Понеділок  не передвіщував несподіванок.
Якийсь привид «чогось» снував над хрещатиком.
Люди мирно спілкувалися очикуючи сподіваного.  А саме – змінення запобіжного заходу до Юлії Тимошенко.  Бо окрім зневаги до суду - мотивів затримання лідера опозиції у влади немає апіорі.  Цей суд, до речі, зневажає більшість Українського Народу.  Та й сам суд зневажає цей нарід.  Отака тавтологія... Юлія демонструвала не суду, а всій нації навіть не зневагу а відчуття власної гідності, бо коли тебе гвалтують – вимагати ще й поваги до гвалтівника – це верх цинізму.
І по великому рахунку гвалтують зараз всю країну, весь нарід. Бо наругу над законами, над конституцією влада цинічно демонструє кожен день .
Та не переймайтесь! Вже обіцяно владою, і скоро конституція буде змінена на таку, яку виконувати їм буде не складно бо написана буде під них, ними же. Але і це байки. Бо забаганки міняються і Конституцій  не напереписуєшся, тому насправді нас чекає ...
Але яж не про це... Я про понеділок 8 серпня...
Хоча збоку все було пристойно – кількість автозаків і автобусів зашкалювала і вказувала на те , що у влади є план, або опасіння, що план є у опозиційних сил.
Тому очікування було напружним.
 

 

 

 

 
Бійці «беркута» ,та інші ховалися по автобусам, але іноді виходили на повітря подихати, або по іншим потребам, і тоді вже не дуже спішили знов до своїх «кліток»
 

 

 

 

 
Опозиція спокійно проводила мітінг в якому періодично з трибуни
виступали різні лідери  з новинами із залу суду, чередуючись з літературними та музичними  виконавцями
 

 

 

 

 
До речі на той час була дуже велика черга до мікрофону з боку пересічних громадян, яким нетерпілося вставити і своїх 5 копійок у справу, заради якої вони сюди прийшли. Відверто, абсолютно щиро люди казали про свої мотиви. Більшість прийшла підтримати саме Юлію Тимошенко. Та немало було і тих, що прийшли не за Юлю, а саме проти Віті
 

 

 

 

 

 

Навіть зараз, пишучі це я дуже сумніваюсь, а яких же людей було більше?
Та це не суть важливо. Головне що всі 100 % були проти  Віті і його банди.
Навіть противсіхи – О ЧУДО! – І їх я зустрічав, і немало!  Це дуже гріє, бо всі ми люди і часто помиляємося, і добре коли є мужність перед собою це визнавати. Я думаю що це одна з прикмет присутності  інтелекту...
Так от:  над Хрещатиком майоріли прапори , а найвище транспарант повісила влада з гаслом: «РЕВОЛЮЦІЯ» .
 

 
Мене особисто це дуже гріло і давало надію що свою дурість вони продемонструють ще не раз , чим остаточно переконають в своїй безпорадності всіх і противсіх.
Кияни мене здивували... Я приїхав до Київа з російськомовного регіону, і очикував почути Українську мову в серці країни але...Кияни мабуть вже і забули як це робиться. Ні! Вони вміють розмовляти Українською! Алеж вони цього не роблять!!! Коли я до них звертаюся то – так –можуть , але в побуті – як виняток.
Тиждень перебуваючи в наметовому містечку я розмовляв виключно на рідній мові, і поїхав до себе в регіон з тою самою думкою: я побачив і відчув,що наша мова задихається, тому не маю права прикладати до цього ще й свою руку.
Баста!!! Я спілкуюсь виключно Українською! Повинен сказать, що  за тиждень це вже робиться невимушено,та і думки вже народжуються тільки в українській редакції
Вівторок, наметове містечко  біля  печерного суду...
Одрана вмикаються гучномовці з боку  «калашніковой зони». Вмикають запис промови самого Калаша і крутять його до самого вечора! Мінти, які охороняють  їхній «лагерь»-просто соловіють вже від тієї промови.  Знаючи її назубок, вони вимушені це слухать без всякої  альтернативи зо дня в день.  І нема надії щось почути ще щось інше.  Бо нема... «Потому, что незачем другая речь . В этой  и так всё сказано!» Повертаючись до теми Рідної мови Хочу спитати чи відчули ви різницю між цими реченнями?  Одне українською, рідною - іінше – братською - російською. Чи відчули якийсь післямовний присмак? Як у тому анекдоті - «Піііво!» Цікаво що всі люди для яких Українська – мова батьків  - відчувають цей дивний присмак. Втім це – емоції , які далеко не завжди об"єктивні . Але є і нші чинникиі.Та зараз не про них.  Всі дружно зголошуються що наша мова одна з найспівучиших в світі, не будемо цього заперечувати і ми. І от в наш табор вже майже вночі несподівано завітали якісь італійці. Один з них запитав з якої я області і коли я відповів - він продовжив: «А ми з Ламбардійської».І це звучало як «но пассаран» сказане побратимом співучою нашою мовою з не меньш співучим італьянським акцентом.  Ось і вся розмова... Коротка,але змістовна. Доречі для італійця вивчити Українську мову мабуть  нічого не вартує.  Він же не Азаров.. А от і вони Ламбардійські побратими:
 

