Сегодня 25-е, первый после праздничный день. Читаю первые ИМХО на ДД. Доминируют минорные ноты, слышится некоторое разочарование. Странно, у меня совсем другие ощущения.
Могу признаться, что с 2004-го я горячо люблю своих соотечественников. Я помню, как неловко, еще таким непривычным движением они учились прикладывать ладонь к груди и сначала шепотом, а через пару дней уже полным голосом подхватывать этот неимоверно объединяющий мотив: «Ще не вмерла України…». Я знаю, что эти люди никуда не исчезли, они живут рядом, но теперь их ладонь тянется к груди, чтобы зажать рану в душе. В том наиболее ранимом месте, в котором хранятся  самые «непопулярные» чувства, например, любовь к Родине. На Майдане-2004 их спровоцировали выпустить на волю эти сокровенные чувства, а потом поглумились, развели как наивных лохов.
Вчера, там, рядом с вами, дорогие ДД-шники,  я поняла, что мы выздоравливаем. Нас, не сломавшихся, были уже тысячи. И мы, не не пряча своих лиц и душ, пришли продемонстрировать, что мы не согласны! Не согласны участвовать в том, что намерена сотворить с Украиной эта команда мародеров.
Більш того, вчора, у цей святий для нас День, ми  прийшли підтвердити свою любов до нашої рідної Вітчизни.
Ми знали, куди ми йшли. Ми бачили ментівські кордони, втім все одно зібрались разом і продемонстрували владі, що ми є. І нас багато. Чому ви сумуєте, що хтось нами погано керував і що ми кудись не дійшли? Хіба це було нашою метою вчора? Багато ви пам’ятаєте з того, що говорилося з трибуни? Хіба ви сподівалися почути щось нове? Хіба ті, що вчора були на трибуні, мудріші за нас з вами? Найважливіша подія, яка вчора сталася, це те, що ми зустрілися, побратими. Ми побачили очі один одного, ми обмінялися сердечним теплом, ми дали один одному надію, що не скоримось цьому бандитському кодлу.
Ви надихнули мене на те, що я зі щирим захопленням розповідаю про нашу зустріч рідним та друзям. І дуже сподіваюсь, що хтось із них приєднається до нас наступного разу. Думаю, що кожний з вас також зможе когось переконати. Чи не так? І коли нас буде багато, ми змусимо цих «володарів життя» (неважливо, яку партію вони будуть презентувати) слугувати, а не панувати в нашій рідній Україні.
Слава Україні!