Отже, за нашим розумінням, люди, що входять до складу системи управління, в своїй управлінській іпостасі є «раціональними циніками» (оскільки зважають найбільше і в першу чергу на інтереси своєї корпорації), а люди, що складають соціальну систему, зважають в першу чергу на себе, оскільки вони за способом існування є споживачами, тобто задовольнювачами «людських» потреб (зокрема і т.зв. «духовних» потреб).
 
Активність «управлінців» спрямована, в першу чергу, на стабілізацію (чи навіть – на зміцнення-розширення) свого фрагменту системи управління. Скажімо, якийсь главк міністерства спрямовує свою енергію на ствердження своєї корисності [чи системі управління, чи керуючим особам]; також і управління будь-якої бізнесової фірми «цинічно» і «раціонально» шукає гешефт для своєї фірми.
 
Соціали, в їхній корпоративній активності, є чимось схожими на управлінців .. Вони теж шукають свій гешефт .. чи гешефтік .. але не назовні корпорації (главку чи фірми), а всередині її. Внаслідок такої природи їхніх мотивацій «ірраціонали»-соціали можуть навіть зруйнувати свою корпорацію, задовольняючи свої егоїстичні потреби .. у той час як «циніки»-управлінці діють завжди на зміцнення корпорації.
 
І от на що прошу звернути увагу – «люди» (як «управлінці», так і «соціальці») впродовж кожного дня приймають велику кількість рішень, і кожне рішення є результатом маленького вибору. Здійснення вибору (і прийняття відповідного рішення) завжди є проявом ірраціональної активності. Просто такою є наша біо-соціальна природа, таким є устрій нашого інтелекту. Надто складним (і «швидким») є той світ, у якому ми оперуємо, щоб раціональна частина нашого інтелекту спроможилася самотужки просувати кожного з нас крізь життя.
 
Нє, звісна річ, між «підсвідомістю» (тобто, ірраціональною частиною інтелекту) і «свідомістю» (раціональною частиною) існую ефективний обмін .. чим-небудь .. Такий обмін відбувається під час обговорення проблеми, яку ми намагаємося розв’язати. Але ми обговорюємо проблему не для того, щоб раціональним шляхом отримати її розв’язок, а головне для того, щоб каталізувати роботу ірраціонального інтелекту (там, в ірраціо, в автоматичному режимі працюють разом і одночасно наша інтуїція, наші бази знань і даних, наш досвід, і все це підсилюється чи послаблюється нашими емоційними станами). Раціональна частина інтелекту здатна словами (фразами, сентенціями) впливати на роботу підсвідомості, хоча не здатна контролювати її. І от ми з радістю відчуваємо, що в області раціо постав розв’язок нашої проблеми .. Отриманий розв’язок ми вербалізуємо і проголошуємо.
 
От у такий приблизно спосіб (на моє ділетантське уявлення) співпрацюють раціо і ірраціо людини під час пошуку розв’язку будь-якої проблеми, під час здійснення вибору і прийняття рішення. З цієї точки зору розносити людей (тобто істот, володарів інтелекту) по двох стабільних класах «раціоналів» і «ірраціоналів» стає безглуздою справою. Кожна істота в її активності постає симбіозом обох фракцій інтелекту.
 
Тепер можна приступити до розгляду протиріч, що виникають між управлінською і соціальною системами, а потім і до пошуку гармонійного способу існування обох систем.
 
Для того нам слід з’ясувати ключові відмінності між істотами, що входять до кожної з систем – управлінської і соціальної. До речі, в першому абзаці ці відмінності вже були проголошеними.
 
(далі буде)
 
ПС
Для відпочинку зазирнемо до Блокера. І ось що ми там знаходимо:

Деятельность личности, члена общества происходит на двух уровнях: на индивидуальном уровне и на общественном уровне. Так вот, на каждом уровне мы видим совершенно разного человека (?):
-на индивидуально-личностном уровне деятельности в нашего человека доминируют рациональные черты, традиции рационального поведения;
- на общественном уровне деятельности в нашего человека доминируют уже иррациональные черты, традиции иррационального поведения.

Дійсно, "разный человек" може виконувати роль управлінця (і тоді він є "раціональний циник"), а може бути просто соціальним споживачем ("ірраціональним задовольничем власних потреб").