Стара, як світ колізія: ми хочемо,щоб помінявся світ, при цьому, ми не хочемо змінювати самих себе.
Коротенький портрет сучасного пересічного українця: ні в чому себе не вважає винним, вимагає для себе справедливості, так як вважає себе несправедливо обділеним, не бачить потреби змінюватись самому, зате вимагає, щоб змінили свою поведінку інші...  Одним словом, принципи односторонньої поведінки залишаються непорушними.
 
   То чи хочемо ми для себе нового життя? Спостереження показує, що пересічний українець хоче для себе іншого життя, більш ситного і легкого, але так, щоб це поменше його зачіпало особисто. Втрати та поневіряння останніх років нічого не навчило український народ, як окремо кожного, так і в цілому. Повторюю своє твердження, що власні помилки вчать лише розумних, всі інші просто колекціонують ці помилки до безкінечності.  Тобто, наша ірраціональна традиція залишається в силі: зробіть мені добре, тільки з мінімальним дискомфортом для мене. Українець не вважає себе частинкою цілого, від якої залежать зміни і доля цього цілого. Ні, він позиціонує себе як сторонній спостерігач до цього цілого, від якого, по суті, нічого не залежить. Він так наполегливо переконував себе, що від нього нічого не залежить в цьому суспільстві, що так і сталось: тепер від його особистих бажань, устремлінь, волевиявлення нічого не залежить в цій країні. От якщо все зміниться в правильному напрямку, тоді він готовий прийняти і підтримати ці зміни. Але коли щось виявиться не так, як йому сподобається, тоді начувайтеся, реформатори!  Відповідно, багатотисячні колони реформаторів вистроїлись і лише ждуть команди, коли пересічний українець дозволить їм покращити його життя.
 
  Здається, така дрібниця, як себе позиціонує пересічний громадянин: всередині системи, чи в своїй хаті скраю поряд з системою, - але вона радикальним  чином  змінює суть цього суспільства. Коли пересічний громадянин забирає свою душу і свій розум з суспільної сфери, ця сфера перетворюється на руїни, на осередок панування різних бандформувань, на місце для куражу різних асоціальних покидьків. Зверхконцентрація українського громадянина на своїх приватних, дрібносуспільних справах перетворює наше велике громадське поле в дике поле, де діють закони грабунку та дикої сили. Як і святе, так і суспільне місце пустим не буває. 99% наших спільних проблем виникає через те, що наша суспільна сфера попала під контроль злочинних угрупувань через нашу байдужість та недбалість. Запитання: які прориви слід очікувати в цій сфері під впливом нових факторів нашого буття? Відповідь: ніяких, українець далі тримається свого ізоляціоністського позиціювання: хтось десь там повинен вирішити його проблеми, а взамін він готовий раз в декілька років напружитись і проголосувати за правильних кандидатів. Красно дякуємо, але цього катастрофічно мало! Пасивно чекайте покращення і далі.
 
  Потенційний авангард нації вперто, ніяким чином не проявляє себе в цю трагічну для нації пору. Не називати ж проявами  патріотизму плетіння рекордно великого віночка на Івана Купала чи колективне поїдання рекордно великого бутерброду з салом? Таке враження, що вершки нації засохли, коріння – зігнило, а залишився лише дуплистий стовбур, який сам собі не може дати раду від падіння.
Таке враження, що в української нації немає нереалізованого потенціалу, всі її побажання покриваються асортиментом найближчого супермаркету. Коли в людини немає реальної потреби в захисті своїх громадянських прав, то її неможливо мобілізувати на цей захист. Сьогоднішня боротьба українського народу за свої права була програна ще 20, ще 10 років назад, коли українська національна еліта відмовилась по-справжньому працювати на благо цього народу, а зайнялась дрібними чварами та самозбагаченням. Цикл духовно-морального загнивання українського народу успішно завершився, тепер немає навіть живих моральних, духовних цінностей  до яких можна було б апелювати. Тільки еліта титульної нації може бути провайдером суспільної, народної моралі та духовності, саме в цьому її місія.
   В ситуації, коли титульна нація складає 4/5 населення країни, норми та правила поведінки титульної нації автоматично стають загальнонародними, загальнодержавними  нормами та правилами громадської поведінки. Ноша титульної нації не легша, ніж «ноша білої людини» колись.
   Еліти титульної нації по замовчуванню виконують роль «батька»  і «матері» в сім’ї  всього вітчизняного народу. Ця еліта складає природній стержень всього суспільства, незалежно від того, який цей стержень: рівний та твердий, чи кривий та м’який, - який стержень, таке і суспільство! «Батька» і «матір» нашому народу тихцем підмінили на якихось садистів та педофілів, низький уклін за це провідникам української нації епохи незалежності.
 
