Перший раз я побачив „обличчя” Калашнікова, коли він став поп-звіздою голубих (і не тільки) екранів, прославивши своє зброєносне ім`я вульгарним нападом на журналістів. Ну, тіпа, „депутат на воєводстві” подвиг утворив – Чіжика сієл!  
 
І не зважаючи на те, що це добряче вгодоване тіло було вдягнене в сучасний костюм, все ж якийсь чисто середньовічний московитський ген в його поведінці вилізав, як шило з мішка. Я навіть так підозрюю, що якщо уважно покрутити в руках весь отой геном Калашнікова (а він, по моїм прикидкам, мусить бути за розмірами з палку ліверної ковбаси, не менше), то там обов’язково можна буде десь знайти нашкрябане кованим автентичним цвяшком часів Івана №4 те сакральне слово, яке для кожного правовірного адепта велікодержавія просто таки як медом намазане – „опричнина”.
 
І тут вже дійсно, як сказав класик ПДРСу – „сілу натури нє впрєвозмочь!..”
 
Я відразу уявив собі цього добермана-молодця в кафтані (чи зіпуні? що вони там вже носили...) і верхом на кобилі; з однієї сторони сідла – поролонова голова китайського іграшкового цуценяти, з другої – китайська ж механічна швабра. Ну, і відповідно, п’яний в чіп. Себто, горлянку за царя дєрьоть, рвьоть на собі рубаху і балакає матом. Дарогу царьовому чєлавєку! Всім відверто боятись і мелодійно тремтіти з частотою звучання ноти Ля першої октави. За обертон – в рило.
 
Тут тільки біда в тому, що для справжньої опричнини потрібен єдинокровно-споріднений дуал цього явища – холопи. Бо, як відомо, сила удава – це страх кролика.
 
Холопи мусять боятися опричника за визначенням. Коли ж такого холопського страху нема, то й „опричник” виглядає тим, хто він є: п’яне, нікчемне, облите водою і випхане в шию геть.
 
І куди ж воно пішло? Куди, заплітаючись, понесли білі ноженьки оте все його двіжиме добро - атрофоване тіло разом з трудягою печінкою і рештою ліверу? За чорну загородку. До собі подібних організмів.
 

Відверто кажучи, я ніколи раніше не підходив близько до тієї траурної огорожі, за якою ховаються „активісти” підтримки сторони звинувачення. Бо щиро вважав, що чим менше спілкуєшся з адептами Калашнікова, тим аура здоровіша. Та й просто небезпечно, бо абсолютно немає впевненості, що комусь може не сподобатися якась дрібничка – та ж збірка Шекспіра в твоїх руках, і воно, розцінюючи це, як персональну образу, не витягне з барсетки бейсбольну біту, чи ще який сюрприз... Тому – від гріха подалі. Бо ж „Шахтьор” таки останнім часом руліт в Києві не па-дєцкі.
 
А оце якось, прогулюючись, таки підійшли. Заглянули.
 
Ну, що вам сказати... Сьогодні, коли амплітуда перших емоцій дещо спала, хочеться зауважити лише одне: це жахливо.
Цинізм організаторів дійсно не має меж. Хочеться запитати: якщо до вас ніхто не приходить по своїй волі, то невже у вас немає бабла, аби заплатити сотні, другій дорослих «професіоналів», які вже звикли торгувати своїми переконаннями (якщо у них вони, звісно, є)?
 
Бо виганяти на подібні акції практично дітей, це є не що інше, як політичне сутенерство. Ось що ті підлітки, яких розставили в шахматному порядку і заставили махати прапорами, розуміють з того, що відбувається навколо? Що мусили розповісти їм про суд дорослі циніки, щоби ці підлітки тепер так завзято крутили дулі перехожим?
 

Досить симптоматично, що дорослу особу, яка присутня при "шалостях" своїх підопічних, це абсолютно не турбує.
Натомість його турбує "армянка". І якщо ці панове в своїй простоті проводять політ-інформацію для підлітків під цим нехитрим кутом зору - "...нє хатім армянку!" , то це вже, звиняйте, кримінальна стаття (якщо я нічого не плутаю).
 

А вже дійсно, в свою чергу, хочеться зустрічно поцікавитися: що думає закон про подібне використання підлітків? Особисто у мене є підозра, що це, в основній своїй масі, контингент якихось учбових закладів. Десь раніше промайнула інформація, що там використовують старших учнів дитячих будинків, але тоді мені це здалося таким собі журналістським перебільшенням. Бо ж дійсно, якась межа людяності нелюдськості мусить бути. У всякому випадку мені так здавалося.
 
Але змушений признатися, що я був занадто хорошої думки за це все регіональне кодло. Це – не люди в нашому розумінні цього слова. Це – „еліта” деградованої частини суспільства. І Калашніков – їх достойне „лице”. „Апостол” їхній. І сьогодні він „несе в маси” свою гнилу віру в те, що бабло за будь-яку ціну – абсолютно доцільний зміст життя. Себто, в кінці фізіологічного існування ти мусиш мати великий салахвановий кульок з баблом, який і покажеш там, на вході Святому Петру, чи хто там буде нас чекати. А цікаво: по якому курсу Калашніков має намір конвертувати свої земні гріхи?..  
 
І оскільки інші вартісні оцінки людського життя йому не досяжні, особливо ті, що виходять за межі корита зі жратвою і просуваються в напрямку більш високих сфер, то його віра мало того, що гнила, вона ще й дуже щира, як у любого примітива.  
 
Такого переконувати в хибності його світогляду – що воду в ступі товкти. Просто не зрозуміє, про що мова. Проте, дозволяти таким як він перетворювати підлітків на механічні автомати для розмахування прапорами не можна ні в якому випадку.  
 
І я так вважаю, що керівництво штабу з нашої, антибандитської сторони, в обов`язковому порядку мусить провести певну роботу, щоби раз і назавжди припинити цинічну експлуатацію неповнолітніх підлітків на політичних акціях провладного криміналітету.  
 

П.С. Половину фотографій і відео надіслала пані Лісовська.