Спекотного серпневого ранку не раджу потикатися до стариграду Дубровника. Це вам не Ровінь і не Поріч, де кожна вуличка веде до моря, а відтак ти блукаєш собі лабіринтом аеродинамічних труб.
В білокам’яних пишнотах Страдуна краще розтанути після заходу сонця, коли парасольки вуличних кав’ярень згортають крила, у відполірованій до блиску білій бруківці в такт твоїй ході гойдаються середньовічні храми і палаци, а шибайголови-музиканти витинають Боссу Дораду і здається - сама музика пливе у тебе під ногами, заставляючи відбивати ритм легковажного циганського джазу. Хтось спиняється на хвильку, хтось танцюючи проходить мимо, а хтось умощується на теплому кам’яному дзеркалі, щоби напитися до нестями цього блаженного соку життя.
Цей спогад пронизав мене, коли за кілька днів по тому я усілася на брудному асфальті Хрещатика за метр від беркутівських наколінників.
З безпечної відстані наш невеличкий пікнічок знімали тисячі уболівальників і роззяв, десятки тисяч непримиренних бійців з режимом не щадили живота свого, попиваючи пивко біля екранів і вишукуючи скупих повідомлень з місця подій: «Ну што, што там на Крєщатікє? Снова нє вишло рєвалюциі? Нєт, ну всьо такі бидло наш народ. Да-а…»
З надійних джерел знаємо, що власники деяких телеканалів взагалі заборонили своїм працівникам показувати будь-що з Хрещатика, на інших настійно рекомендували мінімізувати відеоряд. Перепрошую за затримку виходу матеріалу. Вона була викликана технічними проблемами. Приємного вам перегляду.
На цьому ролику лунає заклик Турчинова до пішої ходи Хрещатиком. Знято від в’їзду в Печерський суд.
http://www.youtube.com/watch?v=Vvq63rasOUc
Хрещатик починає заповнюватись Беркутом. Людей відтісняють з проїжджої частини. Турчинов пропонує рухатися до Бесарабки тротуаром. Його фраза: «Не дамо знову посадити Юлю за грати!» показує, що було сподівання спинити просування автозака. Зрозумівши, що цьому шоу вистачає глядачів, але бракує акторів, ми кинулися через підземний перехід на той бік.
http://www.youtube.com/watch?v=0uo4q8pdljg
Тут ми приєдналися до пікніку, влаштованого Бригинцем. Нас мало, нас адски мало!
Кілька чоловік без надії кидалися на чорно-синю ворушку стіну, марно намагаючись зупинити її просування.
Взявшись попідруки, Беркут побіг поперек дороги. Стрій розірвався, їх смикають назад і вони починають танцювати. Стріптіз, мальчікі! Стріптіз!
Коли людей витиснули на тротуари, міліціянти розступилися, щоб пропустити транспорт і ми пройшли в середину окресленої ними території.
http://www.youtube.com/watch?v=wElaAKhF0-Y
Мєнти погналися за одним із маніфестантів і гуртом повалили його на дорогу. Я на правах слабкої статі спочатку знімала це дійство в очікуванні розвитку подій. Але мить спливала за миттю, а в процес ніхто не втручався. Так що вибачайте за немелодійність голосу, але там було не до гламуру.
В кінці епізоду – пика розпорядителя банкету. Його вибіг (саме вибіг, не вихід!) із надр пещерного суду люди зустріли криками : «Ганьба!» В середу увечері перед виїздом автозака цей коник-стрибунець скакав нашим Хрещатиком у міліцейській формі. Звання я не розгледіла, люди сказали – полковник. Більшої невідповідності форми і вмісту я ще не стрічала. До такого мурла, одягненого в українську державну форму, пасує лише одне визначення: ОКУПАНТ.
http://www.youtube.com/watch?v=N_DlH57mWg0&feature=BFa&list=UL77FL1ifWmBw&index=1
Хтось із виступаючих ще зранку влучно назвав Беркут і компанію памперсами Януковича. З огляду на те, скільки цих памперсів було звезено на Хрещатик, діарея в овоча не слаба. Коли ми ішли вздовж цих санітарних засобів, в очі кинулася їхня схожість з бійцями Імперії із Зоряних воєн. Усе в житті не випадкове. В цей момент я побачила все те, що відбувається, під іншим кутом. Але це вже тема наступної розмови.
http://www.youtube.com/watch?v=T1vLcjl1zPY&feature=BFa&list=UL77FL1ifWmBw&index=2
Втім, я відволіклася. Про що ми? Про джаз? Ось ця музичка звучала тоді в Дубровнику. Тільки виконували її хлопці із Gadjo Manouche.
http://www.youtube.com/watch?v=aPJjymEDxt8&feature=related
Варто послухати. Це згладить протиріччя між вашою безкомпромісністю і бездіяльністю.
Привіт!
