Сьогоднішні дороги привели мене в дім до людини, з якою ми випадково познайомилися у залі суду по справі "Юдіна проти міськради" (вирубка міського парку Харкова). Телефоную: " Як справи?". У відповідь приглушений стогін: " Я сильно обпекла ногу".
- Через півгодини буду в тебе.
- Не треба, в мене не прибрано і пил не витерто.
- Ну, за пил тобі має бути соромно. Через півгодини одержиш від мене прочухан.
Знаю, що йду до пенсіонерки-інваліда, яка живе (гучно сказано, що живе, але ж таки жива) на одну пенсію. Забігаю в продуктовий магазин, збираю такий-сякий харч і ось вже тисну кнопку дверного дзвінка.
В недалекому минулому красуня - час ще не повністю витер з обличчя сліди недавньої вроди - стрибає на одній нозі слідом за мною до диванчика.
- Розповідай, що це тобі збрело в голову балуватися, - запитую суворо.
- Та ось тут поставила кухоль з кип"ятком, незграбно взяла, і вода виплеснулася мені на ногу..
- Коли це сталося?
- У четвер.
- Чим лікуєш?
- Та... - махає рукою.
- Невже сечею?
- Так. Це дуже хороший засіб, коли немає ліків. В сечі є і антибіотики, і ферменти, і антитіла...
- Без грошей? - перериваю хвалу сечі.
- Так.
- Якісь проблеми?
- Банк "Аваль" перенесли від нашого будинку в інше місце, то я перевела пенсію в "Золоті ворота". Повинні були зарахувати пенсію ще в п"ятницю, а й досі не зарахували.
- Отакої, ти що, не знаєш, що це банк Добкіна? Дізнавалася, чому немає грошей?
- Крутять, мабуть. У Пенсійному фонді сказали, що на тому тижні відправили гроші на зарахування. Дівчатка у банку перевірили, сказали, що гроші в банк прийшли у п"ятницю, а на карточку їх зарахують сьогодні.
- Чому нога забинтована, - киваю на марлеву пов"язку, - опік треба тримати відкритим.
- Та то я в банк виходила, забинтувалася. Зараз відкрию.
Знімає бинт. Охаю: " Зараз сходжу в аптеку. Через півгодини повернуся."
- Не треба. У нас аптеки немає, тільки аптечний кіоск, а вони торгують підробками, - робить незграбну спробу опору моя знайома.
Повертаюся з пантенолом. Колишня медичка вправно обробляє рану.
- Розповідай, як життя. Що з квартирними боргами? - знаю, що накопичилася за останні три роки немала сума.
- Дзвонили тижні три тому оті, що вишибали. Кричав якийсь на мене, що зараз приїде, відключать мені холодну воду і каналізацію. А якщо не виплачу борги, то арештують моє майно і викинуть з квартири.
- А ти йому що?
- Покричала на нього і кинула трубку. А потім подзвонила Андрію Ільгову у "Прорвемося". Він сказав, що якщо вишибали приїдуть, щоб не відкривала їм двері, а подзвонила  в "Прорвемося", Андрій приїде відразу зі своїм адвокатом. А також щоб викликала міліцію і подзвонила в прокуратуру.
- Субсидію тобі так і не дали?
- Не дали. Я їм послала "лист щастя" - заяву з проханням призначити субсидію. Вони мені поштою прислали відповідь, що доки не розрахуюся з боргами, субсидію мені не положено.
- В "П"ятницю" все так же пишеш?
- Ні. Зате мене запросили на телебачення (у Фору), щоб я розповіла, як живеться пенсіонерам.
- Розповіла?
- Ой, я без підготовки, мені дуже незручно, що розплакалася. Ти ж бачиш, я часто плачу.
- То як живуть пенсіонери? Розкажи й мені.
- Я сказала, що ось тримаю в руках газету "Телегід" (вибачте за можливу неточність у назві газети, востаннє телепрограма в моїй квартирі була років 10 - 15 тому. Автор). Тут багато об"яв з пропозицією віддати собаку в хороші руки, продати цуценят, продати собаку. Пам"ятаєте, як казав Карлсон Малюку: "Хіба я гірший собаки? Візьми краще мене в свою сім"ю". Хто- небудь, візьміть мене в свою сім"ю. Мені треба менше, ніж собаці, тільки зрідка зателефонувати, поговорити про здоров"я, про справи, та ще зрідка зустрітися, щоб подивитися в небайдужі людські очі."
Поговорили про те, про се, полаяли Гепу, Допу, не обминули Януковича, обговорили арешт Тимошенко. Вже майже попрощалися, коли вона висловила своє бажання роздобути зброю і перестріляти кримінальну зграю. Тільки так перестріляти, щоб і її теж вбили, щоб потім не мучили.
- То тобі треба пояс шахіда, - сміюся.
І зовсім мені не смішно.
ПС. Майдану у Харкові сьогодні не було. Від завтра Батьківщина оголосила безтермінову акцію протесту і ставить на Майдані свої палатки. Невже і Харків прокидається вслід за Львовом, Тернополем, Франківськом...