Ця моя стаття була знята з сайту де була опублікована із-за неадекватного тиску на редактора "демократичною" "Свободою", що лише підтвердило істиність всього в ній сказаного.
 
Сьогодні дві фракції ( «Наша Україна» та Українська партія) покидали сесійну залу обласної ради. Цей, вже такий звичний для нашої політики, демарш примусив задуматися над тим, а чи є розуміння того, як потрібно співпрацювати в радах (будь-якого рівня) у нашій державі.
 
Висновок можна зробити досить невтішний – немає й не було. Варто згадати як верховна рада України «ефективно» працює, не зважаючи на відсутність у залі опозиційних фракцій. А для чого, якщо у партії регіонів «усьо схвачєно», Чечетов впевнено дає відмашку і голосів для прийняття рішень цілком вистачає.
 
І ні в кого навіть не виникає сумнів щодо правильності дій. Цілком більшовицький підхід – кого менше, тих треба зневажати і не помічати. Для чого вести  дискусії, шукати компромісів, домовлятися.
 
ВО «Свобода», як виявилося, в цьому плані мало чим відрізняється від партії регіонів. Така сама партія більшовицького типу. Я не є прихильником «Нашої України» (та й чи багато таких залишилося в нашій державі), а тим більше не прихильник Української партії (не зважаючи на красиву назву).
 
Донедавна мені імпонувала «Свобода». Але тільки до того моменту, як прийшовши до влади на місцевому рівні й освоївшись, так би мовити, по владних кабінетах, не почала поводити себе цілком в стилі партії регіонів і керуватися більшовицькими принципами – кого більше, той і правий.
 
Тут можна згадати й свободівців-забіяк, і «наїзди» голови обласної ради Олександра Сича на ЗМІ, і самовпевненість, яка межує з манією величі, в усього ВО «Свобода». Тільки їхнє бачення вважається єдино правильним, а хто таке бачення не розділяє, той ворог української нації.
 
Бо вирішувати, якою має бути ця українська нація і як вона має поводитись, вирішує виключно ВО «Свобода».
 
І справа не в сьогоднішньому демарші нашоукраїнців і «насаликівців» в обласній раді. Й без цього демаршу, так би мовити, вже накопичилось.
 
Ну, не люблю я партії тоталітарного типу й нічого з цим не поробиш. І байдуже під якими прапорами вони марширують - під біло-голубими, червоними чи синьо-жовтими. Бо мета у них у всіх одна – вишикувати громадян у такий спосіб, який їм здається єдино правильним.
 
На колажі голова облради Олександр Сич, член ВО "Свобода"