Це продовження. Початок прошу дивитися тут:
 
http://durdom.in.ua/uk/main/article/article_id/11017.phtml
 
Революційна ситуація в Україні наявна, бо важко знайти тих, кому бандитський окупаційний режим подобається, але тих, хто його відкрито ненавиде, дуже багато - не менше 60%. Справа в організації революційного розвитку.
Сьогодні вже є центр кристалізації революційно налаштованих сил, вже формуються загони самооборони – Народні конституційні варти (НКВ), навколо яких можливо концентрувати всю революційну інфраструктуру, в тому числі - щодо інформування громадян і роботи з пресою:
 
http://o-danylyuk.livejournal.com/131899.html
 
Зайдіть по ссилці, і Ви знайдете низку телефонів організаторів.
 
Революційний під»йом не можливий без:
1) Інформованості учасників в поточних подіях;
2) Формалізованого усвідомлення учасниками задач та засобів їх реалізації.
 
Це означає, що нам не обійтись без організації регулярного інформування, без виходу до людей, без агітації в житлових районах – «від двері до двері». Хтось цим займається? Наскільки мені відомо, одиниці, причому, не регулярно. На друкування матеріалів потрібні гроші і час, на розповсюдження – ще більший час. А на агітацію – втричі більше часу.
Як цей процес зробити поточним, регулярним? В мене є власне уявлення, які я виклав нижче. Якщо в когось є заперечення чи власні пропозиції, будь ласка, оприлюдніть їх! Потрібно знайти найкраще рішення ТА ДІЯТИ якомога скоріше!
 
Отже. Мої пропозиції.
 
Навколо НКВ киянами формуються києвсьий інформцентр та пресцентр. Останній – для інформування громадян в межах України та міжнародної спільноти. Очевидно, що і інформцентр і пресцентр не має сенсу робити у вигляді такого собі офісу. Сучасні інформаційні технології дозволяють працювати дистанційно. Це надає великі очевидні переваги. Скажу тільки про одне, найважливе: це дозволяє КОЖНОМУ брати посильну участь в цьому процесі. Керівництво інформцентру та пресцентру надасть кожному його задачи. А НКВ надає можливість зустрічатися активістам, користуючись фізичним захистом організації.
 
Активісти-агітатори йдуть до житлових районів та роздають інформматеріали і закликають  людей приєднатися: «Я – уповноважений від НКВ. Ось інтернет-джерело з телефонами, по яких Ви можете впевнитися в цьому. Ось Вам інформація про справжній стан в Україні і про рух Опору. Ви хочете вільного життя в європейській Україні?» «Так!» «А що Ви для цього зробили? Що згодні зробити, аби було що відповісти власним дітям, коли вони спитають, що Ви особисто зробили для того, щоб дітям дісталася квітуча країна, а не концтабір? Бо тільки на словах підтримати – це брехня. Підтримати треба ДІЛОМ!» Після таких слів значна частина погодиться працювати на революцію, дасть агітаторам власні телефони. Далі цей новий склад агітаторів отримає задачи та знову поширює кількість учасників революційного процесу в геометричній прогресії. Через невеликий час весь революційний потенціал Києва буде задіяний. Кожен знайде собі справу по душі – хто в загонах НКВ, хто в інформ- чи пресцентрі.
 
Аналогічно можна працювати і в інших містах. Хоча Київ найважливий як столиця.
Розповсюджені інформматеріали дійдуть, очевидно, і до так званих «силовиків», бо вони ж десь мешкають, в них є сім»ї, друзі, родичі. Таким чином, ми знеможливимо інформаційне ізолювання особистого складу «силовиків», спробу виростити з них тонтон-макутів, опрічників. Більше: підготуємо грунт для їхнього масового переходу на бік народу.
 
А звідки візьмуться ті інформаційний центр та пресцентр навколо НКВ? Хто там працюватиме? Життя покаже. Це - справа САМОорганізації - хто саме увійде до керівництва  цих центрів. А вже це керівництво буде планувати роботу та розподіляти її проміж простих учасників – агітаторів і дописувачів, аналітиків. Сперше (вже завтра-післязавтра і допоки не дійдуть САМОорганізації) нехай люди просто вільно збіратимуться  навколо НКВ - під їхнім захистом і на їхню підтримку. По-перше кожен надрукує матеріал самотужки - буде що обговорювати з колегами, знаходити спільне бачення, та домовлятися про взаємодію: як і що друкувати, як розподілити місто проміж агітаторів, як звертатися до людей, як реагувати на ті чи інші випадки, як збирати кошти на друкування матеріалів тощо.
 
Чекаю реакції шановного пансьтва на цю пропозицію.