Частина друга: Сумна пісня про «травму» через «ментівські війни»
 
Першу частину опусу читати ось тут
 
Одночасно  на складах МВС припадало пилом окрім автоматів достобіса  різноманітних короткостволів: від ТТ і револьверів і до легендарних ПМ-ів. До того ж саме у відомстві МВС перебуває Вінницьке НВО «Форт», котре клепає однойменні, можливо і не такі легендарні, але доста непогані «волини».
 
Але тут виникли дві проблеми. Перша – масово озброювати народ натуральними бойовими пістолями якось, м’яко кажучи, лячно.
 
Друга – не було відповідної законодавчої  бази.
 
Перша проблема була вирішена просто – переробляти складські стволи в травматики. Задля чого і почали створюватися спеціальні фірми і фірмочки, куди і  зливаються складські «консервовані» бойові стволи.  А вже існуючі фірми, такі як вже згадувані НВО «Форт» чи ТОВ «Собр» розширили свій асортимент продукції , почавши випуск травматиків.
 
Тобто міліція сама виробляє травматики, сама його сертифікує, сама видає дозволи на його придбання – неоковирне поле для корупції.
 
Отже, значна частина травматиків, що сьогодні виробляються і продаються в Україні – це ніщо інше, як бойові перероблені під «травму» стволи. Є серед них зняті з консервації  ТТ і «Нагани», але найпопулярнішими серед знавців такого класу «гумострілів»  є пістолети Макарова.
 
Зрозуміло, що зброї, годящої для переробки в травматики на міліцейських складах  - величезна кількість.  І можна не сумніватися, що свого часу очікують багацько пістолетів першої та другої категорій, котрі стараннями «фокусників» із ДРЗ перетворяться в металобрухт найнищої категорії і будуть реалізовані за смішними цінами вже згадуваним фірмам і фірмочкам.
 
А заодно вже зіллються теж за чималенькі гроші  вже кінцевому споживачу ТТ і нагани, котрі, треба розуміти, МВС реалізує і зовсім за ціною металу, із котрого вони зроблені
.
Які надприбутки при цьому отримають «зброярські барони» в генеральських погонах, що «дахують» і фактично керують цим бізнесом  -, можна лише здогадуватись.
 
А от із законом було скрутніше. Володіти травматиками має право дуже обмежене коло людей.
 
Якщо ж врахувати, що ціна на «травму» коливається від $300 до $600, а придбати собі в господарство  у разі прийняття відповідного  закону легальний травматик за різними прогнозами схоче  від 1 до 5 млн. наших співгромадян, то прибутковий шматок вимальовується надзвичайно смачненький
 
Перші спроби легалізувати травматики спостерігались ще за «помаранчевих».  Хто в темі той пам’ятає, як на початку 2009 р. тодішній глава МВС Луценко із притаманною йому експресією обіцяв озброїти усе притомне народонаселення вітчизняними травматиками. І це були не пусті слова, бо у ВР на той час були вже зареєстровані пару проектів відповідних законів.
 
Але в той час, через відсутність сталої більшості,  ВР не в стані була прийняти майже жодного, тим паче такого доста дратівливого, закону. Але практично відразу ж після воцарєнія Віктора Хведровича, як тільки-но в парламенті сформувалась тушкообразна більшість  новий Закон «Про обіг зброї…» був прийнятий в першому читанні в квітні 2010 р. І лише цим фактом, а не якоюсь там турботою нардепів про індивідуальну безпеку пересічних громадян,  пояснюється, чому саме за регіональної влади це трапилось.
 
Однак потому закон «завис» десь в парламентських нетрях. Усі зацікавлені чухають ріпу: з чого б це? Мо’, гору взяло якесь «антизброярське лобі»? А мо‘ навпаки, саме «зброярське лобі» ніяк не може переломити ситуацію аби добитися вільного продажу не лише травматиків, але й нарізних короткостволів?
 
Ну, якщо два відомства МВС називати лобі, то приблизно так воно і виглядає. Це монструозне утворення настільки розрослось, що інколи відразу й не помічає: коли один його щупалець щось під себе підгрібає, то інший – втрачає.
 
Пояснюю. Головним пропихачем  закону «про зброю» є Департамент ресурсного забезпечення (ДРЗ) МВС, у віданні котрого якраз і перебувають усі оті складські пістолі та автомати. А от значні втрати від прийняття цього закону може понести Департамент держохорони (ДСО) того ж таки МВС.
 
Аби було зрозуміліше в чому заковика, декілька слів про ДСО. Подейкують, що це відомство приносить доходу МВС не менше ніж ДАІ. Можливо воно й так, бо скільки ДАІ заносить  в міністерство чорним налом  відає мало хто. Тобто порівнювати важко. А от скільки заносить ДСО прикинути можна.
 
Один мій знайомець, середньої руки посадовець із ДСО, якось під чарчину пробовкався, що один охоронець заробляє для відомства в середньому 0.5 млн. грн. на рік. Я спочатку не повірив, а потім, ознайомившись із тарифами на послуги ДСО, зрозумів, що десь воно так і є.
 