   Втім, свою місію титульної еліти українці здали в руки негідників та злочинної мафії так само легко і просто, як і здали їм нашу суспільну сферу діяльності. Ірраціональні, аутсайдерні, ретроградні, провінційні українські еліти віддали всі свої повноваження аферистам та пройдисвітам без жодної боротьби, задовільняючись тим, що самих їх залишили в їх номінальному статусі національної, державної еліти в якості ширми, прикриття для активних негідників.
 
   Авторитет та суспільні функції національної еліти серед нації беззаперечні. Навіть  якщо нація зневажає свою існуючу еліту, тим не менше, вона не має іншого інструменту введення нових ідей, нового суспільного позиціонування, нових громадських думок, нових моделей поведінки, як через приклад, через популяризацію їх власною елітою, чи сегментом цієї еліти. Якщо свідома нація не задоволена існуючою своєю  елітою, вона формує контреліту, альтернативну, неформальну еліту. Доки альтернативні еліти не створені, нація беззахисна перед монополізмом офіційної еліти.
 
     Без альтернативної еліти нація просто не може себе цілеспрямовано змінювати. Самоорганізація нації веде до створення контреліти.  Коли контреліта ще навіть не почала створюватись, значить, нація існує абсолютно пассивно. Раціональні критерії фіксують: українська нація веде себе зараз так, буцімто все її задовільняє, нічого іншого вона не потребує, вона знаходиться в гармонії зі владою. Звісно, що це не так, тому що наш народ – примітивно-ірраціональний, в нього «особлива» логіка поведінки, яка радикально відрізняється від раціональної поведінки.
 
  Чому нас так погано розуміє цивілізований світ?  - Тому що цивілізований світ давно веде себе по нормах раціональної поведінки, а ми себе ведемо по нормах и логіці ірраціональної поведінки. Наприклад, Європа з трудом розуміє, чому наша опозиція благає про захист і допомогу від свавілля влади, коли наш народ веде себе так, як будь-то все його в суспільному середовищі задовільняє. Раціональна логіка гласить: є порушення прав і свобод – є суспільні протести. Раз немає протестів, значить, немає і порушень. Європейцям тяжко збагнути, що ірраціональні моделі поведінки панують не тільки серед диких народів в дельті Амазонки, але й в найбільшій європейській країні У-країні.
 

Висновок. Український народ, українські еліти капітулювали ще на зорі незалежності, а зараз ми лише пожинаємо плоди цієї тихої, непомітної капітуляції. Українці капітулювали перед викликами сучасної доби, капітулювали перед вимогами побудови сучасного демократичного суспільства. Вони навіть не захотіли заходили в школу, щоб повчитись жити по-сучасному. Вони зразу завернули в темні провулки цивілізації, щоб потішити себе раніше забороненими задоволеннями.
Тепер ця нація-банкрот тупо спостерігає, як з неї роблять націю-бомжа.» Ау-у! – У-а-а!»,-   от і вся розмова з неадекватами.
 
   П.С. Показово, що в залі Печерського суду вже постійно чергують представники посольств країн Євросоюзу.Нова ноша європейської білої людини в Євразії, одначе.  Європейці бережуть свої нерви, щоб дикі євразійські племена не повбивали себе прямо в залі суду. Дуже і дуже корисне нововведення: скоро волонтери європейських країн будуть постійно сидіти  в кабінетах наших високих начальників, щоб контролювати  коррупцію, в кабінетах слідчих, щоб контролювати норми тортур над затриманими, стояти на дорогах біля регулювальників, щоб контролювати швидкість їзди мажорів. З таким підходом, в Євросоюзі сміливо можна буде подолати безробіття!