Як відомо, вчора (30.09.11) в своїй програмі С.Шустер закликав українців вибачитись перед євреями за Холокост. Мовляв, керівники країн Прибалтики, Франції та Польщі вибачились за неправильні дії своїх громадянпід час Холокосту. І Шустер навів це як приклад сучасної європейської поведінки.
 
Особисто у мене така постановка питання викликала внутрішній спротив і спонукала до невеличкого аналізу. Заради того, щоб зрозуміти його причини.
Пропоную результати цього аналізу.
В питанні вибачення українців за Холокост, на мою думку існує декілька вимірів.
 
1. Загальноцивілізаційний вимір.
На думку В. Нахмановича, Холокост став наслідком певної цивілізаційної кризи, яка полягала в том, що водній з країн Європи народилась ідеологія, яка була спрямована на масове знищення людей. Це є головним. Через це, на думку В.Нахмановича, розглядати події в Бабиному Яру тільки як трагедію євреїв, не є по-європейськи. І з цим важко не погодитись.
Дійсно, не так принципово те, як розподілились відсотки між представниками різних народів, розстріляних в Бабиному Яру, як те, що відбувся гуманітаний катаклізм, гуманітарне провалля, в яке засмоктало мільйони невинних людей різних національностей, віросповідання, суспільних прошарків.
Дійсно, ми (громадяни України) повинні визнати, що нацизм і комунізм -- дві людиноненависницькі ідеології. І віддати шану пам'яті їхнім жертвам. За словами того ж В.Нахмановича це буде по-європейськи.
 
2. Політичний вимір.
В якості взірця, еталона нам ставлять Європу. Той же таки В.Нахманович.
А що ж власне сама Європа?
За словами В.Нахмановича (впевнений - розумної і шанованої у відповідних колах людини) -- ось що:
"Вони сприймають цю спадщину - спадщину нацизму і спадщину комунізму (Східна Європа - прим. моя), зокрема Холокост, як власну трагедію, власну проблему через те, що це була криза європейської цивілізації як такої...
... Чому Європа не сприймає Голодомор на рівні з Холокостом? Не просто тому, що Голодомор не був у них там. Голодомор був у Росії. А Росію вони не сприймають як частину Європи й досі.
-- "А, це - варвари. Вони там повбивали... Турки вбивали вірменів, в Росії знищували свій народ голодом і таке інше. Це жахливо, але це не у нас. Це - не наша проблема".
А Холокост це їхня, європейська проблема.
Якщо Україна сприйматиме Холокост як свою проблему...
Якщо буде продовжуватись - як сьогодні точиться: тут вбивали євреїв, нехай євреї вшановують. А тут ми прийдемо, бо вбивали ще й українців...Це - не європейський підхід. З таким підходом в Європі нема чого робити. Ми спілкуємось різними мовами."
 
З викладеного випливає, що Європа вважає згадану цивілізаційну кризу своєю проблемою лише в тій її частині, яка торкнулась громадян Європи, в тих її межах, які Європа вважає власне Європою. Очевидно євреї зараховують себе до європейських народів, оскільки Холокост вважається європейською проблемою. Трагедія інших народів (в першу чергу Голодомор українського народу) їх не дуже хвилює, бо це не у них відбулось - не в Європі.
Нас закликають сприйняти Холокост (європейську проблему), як свою. І це буде по-європейски.
Але чому?
Навпаки. По-європейськи буде, вважати Холокост проблемою євреїв, бо це їх убивали. Так само, як Європа (по-європейськи!!!) не вважає проблему Голодомору своєю, бо це не у них відбувалось.
Так само, як євреї не визнають проблеми Голодомору та й інших проблем українців.
Так само як євреї, незважаючи на те, що в Бабиному Яру третина похованих не є євреями, вважають Бабин Яр - лише своєю трагедією і частиною Холокосту. А Голодомор не вважають геноцидом українського народу, бо бачте, від голоду загинули також представники інших національностей, які мешкали в українських селах.
 
Чи я щось не так зрозумів?
 
3. Моральний вимір.
Нас (українців) євреї закликають вибачитись.
Виникає питання - за що?
 
Хіба ідеологія нацизму постала в Україні? Чи комунізму?
Хіба уряд України організовував другу світову війну, концтабори?
Ні, ні і ні.
Україна була колонією. Українці не обирали собі уряд. Він призначався з совєцької Москви - столиці Совєцької Росії, біля витоків якої стояли, до речі, ті ж євреї.
Може через те, що були українці, які перебували на службі у фашистів?
Але, виявляється, серед євреїв теж такі були.
То може євреї вибачаться перед українцями за жертв Другої Світової?
 
Українці були такими ж жертвами людиноненависницьких режимів, як і інші народи. А в кількісному вимірі, можливо, український народ постраждав найбільше.
То чому ж одна жертва цивілізаційної кризи має вибачатись перед іншою?
Можливо ось чому?
 
"Так уж повелось у нас, евреев, что всякого рода бедствия – от непринятия на работу "за пятую графу", до разрушения Храма и Холокоста – как бы "по нашей части". Лидеры государств и прочие представители прогрессивной общественности не устают посещать наши памятники и выражать нам сочувствие по поводу упомянутых бедствий..." (Володимир Вітковський).
 
Виявляється - просто "за традицією".
Не більше того.
Ми повинні демонструвати європейський підхід.
А європейці-євреї до нас - азійський.
 
То й же Вітковський задає питання: "Но имеет ли древний, наделенный Торой и многими премудростями еврейский народ некую этику поведения во время чужой беды?
Как ведет себя, в частности, "украинопричастная" часть этого народа в ситуации, когда "проект Украина" зашел в тупик, а патриотическое меньшинство упорно не желает быть эффективным и коллективно успешным, оставляя при этом страну на поток и разграбление своим и чужим янычарам?"
 
Один із багатьох згаданих при цьому Вітковським моментів - "Организаторы конференции по Холокосту, проходившей как раз в дни поминовения жертв Голодомора – ни разу не вспомнили в своих интервью об украинской трагедии..."
 
І в якості пояснення, Вітковський зазначає: "Генератор украинофобских ритмов в еврейских сердцах имеет явно иную природу.
 
Удел слабых в этом жестоком мире известен: с ними не считаются, их презирают. При этом в толпе "просто презирающих" всегда находятся активные садисты, получающие удовольствие от каждого "удачного" плевка в лицо или ловко нанесенного удара "под дых"...
Верное тому подтверждение – историческая судьба самого еврейства: гонимый, бесправный, безоружный и безвластный народ тысячелетиями собирал со всех социальных угодий такой щедрый урожай ненависти, какой присниться не мог завоевателям, насильникам, строителям кровавых империй.
 
Та же причина объясняет и современную активизацию антиукраинских сил."
 

За звичкою хотів в кінці написати висновок.
Але не знаю, що тут можна сказати.
Мабуть одне - банальне: щоб мати повагу треба ставати сильними - сильною нацією і сильною державою.