В мене особисто (за тестами Професора - «націонал-ліберала»  і українського імперіаліста!?!? - "від Сяну до Дону") та й багатьох з колег є постійно-послідовний опонент. Освічений, розумно-іронічний, інтелігентний …. – Ланецький. Не знаю, чи свідомо він обрав це «поганяло», підозрюю, що свідомо, бо він свідомий того, що робить. Але, хіба Ланецький - не від «лану»? «Лани і кручі» - то з Київщини, Черкащини. А, суто «лани» - то степ. Степ Донецький, Херсонський, Миколаївський, Запорізький. Степ, якого парадоксально ідеосинкрезує Ланецький.
 
Мій шанований опонент, а скажу відверто – ловлю кайф на рівні, як від Жванецького, від багатьох його метафор і порівнянь (чого тільки вартує екскурс про породи собак під ІМХО Карта або про пику і вираз обличчя сеттера, який бере вбиту качку до пащі, нагадуючи депутата Колісниченка, що чує про українську!!!), системно впроваджує у свідомість думку про фатальну приреченість України за умови існування в одній країні/державі разом із Донбасом.
 
    За фактом, це є намаганням розчленування України під гаслом «Захід є Захід, Схід є Схід, і разом їм не зійтися». Ланецький – емоційно стримана особистість у висловлюваннях. Я ж – холерик зі стажом, тому, вибачаюсь, - Брехня!
 
Сьогодні я не буду казати про історико-економічні підстави обґрунтування несприйняття тези Ланецького. Більше того, - висунусь у якості плагіатора, бо позбавився можливості додавати в «Рекомендую», втративши статус «лікар».
Прим. Особливо цікаво, як на мене, читати речі, написані колись, так-би мовити «з архіву». Тоді, коли автор не міг знати достеменно про подальший розвиток подій. Передбачаю можливі коментарі з приводу Ющенка. Не ПРО НЬОГО МОВА! Отаке, і до вашої уваги.
 

   Євген СВЕРСТЮК   Чим горда Донеччина?
   “Це наш, Донецький”! Мені це важко зрозуміти. Мені, волинякові, приємно, що з двох дюжин кандидатів у президенти не було жодного волиняка. Волинь підтримала кандидата від Сумщини. А чому не з Донецька? Адже Донецьк прославив Україну... “Любіть Україну” – це ж написав поет з Донеччини – Володимир Сосюра. (Лисиче над Дінцем, де висне дим заводів...)
 
   Ключевий документ 60-ників – “Інтернаціоналізм чи русифікація” написав випускник Донецького університету Іван Дзюба.
 
Українську Гельсінську спілку очолив у 70-ті роки поет-філософ з шахтарського краю Микола Руденко.
 
   А поряд з ним відважно став учитель з Донеччини Олекса Тихий.
 
   З Луганщини і з Харківського університету прийшов до нас моральний авторитет шістдесятництва Іван Світличний.
 
   У 80-ті роки весь світ сколихнула вістка про  лагерну смерть  великого поета Василя Стуса, випускника Донецького університету.
 
   І це не винятки. Звідки б вони там взялися, якби не було коріння?! Вони не просто видатні люди з Донеччини і Луганщини – вони видатні правозахисники, вони голос і совість свого краю і вічна гордість Донеччини! Це хоробрі люди! І коли мене сьогодні  запитують у прямому етері “чому ви не поважаєте 15 мільйонів виборців з Донеччини і Луганщини, поданих за Януковича” то я хочу запитати:
   Люди добрі, не оперуйте мільйонами, не сипте в очі нулів, краще поставмо кожній людині запитання: “Чи ви думаєте, що це найкращий з вас?” Якщо хочете конче з Донеччини, то хіба у вас бракує людей мудрих, грамотних і з чесною біографією? Невже ви не знаєте, що людина з кримінальною біографією не буває Президентом? “Бог противиться гордим”. Це повинні були пояснити народові політики в рясах, ображені, що їхнього “хресного ходу за Януковича” не підтримав глава УПЦ. Та не міг він підтримати переступу закону про відокремлення Церкви від держави. Не треба дурити, що кримінальні дії Януковича прощені компартією і Церквою. Справа навіть не в тому, чи прощені, а справа в тій школі, з якої він вийшов і з якою він проривається наверх, сам не розуміючи того, що його і Україна  не прийме, і світ не прийме його.
 
