів та імбіцілів, вбивць, українофобів, колаборантів, комуняк, фашистів та іншої мерзоти. Але в них вистачає розуму зрозуміти, що хто вони є насправді, розуміють всі люди. І якщо чесно проводити вибори, то на них їм нічого не світить. Більше того, на відміну від сфальсифікованої кримінальної справи Тимошенко, щодо них, одразу після виборів, та приходу опозиції до влади, будуть відкриті вже не сфальсифіковані, а реальні кримінальні справи. І тоді вже, їхні м'які зади опиняться на тих самих нарах, на які вони, зараз, так маніакально саджають всіх, хто на їх погляд, представляє для них на майбутніх виборах, хоч мінімальну, але загрозу.
А хто для них представляє загрозу, повірте, на тих, в цієї кримінальної камарильї, нюх не гірше, ніж у шановного бладхаунда.
І саме тому, з вищенаведенного списку, у в'язниці знаходиться Юлія Тимошенко, а решта п'ять, знаходяться на волі, як ті, хто для оскаженілого злодія, всмерть переляканого узурпатора Януковича, не представляють жодної загрози.
На самому початку, після приходу до влади Януковича, я чув такі думки, що всю цю опозицію, потрібно викинути на смітник, тому що ось-ось з'явиться новий, українській лідер, за яким піде вся Україна, і який змете всю цю синюшну погань. Скільки вже пройшло часу? Півтора року. Хтось новий з'явився? Самі бачите, бладхаунд знайшов тільки цих шістьох, вже всім знайомих.
Ще кажуть, що, мовляв, народ підніметься, почнеться буча, і вже по ходу визначиться людина, яка і стане, в решті-решт, справжнім, чесним та непідкупним національним лідером. Тільки щось народ не піднімається. А якщо і піднімиться, то за якими критеріями буде визначатися лідер? Той, хто більше винесе телевізорів з магазину? Чи той, хто буде гучніше всіх кричати -"грабуй награбоване"?
Здається, всі ці думки та сподівання, не що інше, як звичайна маячня.
Тому, я звертаюся до тих зі списку, хто ще не сидить у в'язниці -
 

 
Хоча надії, що здоровий глузд в їхніх діях та вчинках переможе, майже нема. Дивлячись на всю цю різнобарвну публіку, складається враження, що вони знаходяться в якомусь іншому світі. Ніякого смутку стосовно того, що відбувається навколо, ніякої рішучості щось міняти, на їхніх обличчях я чомусь не спостерігаю.
 
Навпаки, вони сміються, радіють, отримують від життя задоволення. Країна летить в тартарари, а вони влаштовують на її залишках якісь дикуські танці.