Усім Драчам, Мовчанам, Яворівським та іншим імпотентам у захисті української мови за бюджетні кошти ця стаття. Хто я такий? - "Галенко з вулиці" сказав колись на Центральному проводі Руху покійний Вяч. Чорновіл. .... Але сьогодні телеканали показують, як інспектори Держспоживстандарту перевіряють дотримання торгашами Закону України "Про мови в Українській РСР". Бо мова – категорія економічна і мені це вдалося вперше довести нашій владі. Звичайно, криза цьому сприяла. Бо мова – це один з бар'єрів для наглої контрабанди і безсовісного фальсифікату. Бо мова – це нові робочі місця, це імідж країни і позиція в переговорних процесах. Сьогодні інспектори щемлять київських базарників з крамом для дітей "невідомого" походження. Навіщо базарникам проблеми? Вони почнуть щемити постачальників – що ви нам підсовуєте на реалізацію? Постачальники або самі зроблять нормальну документацію, або примусять виробника... І стане запотребований той, хто добре знає рідну мову, бо неякісний текст – ознака фальсифікату чи контрабанди. А навіщо реалізаторам проблеми? Та почнемо з початку...
 
Пам'ятаєте публікацію на ХайВей "Михайлу Слабошпицькому: "Українська мова - скільки вона коштує?"?, присвяченій статті  професора К. Трікуса 1995 року. А що з того часу змінилося на краще, чи стала мова економічною категорію в свідомості наших політиків, держслужбоців, громадян? Політичною – так. Дипломатичною – сумнівне так. Категорією шоу-бізнесу на мові та її паплюженні – так. А економічною – однозначно ні. Тепер, завдяки дикунству менеджменту "Hewlett-Paccard Development Company, L.P." з брендом "hp" китайського виробництва, тисячі українських базарників, а разом з ними десятки тисяч споживачів дізнаються, що українська мова – категорія економічна. А далі текст про нудний й гидотний процес тут >>