Спочатку – невеличка емоційна частина, бо нема сил тримати в собі цей крик.
Далі – короткий аналіз ситуації і, нарешті, технологія опору, як я її бачу. Конкретні пропозиції.
 
Отже. Мій крик.
Банда працює цілодобово, аби невдовзі остаточно зачинити на всіх нас кайдани. Так звані судді збираються вночі (справжні крадії, ці «судді»!), аби зранку оголосити нам, що ми не маємо вже й права на збори. Гаспада працюють! А ми, виходить, їм це дозволяємо? Спокійно спостерігаємо, як на нас зачиняють кайдани… ДОСИТЬ спостерігати! Якщо Ви, шановний читач, ще не наповнилися гнівом та непереборною жагою найскоріше скинути з себе цю павуччю наволоч, Ви самогубець та учасник заколоту проти ВАШИХ власних дітей та онуків. ДІЙТЕ!!! Як діяти? Давайте обговоримо! Я тут надаю власне бачення. Критикуйте, сприймайте, додавайте!
ТІЛЬКИ НЕ ЧЕКАЙТЕ, БЕРЕЖІТЬ ЧАС, БО ЦЕ – ЧАС НАШОГО ЖИТТЯ! Увімкайте, панове, свій мозок, будь ласка, беріть участь в обговоренні та готуйтеся до дій!
 
Вислухали мій крик? Дякую. Тепер пропозиції.
 
Надіюсь, фахівці з історії скажуть своє слово. Про це трохи нижче. А поки кафедра вільна, висловлюсь я.
 
Аналіз ситуації. Що можна сказати впевнено на цей момент?
 
В нашому активі:
 
1) Україна порозуміла, що ніяких виборів, ніяких залишків демократії  банда окупантів не залишила. Тому, вказати їй її справжнє місце можна виключно силою. Але сила, за діючими  в світі правилами, має бути стриманою, мінімально необхідною (в проявах). Тоді в нас впізнають частину західного світу та підтримають всебічно;
2) Українці готові до зламу режиму. Апатії нема. Люди чекають на потужну організовану силу Опору, яку рішуче підтримають. При цьому є частина населення, яка, від ненависті до українства чи від продажності окупантам, бажає поразки української державності. Але таких не більше 20% населення країни. Останні не організовані, пасивні та пусті і можуть бути нами ігноровані принципово, ніби їх немає. Опір готові підтримати навіть міліціонери з охорони Зека!
 
В нашому пасиві:
 
3) Дуже багаті  отруєні брехньою ЗМІ, бо всі ЗМІ в Україні належать Орді. Звідси підозріливість, підсвідома безпідставна недовіра до ЮВТ, зневіреність багатьох в своєму народові. КОЖЕН ненавиде януковичів і готовий виступити проти них і в той же час майже кожен каже: Тільки що я ОДИН можу – адже в нас народ живе за принципом «моя хата с краю».
Багато тих, хто ще не зрозумів, що зараз Україна виборює право на існування, якому заперечує її єдиний в світі ворог: Орда, руками своїх намісників - януковичів. Україна проходить зараз той етап національно-визвольної боротьби проти Орди (Московського царства), який балтійські країни пройшли в 1990-1991 роках (пам»ятаєте Вільнюс  та Ригу того часу?);
4) Відсутність яскравих, привабливих для масового руху національно-визвольних організацій. Думаю, є багато організацій, які мали б бути масовими, але їхні осередки навмісно не хочуть масовості, бо бояться гебістської агентури. Ідея така: в рішучий час ми вийемо з підпілля і всі до нас приєднаються, принаймні – критична маса. Мабуть, розрахунок здравий. Тільки чи є ті організації? – невідомо. А якщо нема? Треба створювати організаційні  структури, які були б максимально захищені від гебні, але відкриті до масової роботи;
 
Відмінність
 
Чи це актив, чи пасив, не знаю. Нема проявів тієї організації, яка мала б координувати національно-визвольну боротьбу.  Не публічний осередок Опору. Штаб. Не виключено, що поки що рано тієї організації оприлюднюватися. А якщо її немає? Юлю кинули за грати, аби навколо неї не згуртувався б такий штаб.
 
