Я  бачив дивний сон.
 
Немов передо мною безмірна  та пуста  і дика площина, і я, прикований  ланцем залізним стою, під височенною гранітною скалою, а далі - тисячі таких самих, як я.
 
…Горить моє серце, його запалила гаряча іскра палкого жалю. Душа моя плаче, душа моя рветься.
…Я тобі скажу, де квітне дивний сад…
…Де срібляста ніч тремтить у темних водах…
 
Гортаю сторінки...Иван Ефремов..."Час быка"... Вперше читав, коли 2001 рік, 2011 рік були далеким недосяжним майбутнім, майбутнім щастя й гармониї... Не сталося.
 
Вибачте, Кларки й Азімови...  Не тот бык у нас....Бычара.. Цитую без кавичок,  прости, Иван Ефремов. Тому твої слова - в мені. Це і мої слова. Ноосфера. Радіо "Джем". Глибока ніч. Фома-Фоменко. "Мандри". Геніальна - "Не спи моя рідна земля!". Вночі сприняття простору, часу, дійсності... особливі. Може вранці пожалкую... А поки - читайте.
 
Человек осознал, что, как и все земные твари, он  приговорен от рождения к смерти.
 
…У далекий край лежить нелегкий шлях…
 
Разум помог человеку минимизировать инфернальное влияние  окружающей среды на человека как представителя биологического  вида.
 
...Доки хижа ніч кружля по колу…
 
Человеческое общество развивается по принципам  инфернальности, образуя устойчивые социально-политические  образования, в которых происходит подавление человеческой  личности. Неравенство людей, являющееся движущей  силой прогресса на соответствующих этапах развития, требует для  своего сохранения проявления жестокости, подавления со стороны  высших слоёв общества (в том числе и монарха, деспота).
 
…Не спи, моя рідна земля!...
 
Разум как вершина эволюции нервной системы позволяет человеку не  принимать безропотно эволюционно и исторически сложившуюся  картину мира, функционирующие в ней законы, но и желать изменить  эти самые законы – как на биологическом уровне, так и на социальном.
 
…Прокинься моя Україно!...Відкрий свої очі у світлі далеких зірок…То, что однажды произошло на Земле, должно повторяться во Вселенной миллионы раз. Телевизор - это аппарат, который мешает взаимопониманию художника и зрителя.
 
Два дні тому бачив очі тих, хто стояв напроти. Один з них зухвало посміхався в очі, неначе казав: Если мы с тобой встретимся и мне будет дана команда …
 
…Це дивляться з темних небес…
 
Він  має зріст майже два метри, дивиться мені в очі  й мовчки каже – тєбє будєт пі..!  Я йому мовчки відповідаю: Сынок (а может уже  и внук)! У тєбя єсть всьо   – захисні щитки на колінах, ботінки, брюки, електрошок, дубинка, каска,  бронежилет, чотириразове харчування, спортзал, політінформація, навіть даже мозг, у тебя - мускулы, бицепсы…, у мене  - могила мамусі та батька на малій батьківщині, шафа з книжками, тумбочка з катушками та касетами бітлов, кріденс, Висоцького… Це в мене є завжди. А что єсть у тєбя - захисні щитки?..
 
…Загиблі поети й герої…
 
Що найбільш живуче у Всесвіті? Чи то елементи таблиці Мендєлєєва, чи то ДНК?
Кожний! Кожний, хто має хоч якусь уяву про Всесвіт, про його  жахливу  безкінечність, хто хоч раз дивився на небо з яскравими і ледь помітними зірками, дивився до нестями  – на туманності, кільця, Сонце, Місяць…
 
…Інший шлях веде тебе туди, де світ…Я хочу, чтобы жил тот, который бросил лучик света в этот брошенный мир… Сомневаться не надо…
 
...хто дивився на…Венеру, Марс, й у кого перехоплювало дихання від цього неповторного видовища…
 
Всі! Невже вам байдужа ірраціональність існування, невже вам байдуже, що той унікальний шанс, який ви отримали, народившись не слимаком, не пацюком.., невже вам байдуже, що вами правлять амьоби, гідри, гельмінти  і що ви в їх уяві – ніщо, біомаса, сміття? Або ви не читали «Скотний  двір», «1984», «Собаче серце», чи не знаєте абревіатур ВКПБ, НКВД, КПРС, ВЧК, ГУЛАГ, КДБ?..
 
