Можливо цей погляд на свято День Незалежності буде трохи специфічний, але скористаюсь шпариною, яку вдало використовують для себе художники … «а я так бачу!», і по всьому.
 
Та для початку, все ж варто зробити деякий відступ, щоб визначитись з «поняттями» …  
 

«Свято — торжество (урочистості), влаштоване з якої-небудь нагоди; особлива форма видовищних заходів, що опираються на традиції (народні, релігійні, побутові, державні тощо).»
 
«Витоки свят ґрунтуються на ранніх язичницьких обрядах і ритуалах, у яких зображувалися, розігрувалися, інсценувалися, подавалися в театральній формі ті або інші сцени, пов'язані із ключовими, життєво важливими подіями суспільства. Головну «роль» у них виконувало божество, що керувало конкретною подією, наприклад: Сатурн у Древньому Римі, який керував плином часу й родючістю; Коляда у слов'янській міфології, який уособлював середину зими, та Купала, який турбувався про літо та польові плоди, тощо.»

Перше відчуття, що щось «не ладно» в моєму рідному місті з’явилось, ще на підступах до парку Шевченко біля Університету, де був запланований збір та мітинг опозиційних сил. За всіма ознаками до «свята» явно готувалось «божество» з дуже специфічними «традиціями». Можливо важке ... отрочество та ходки в «університети», дались в знаки?
 
Досить типовою ознакою міста, що готується до свята є вулиці, якими рухається безліч людей з  усміхненими обличчями. Але все було інакше, близько 10.45 на розі вулиць Богдана Хмельницького та Володимирської склалось враження, що перед очима «святкова» … пустка. Безлюдність вулиць дещо пожвавлювали «автозаки» та ціла колона сонячного кольору автобусиків з «начинкою» із бійців спецпідрозділів.


 
Хоча згодом дизайн вулиці Володимирської дещо змінився, оздоблений напрочуд лаконічним, мабуть за задумом організаторів, безперечно «святковим» парканчиком.

 
Це й же «святковий» дизайн зустрічав майже повсюди, вочевидь маючи на меті підкреслити високу ступінь демократичності святкових процесів …


 
І навіть діти яких залучили організатори свята на Хрещатику, що мабуть мали символізувати … щасливе дитинство, теж знаходились за ... «святковим» парканом.

 
Безперечно ознакою високої, але дещо специфічної культури організаторів свята, було розмістити біля Національної опери України … два «автозаки» …

 
Ще один кудись сильно поспішав, мабуть боячись запізнитись на … урочистості. Тільки згодом, переглядаючи фотки, несподівано помітив, що камера вихопила його … саме на фоні Національного академічного Театру російської драми ім. Лесі Українки …

 
Ох вже ця ... культура!
От тільки ці «святкові» картинки чомусь дуже нагадали свого часу бачені фоторепортажі з Ольстеру, мабуть це дійсно драма, чи навіть трагедія нашого сьогодення, коли ознакою Національного свята стають ... «святкові» паркани, «автозаки» та сонячні автобуси, нафаршировані бійцями спецпідрозділів. Дивно, невже кожне НАШЕ свято, для них ... бойові дії, до чого б це?! Невже інородні тіла?!
 
Але було одне місце де вирувало живе людське море …

 
І тільки задумливий Тарас застиг у своєму непохитному очікуванні … коли вже над оспіваною ним землею запанують … і Слава і Воля!