Питання і відповіді з історичного досвіду. Той, хто не знає історії, постійно починає «з нуля»
Серед нас є чимало фахівців з історії, які можуть доповісти нам (та сформулювати практичні висновки), як саме найкращі українські організатори опору більшовикам та окупантам піднімали та організовували людей. Треба зробити проекцію їхніх видатних винаходів на сучасність. Як змогли батько Н.Махно, генерал А.Шкуро, полковник П.Болбочан,  Є.Коновалець (січові стрільці), С.Бандера, Р.Шухевич об»єднати навколо себе багатьох людей, переконати їх ризикувати власним життям? Тут нас чекає дуже багато підказок, як діяти. Панове історики, прошу! Підказуйте нам!
 
Технологія спротиву. Деякі думки
 
1) Людей треба активізувати. Для цього потрібні листівки, які активісти Опору (кожен з нас по можливості) будуть надруковувати та розповсджувати і в центрі Києва і по "спальних" районах. Треба сканувати ці райони з інформаційними матеріалами, закликаючи народ йти на Хрещатик, це буде найкраще. Так можна загітувати десятки, а може - й сотні тисяч, в залежності від кількості агітаторів. Можливо, потрібні люди, які вийдуть у відпустку за свій рахунок аби працювати в Опорі. Їм треба сплачувати їхню зарплату. За який рахунок все це робити? Пропоную скидатися грошима. Я готовий переказати гроші хоч особисто пану Аргумові, якого радий був би (особисто я) бачити координатором. Можна якось інакше - підажіть, будь ласка, пане Аргуме! Нехай якась колегія киян-ДДшників подумає та надасть пропозицію. Скажіть, куди, і я перекажу гроші на ці витрати. Я впевнений, що так ми зберемо потрібні кошти. Які, до речі, можна буде, по ситуації, втрачати на будь-які задачи визвольної боротьби. Наприклад: треба організувати міжнародно-визнаний вільний український прес-центр, де буде розповсюджуватися інформація для світових ЗМІ від внештатних кореспондентів з місць подій. Ще – постійний зв»язок зі світовими організаціями на кшталт Heritage Foundation та Freedom House, з політиками, такими як сенатори Дж.Маккейн та Міт Ромні. Ще центр має бути посередником для активних учасників Опору та дослідників з різних фахових сфер, які надавали б корисні порадки щодо засобів та форм визвольної боротьби;
Це – шар публічної діяльності. Завдання – масова громадянська мобілізація;
 
2) Інший шар – не публічний. Чи є організація, чи немає її, кожен повинен налаштовуватися бути сам собі командиром, допоки не побачить, що в його місцевості виявилася організація, до якої можна приєднатися. Мільон Рембо, готових підчинити себе організації, але готових і до самостійної боротьби, кращий за 10 мільонів солдатів лінійної підпорядкованості.
Панове майстри слова! Як активізувати романтичне ставлення людей до поодиноких лицарів? Аби цей імідж був найпривабливішим для молоді (і не тільки). Аби дівчини любили ТАКИХ, а не інших;
 
3) Розбитися на малі групи (по троє-пятеро), які тримають зв»язок, але принципово не знають, де хто мешкає. Не від недовіри. А щоб принципово не можливо було викрити всю мережу. Групи скоординовані також виключно за допомогою засобів зв»язку. Рада координаторів теж один одного знають виключно/переважно за зв»язком.
Тут є недолік: якщо когось з координаторів гебня відділить від мережі та посадовить власного агента, його важкувато буде викрити, але можливо. До того ж, колегіальність (Рада!) заважить агентові перешкодити Опору.
 
Нехай кожен скаже собі: "Опір - це Я!"
 
Відгукніться, кияни-ДДшники!!!