   І то не стільки за гріхи молодості, а за те, як і що він творить сьогодні. По-перше, він є ставленником Кучми, продовженням Кучми, і кожна розумна людина мала б розуміти, що голосує за продовження корупції і беззаконня – задля збагачення донецького клану, а не донеччан... По-друге, він організував такий тиск на опонентів і на громадян, такий брутальниій адміністративний тиск, підкуп і шантаж на виборця, що кожна людина бачить: він страшніший за Кучму. Він з Медведчуком організував застосування кримінальних методів. За це можна і треба судити суворіше, ніж за грабунок на вулицях Єнакієва. Тепер про 15 мільйонів. Хіба не образливо для жителя Донецької чи Луганської области, що його дурили однобічною агітацією і не давали правдивої інформації для вільного вибору? Хіба можна аж так зневажати людей, щоб говорити їм казки про “американського зятя”, про “помаранчі з наркотиками”  і про “грядуще переслідування православ’я?” Невже вас не ображає, що ваш голос за Януковича лежить разом з фальшивим, липовим? Хіба це не схоже на перемішування справжніх банкнот з фальшивими? Адже про ці фальсифікації знає цілий світ – і всім нам за це соромно. Саме почуття сорому збудило таку вибухову хвилю протесту, і не може бути сумніву, що багато луганців і донеччан соромляться найбільше, бо ж вірили більше... І тепер авантюристи і злодії співають вам   Вставай страна огромная   Вставай на смертный бой. За що? За те, щоб фальсифікації і підкуп узаконити??? Адже саме Янукович спровокував листопадовий вибух, що спалахнув на весь світ як помаранчева революція?
   І народ вже не відступить, бо від правди не можна відступатися, так само, як від Бога. То може ви в Донеччині і Луганщині відступитесь від свого “земляка”, який зганьбив на весь світ такий славний край – Донеччину і Луганщину?
   …Чи залишаться якісь рани від того виборчого конфлікту, що “поділив країну”? Чиєсь самолюбство зачеплене. Когось гордість заїла. Хтось мав переконання, що найкраще зрозуміє його земляк... Але за декілька років усе це виглядатиме смішним і пустим. Бо важливо не те,  чи земляк, а чи буде в країні законність і рівність перед законом – замість страху перед начальством! А діти з Донеччини взагалі будуть згадувати цей епізод, як притчу... Навіть погрози громадянською війною і розколом країни з часом підуть усім нам на користь, бо всі зрозуміють, який лукавий біс стоїть за цим, який дядя лякає нас, мов нерозвинених дітей, підбурює один на одного і гріє на цьому  руки. Все таки багато бідності, темноти і  злоби залишив нам безбожний режим...
    Вже навіть зараз, під цю гарячу пору, розворушилися не тільки пристрасті, але й тверезі міркування наших людей чи то над Дніпром, чи над Дінцем: що нас ділить? А по суті ніщо! А от хто нас ділить і кому це корисно – саме час подумати, бо ж саме тепер він засвітився. В піснях і думах українського народу, багато звернень до Бога і до правди. І багато в них людської доброти. Оце і є той корінь, з якого вийшли великі поети і громадяни, які так прославили  Донеччину, Луганщину, Слобожанщину.»
 
І   , тепер, наостанок, я не хочу відмовлятися і зрікатися не тільки Донецьких степів і кряжів, Кринки (де скалолазить Сампо) і Донця, узбережжя Азову… врешті-решт «Шахтаря» і «Зорі», які дали нам, українцям Конькова з Заваровим…
 
   Що будемо робити, викресливши з української історії, культури і літератури,  Стуса, Даля, Куїнджі, Беллу Руденко, Григіра Тютюнника, Чіркова, Сосюру, Прокоф’єва, Бикова, Солов’яненка, Брумеля, Гаршина…!?
 
   Ми вже «віддали» свою автентичну назву – Русь. Який «баласт» нам ще заважає?
 
Прим.Єдине, що крім розуму і волі керманича і вмінь, підібраної ним команди, втримує яхту під час шквалу від оверкіля, - це баласт.