Кількісний склад ДСО мені невідомий, але наприклад аби у відомстві було лише 1000 охоронців,  то навіть вони приносили б щорічно 0.5 млрд. грн.. доходу. А їх, судячи з усього, там далеко не одна тисяча:  у складі ДСО знаходяться 207 підрозділів,  148 служб інкасації, 37 спецпідрозділів «Титан».
 
Додайте до того, що ДСО у своїй сфері є монополістом, і в першу чергу через те, що озброєне в т.ч. і травматиками.  Причому монополістом настільки ненажерливим і нахабним, що це дістало найтовстошкіріших  наших бізнесмені, тобто банкірів.
 
"Користуючись монопольним становищем, ДСО визначає ціни на свої послуги без прив’язки до якості своєї роботи. Робить це ультимативно, шантажуючи погрозами зняття охорони при неприйнятті банками їх розцінок. При цьому в банку залишається або погодиться на необґрунтовані великі витрати, або залишати банк без охорони, бо ніхто інший не має права надавати послуги", - зазначає Голова  Асоціації українських банків Олександр  Сугоняко.
 
У разі ж якщо вільне володіння травматиками (а не дай Боже вогнепалами!!!) отримають широкі верстви, то у ДСО можуть з’явитися серйозні конкуренти у вигляді приватних охоронних фірм, представники котрих на сьогодні до особового списку МВС  не входять. Тобто працівники переважної більшості таких фірм є фактично неозброєними і серйозні клієнти навряд чи скористаються  їхніми послугами.
 
Так от за однією із інсайдерських версій Закон про зброю завис  після першого читання через з’ясування стосунків поміж ДРЗ та ДСО МВС. Подейкують, що закон приймуть  як тільки-но останнє відомство складе список найсолодших об’єктів та охоронних функцій, охорона та здійснення котрих буде виключною прерогативою ДСО.
 
Приватники ж туди не допускатимуться хоча би через те, що у цих випадках несіння охоронних функцій передбачатиме наявність у охоронців виключно нарізних вогнепалів.  Дріб’язок ж віддадуть приватникам із травматиками...
 
За іншою ж конфіденційною інформацією, закон приймуть як тільки-но ментівські  зброярські фірмочки наклепають  чи переклепають зі старих стволів достатню кількість травматиків, аби задовольнити початковий і очікуваний  ажіотажний попит на них народонаселення. Як тільки ж ринок більш-менш наповниться, «травму» знову можуть заборонити.
 
Тим паче, що деякі серйозні аргументи проти широкого застосування «травми» наводяться вже сьогодні.  Зокрема, важкість ідентифікації травматиків та апріорі легковажне ставлення до несмертельної зброї її власників. Хоча вона далеко і не така вже й несмертельна і тим паче безпечна.
 
Для прикладу, пострілом із травматичного Форту на відстані 10 м пробивається 3-5-шарова фанера, на відстані 5 м – ламаються кістки, а ще з ближчої відстані можна вбити людину.
 
Одночасно мається думка і про низьку самозахисну  ефективність «травматиків» в порівнянні із нарізними вогнепалами.
 
Та, втім, питання чи матимуть громадяни України можливість в найближчі роки отримати більш-менш вільний доступ до вогнепальної  бойової зброї залишається відкритим. А найсмішніше, що в цій перспективі все залежатиме не від бажання/небажання пересічних громадян чи навіть їхніх обранців, а від апетитів зкурвленого на сумнівному бізнесі монстра МВС.
 
Отримувати те право на володіння зброєю через такі сумнівні причини якось не тіє… А аби було тіє, щось із цим відомством треба робити, як і взагалі із усією в такий же спосіб збоченою владою.
 
І наостанок. В одній із статей  я якось прохопився, мовляв,  владоможці «мають дозволи на зброю і можуть нагороджувати одне одного пістолями, як дітлахи цукерками». І це дійсно так, задля чого достатньо хоча би ознайомитись із сумнозвісним, так званим «білим списком» Луценка.
 
Подейкують, що свій такий же нагородний компут має і його наступник – Могильов. У зв’язку із чим в мене мається одна креативна пропозиція. А мо’ , ну його до дідька той закон. Усі оті законодавчі умовності. Надрукувати нагородних  папірців та й за нормальну ціну нагороджувати усіх бажаючих ту кляту зброю вільно мати?...
 
Втім, здається, я зі своїм креативом трохи запізнився. Згідно Наказу МВС від 07.05.2010  N 165 пістолети і холодну зброю як нагороду від МВС теоретично може отримати будь-який громадянин.
 
Тільки це теоретично, а практично самі знаєте хто може ту «цукерку» отримати.
 
А тому остаточне прийняття Закону «про зброю» мусить залежити не від забаганок мєнтівських високопосадовців чи примх депутатів, котрі ніяк не можуть зрозуміти, що їх особиста безпека дорівнюється безпеці кожного громадянина, а лише від поінформованості суспільства та його бажання змінити ситуацію.
 
Бо нормальний закон про зброю може забезпечити базовий, так би мовити нульовий рівень для розбудови функціонального громадянського суспільства, без якого в нашій країні нічого не зміниться.
 
Валерій Семиволос, вільний журналіст, Харківська обл., село Губарівка, Товариство «Малого Кола»