...Я тобі повім про мрію золоту, що палким вогнем горить в моєму серці, про щасливий край, про радісних людей…
 
Уявіть на хвилину монотонне  колихання нічного поїзда, який везе вас зі сходу на захід чи навпаки, або з півночі на південь чи навпаки… Купе. Декілька попутників… Вечір, світло в купе ледь жевріє…
 
…Прекрасных дней летят года…
 
Час відходу до сну. Варіанти: або тривіально хропіти, або сидіти далеко за північ та  засинати трохи нетверезим, коли вже світатиме?.. Сповідатися випадковому попутчику-незнайомцю, або майже  закохатися  в ту, яку вже ніколи вже не побачиш… Радіти від того, що й вона теж  буде через роки згадувати нічні розповіді  під «Закарпатський» з холодною куркою та бутерброд з «Російським» сиром шосткінського виробництва…
 
…Прекрасных дней летят года…. Всего хорошего…Харі-рама-харі-рама… Поплачь о нем, пока он  живой. Люби его таким, какой он есть…
 
Нікого з тих, хто є владою, режимом, хунтою я не хотів би бачити а ні в купе, а ні в нашому потязі…
 
… На наших лицах без ответа - лишь только отблески рассвета…
 
Мільйони Галактик, мільярди Зірок, трильярди Планет. Якщо в них там - є щось схоже на Хаббл, вони дивляться на нас… Дивляться й кажуть…Що це там? О, як файно! Дивись, яка красива ця жовта зірка, яка жодного моменту не спить, вижбурює з себе протуберанці!
Якийсь невідомий процесор крутить десяток планет по чудернацьких колах…
Невідомий художник з космічного оприскувача розмальовує нічне небо, волаючи: Люди! Люди! Це я для вас! Підніміть очі!
 
…Мне приснилось, что Христос воскрес…
 
Третя планета! Третя планета! Третя планета! Клаптик… А на цьому клаптику - ще маленький клаптик схожий на дракончика.., але якого багато хто нас вважаєте схожим на жабу!
Він, той Всесвітній астроном-деміург, каже, волає, кричить: Я дав вам все! Все, що в мене було – ріки, море, гори, лани, ліси… Я не дав вам землетрусів, цунамі, вулканів, торнадо… Ви – мій полігон щастя! Що ви зробили з цим полігоном?!...
 
…Пожалуйста, не умирай… Пожалуйста,  только живи…
 
А що це за істоти там, на де квітнуть каштани? Чорні істоти, синьо-білі…Звідки вони взялись? З віртуалу? З кіно? Із зіркових війн? Люди в чорному! Ви їх самі накликали?! Я цього не хотів! Ви мали майже все… Ви створили їх, цих істот…
 
…Чути запах сосен…Хвилина їсть мої слова…
 
Але  серед них були й такі, що опускали очі… З ними, які опускають очі, я би всю ніч розмовляв би про галактики, про листи Марк Твена, про Петрарку та Анчарова, про Платонова та Горського, про інь-янь, про…харі-рама-харі-рама… Ми би сиділи один проти одного і в очах у нас була би ледь помітна волога від неймовірного випадково отриманого нами щастя буття.
 
...Я раньше и не думал о том,  что у нас на двоих с тобой одно дыхание...
 
Ми під стук коліс телефонуємо коханим, дітям,  онукам і онучкам… А коли вже поїзд прийде на станцію призначення, трохи нетверезого та щасливого попутчика зустрічає  усміхнена жінка зі словами: Милий, все в тебе добре? Дивись - я таки трохи схудла? А він скаже: Я люблю тебе…
І я приїду майже вночі додому: Привіт! Як ти? – Нормально. Ужинать будешь?  Шуба, твое любимое «Авторское».
Люди! Невже це так складно?! Побудувати своє щастя поруч?!  Хіба хтось заважає  вийти й спитати в цих недоумків -  а хулі ви тут дєлаєтє?  Ви хто є? Ви ж нікчеми?! Я – це я! А хто ви?
Звернусь до тих, хто у чорних шоломах. Кому ви  служите? Тим паскудам?! Підніміть очі! Поверніться на 180 градусів! Це ж так просто!
 
Мені сьогодні телефонували... Ті, з якими я би їхав в купе, електричці, летів би у літаку… Є ще багато тих, кого хочу бачити і, маю надію, хто хоче мене бачити…
Мрія? Скинути...один раз і назавжди. Мене вбиває дизайн автозаку часів 1937-го року. Мене вбивають роботоподібні...
 
...Мне приснилось, что Христос воскрес…
 
Піар! Сьогодні був гарний день. У мене було півтисячі роздруківок тексту пісні «Не спи моя рідна земля, прокинься моя Україно!». Коли зазвучала ця пісня… за одну хвилину декілька сотень екземплярів були в руках людей. Вони співали…
Не спи моя рідна земля...
http://www.youtube.com/watch?v=xt_HMhj2jgE
 
Слава Україні!