Як відомо, вчора глава адміністрації президента-рецидивіста Сергій Льовочкін, спілкуючись з пресою, анонсував відставку міністра освіти Дмитра Табачника, яка має статися найближчим часом. Він також повідомив, що це буде не єдина ротація в уряді. При цьому було зазначено, що основними критеріями кадрових змін виступатимуть професіоналізм та результативність.
 
Цікаво, чим все-таки Табачник не догодив? Хіба він весь цей час не був ефективним в своїй запеклій, патологічній українофобії ? Міністр тільки і займався тим, що всіляко нищив і деукраїнізував освіту.
 
Його діяльність викликала хвилі суспільного обурення, проти нього з публічними протестними акціями виступила студююча молодь. Про згубний для української системи народної освіти курс неодноразово висловлювалися фахівці: науковці, громадські діячі, колишні високопосадовці галузі. Спроби відставки Табачника здійснювалися і в парламенті.
 
Одначе все це виявилось марним, не давши жодних результатів. Ніхто і не думав зважати на численні претензії до міністра-україноненависника.
 
Навпаки, недоторканність Табачника перебувала під найдійним захистом, що свідчило про цілковите задоволення антиукраїнської влади міністром, який спеціально для таких цілей - деукраїнізації, радянізації та сталінізації освіти - і отримав призначення. Якби антиукраїнські вибрики Табачника були проявом його самодіяльності, а не поставленим згори завданням, то він би нізащо так довго на своїй посаді не протримався.
 
Виключно позитивні оцінки горе-освітянин отримував і від колег по партії - народних депутатів з профільних комітетів ВР, і від очільників вищих навчальних закладів, які в переважній більшості палко підтримали всі нововведення Дмитра Табачника, зокрема щодо нівеляції ЗНО та повернення корупційних схем при поступанні до вишів.
 
Може комусь стало не довподоби закриття під різними надуманими причинами україномовних шкіл у східних регіонах й скорочення мережі закладів початкової та середньої освіти в сільській місцевості? Невже Табачник не отримував на це санкції? Чи могло таке бути, щоби той що хотів, те й робив, не питаючи на це дозволу?
 
До того ж, всі ті засоби боротьби з українською освітою отримували схвальні роз'яснення місцевих, звісно, біло-блакитних адміністрацій, та знаходили відповідні підкріплення у судах.
 
То чим і кому завинив Табачник тепер, та ще й настільки, що його відставка, судячи зі слів глави АП Сергія Льовочкіна, є справою вирішеною і невідворотньою?
 
Звертає на себе увагу той факт, що анонс відставки Табачника прозвучав в період загострення газових суперечок між Україною та Росією, а також посилення відвертого шанатажу з боку РФ можливістю зниження цін на блакитне паливо виключно за умови вступу нашої держави до митного союзу.
 
До чого тут Табачник? В принципі, ні до чого, окрім відомого факту, що його призначення на посаду міносвіти України було свого часу активно пролобійовано самим Кремлем. Нинішня ж відставка "президентом Донбаса" московського ставленника виглядає дипломатичним проявом незадоволення Банкової позицією Білокам'яної по газовим питанням, в тому числі і щодо судового процесу над Тимошенко. Це таке собі акуратне "фиркання" Януковича в бік російських керманичей.
 
Хоча сам Віктор Федорич мабуть вважає, що в такий спосіб на персональному рівні він круто відповів на влаштоване йому російським другом Медвєдєвим "газове западло".
 
Стосовно ж користі цієї відставки для України - вона досить таки умовна. Адже без відігравання назад всіх без виключення "табачних реформ", як от повернення у повному обсягу в підручники знакових для української історії тем, зокрема таких як Крути, Голодомор, визвольна боротьба ОУН-УПА, Помаранчева революція та багато чого іншого, ця кадрова ротація виглядає цілковитою формальністю.
 
Відтак, для характеристики уходу Табачника найбільш підходить наступний крилатий вислів: "Мавр свою (чорну) справу зробив, мавр може йти".
 
Олексій Мазур,
Дніпропетровськ.
 
P.S. До речі, сьогодні поки ще мінстр освіти Дмитро Табачник не приїхав на урочисту лінійку до столичної школи № 25, де разом з послом РФ в Україні М. Зурабовим мав брати участь в презентації спільного проекту російських і українських учених "Віртуальна школа". Росіянину довелося "віддуватися" за двох.
 
Між тим ймовірними кандидатами на місце Табачника вже називають двох колишніх міністрів освіти: Василя Кременя та Станіслава Ніколаєнка.