 
Є докорінна і дуже показова різниця між двома таборами, які вібрали в себе певний зріз суспільства. Люди з одного табору механічно, як автомати, зовсім без емоцій  розхитують прапорами  і більше – нуль.  Я б сказав що це нелегка їх фізична праця. Тобто відробляють рівно стільки - скільки проплачено і крапка.
 

 

 

 

 
В іншому вирує життя. Зовсім незнайомі люди гуртуються, допомагають один одному,співають читають, вірші, активно впливають на всі події навкруги себе. Одне слово тут – життя. За весь час існування майданчика –жодного повторення, а це майже 600 виступів зі сцени або трибуни.Такий «креатив» як виступ у запису навіть в голову не може прийти –бо не так просто дістатися мікрофона – існує певна черга. Кожен раз це живе слово, живе серце, жива думка, живе почуття.Табір калашників організований таким чином щоб при мінімальній кількості учасників створювати вигляд великого числа мітінгарів.І от,стоячі в шеренгах на відстані біля 3 метрів один від одного стоять молоді хлопці та дівчата які дуже єнергійно,з повною байдужістю на обличчі роблять активні рухи знаменами, які теж збільшені, щоб займати якмога більше місця, складаючи враження  массової підтримки. Знову та сама профанація.
Виглядає це дуже смішно якби тільки не було б так сумно. Бо коли навіть дивишся по телевізору чествовання Кім Чен Іра – не виникає  відчуття  такого безнадійно – совкового лохотрона – коли проплачена група підставних «волонтерів» виконує заказуху настільки грубо, навіть не турбуючись що все це шито білими нитками, а ті на кого все це розраховане маючи власні очі зможуть розрізнити щирість від фальшивої імітації як розрізняють кохання від згвалтування .
Алеж я про понеділок . Про зіткнення народу з беркутом і міліцією...
Воно сталося вже під вечір коли суд припинив слухання до вівторка і Юлію Тимошенко,так і не вдовольнивши клопотання захисту повезли знов до СІЗО.
Опозиційні керівники звернулися до народу з закликом, в знак протесту вийти на хрещатик і пройти маршем. Двічі повторювати не довелось.За пару хвилин народ опинився в центрі вулиці і почав формувати колону.
Тут же напереріз були кинуті всі сили беркута і міліції.
Відчувалося що достатньо якоїсь провокації – і тоді не буде солодко нікому.
Та треба визнати що і народ і міліція діяли стримано. При такому розкладі сил – міліція  кількістю і злагодженністю дій витіснила людей до тротуару і буквально розчавила об парапет. В результаті у когось з громадян на пам*ять зосталися зламані окуляри, хтось загубив годинника, комусь відтоптали ноги десь правоохоронці перебільшили, десь народ повівся не  дуже коректно але в цілому я щасливий що що ці випадки не переросли в кроваві події.
Беркут провів тренування в реальному часі, з реальним натовпом.
Опозиція побачила свою чисельність і спроможність.
Всі побачили і відчули реакцію киян, без яких ніщо не можливо в столиці.
Мабуть всім 5 балів (крім калашей).
Суспільство зробило ще один маленький крок до правової держави
До речі зверніть увагу що за визначенням – правоохоронці повинні охоронять саме право.
Право на визнанні всім світом базові цінності людини.
Правова держава – це країна де права громадянина цінуються понад усе.
Тобто ГРОМАДЯНИН МАЄ ПРАВА,
А ПРАВООХОРОНЕЦЬ ПОВИНЕН захищати ці права, та ще й  у ЗАКОННИЙ СПОСІБ.
Оцього я щиро всім нам бажаю За це і закликаю всіх боротися бо ніхто за нас це не зробить. А якщо не схочемо – то будем жити у країні УРКАЇНІ  і підробляти у Калашнікова
Винайшов я і визначення такого народу : НАЦІЯ – ПРОФАНАЦІЯ.   ЯК ВАМ???

 
ДАЛІ ХЛОПЦІ НЕ З НАШОГО ТАБОРУ (натхненні обличчя, чи не так?)