Стабільність
 
  Син до батька підійшов, глянув в очі пильно,
- Скажи, тату, добре це, коли все стабільно?
- Де ти слово це почув? – здивувався тато,
- Он, по «тєлєку» казав дядечко пихатий.
 
- Дядя цей – наш президент, він – проблема наша,
           Бо у нього в голові не мізки, а каша.
           Йому тексти часто пишуть відверто дебільно,
           Тому з нього всі сміються навкруги стабільно.
 
           А твоє питання, сину, непросте, цікаве,
          Почекай одну хвилинку, бо холоне кава.
  Батько каву допивав, час швиденько плинув,                    
  Як найкраще    пояснити   про стабільність сину?
 
- Якщо з школи ти приносиш оцінки відмінні,
Та в собі не залишаєш приводу для ліні,
То твоя посильна праця, хлопче мій, не марна,
Це і є вона - стабільність, і до того ж гарна.
 
А в дорослому житті є стабільність чорна,
Труть стабільно Україну величезні жорна.
Мелють жорни-ненажери пам’ять і культуру,
А натомість насаджають бандодиктатуру.
 
В Україні вже не так дихається вільно,
Конституцію ґвалтує наш гарант стабільно,
Про репресії, «незгодних» знову ми почули,
Мабуть, мстить він Україні за своє минуле.
 
- Тату, хочу запитати, звідки цей опецько?
- Вийшов він у президенти з славного Донецька.
  Край донецький промисловий, завжди був вугільний,
  А тепер у шахтарів смертність над стабільна.
 
Вчителям твоїм нелегко, також медицині,
Ти поглянь, останнім часом скочили як ціни!
Та верстати все друкують гривню божевільно,
А зарплата в твого татка все така ж  – стабільна.
 
З тих грошей, що заробляє на заводі татко,
На «опецька» й «кровосисів» платяться податки,
Щоб вони могли стабільно людям всім  брехати,
В Кончі-Заспі, Межигір’ї «хатки» будувати.
 
Унітази в тих  «хатинках» треба золотити,
Це в той час, коли без ліків помирають діти.
- Про стабільність зрозумів я, але слухай татку,
А хто ж буде виправляти ганебні порядки?
 
- Це питання головне на сьогодні, сину,
Хто, якщо не я, не ти, захистить країну?
Проти рабства  хто піде , жити хоче вільно,
Жити чесно і в достатку, з миром і стабільно.