Радянські часи були різними. Криворізькі гірники пройшли багато чого й відчували це і на власній шкірі й у мізках що інколи закіпали. Бачили їхні очі і ягодоежовоберіївщину у виконанні місцевих сірків і розкладання партноменклатурного апарату... Але кроти є кроти. На денній поверхні все це бачили, а потім брали "тормозки" загорнуті в нав"язані підпискою газети й опускалися в забої щоб добути країні половину залізної руди.
 
     Опис подій відноситься до початку "застоя" коли в криворізькому басейні на повну потужність працювало двадцять чотири шахти. На одній із цих кроторийок й відбувалися описувані анекдотичні події. Бо як би не був заляканий народ, а серед нього знаходилися юмористи що піднімали настрій не тільки в зміні, але й на цілій дільниці. А пізніше розголос про анекдот розходився по всій шахті й рудоуправлінню.
 
Так ось. Шахта як шахта. Очисна дільниця в штаті якої знаходиться від двадцяти п"яти до сорока працівників. Першою зміною була робота вночі і в нарядній дільниці збирається народ у кількості до п"яти-семи чоловік. Гірничий майстер, "ходячий анекдот", веде бригаду на підземну дільницю на виконання соціалістичних зобов"язань.
 
А недалі як учора, начальник дільниці, найщиріша людина купив на тваринному ринку свиню й при допомозі друзів зарізав і розклав її по полицях у вигляді м"яса, сала, ковбас та тушонки. Та й похвалився про це в нарядній дільниці. Хлопці як хлопці передали цю звістку по мовному телеграфу. Дійшла ця звістка й до "ходячого анекдота" (в подальшому ХА).
 
І не був би він ХА якби не втнув що небуть з цієї події.
 
З"їхали в шахту й приступили до роботи. А інформація про зарізану свиню прям точить мізки ХА. А на той час з шахти на "поверхню" можливо було зателефонувати тільки через телефоністку. Бо ще не було АТС.
 
Приблизно о третій годині ночі у ХА визріває думка підколоти начальника дільниці (в подальшому НД) з зарізаною свинею. Підходить ХА до телефону та й просить телефоністку набрати йому НД. При цьому не відкритися НД що телефонують з шахти.
 
Заморений але щасливий НД спить і бачить черговий сон, а тут дзвоник. Прокидається. Хапає слухавку і починається діалог:
 
ХА - (Зміненим голосом) Доброї ночі. Я телефоную до такого-то такого. Це ви.
 
НД - Так. Це я.
 
ХА - Майор КДБ Лукашенко.
 
НД - Слухаю вас.
 
ХА - Ви свиню різали?
 
НД - Різав.
 
ХА - А що зробили зі шкурою свині?
 
НД - ??? Нічого...
 
ХА - А ви знаєте, що шкіру потрібно здавати...
 
НД - Ні, не знав...
 
ХА - Так от, щоб не було вам ніяких неприємностей треба шкіру здати у найкоротший термін.
 
НД - Зрозумів. Здам обов"язково.
 
ХА - До побачення.
 
НД - Бувайте.
 
Вранці зміна виїхали з шахти, помилися та й зайшли в кабінет дільниці. А начальник дільниці на утрішньому наряді відсутній. І десь під кінець наряду задзвонив телефон і гірничому майстру вранішньої, другої зміни, НД пожалівся що він зараз на ринку й шукає де б купити свинячу шкуру та й здати її на заготівельному пункті.
 
Народ в нарядній покотився зі сміху й ще довгий час цей анекдот ходив штреками й квершлагами рудоуправління. А НД  в таких випадках промовляв "О, гадюка!Розіграв!"
 
Дехто, ще з живих гірників, якщо прочитає цю бувшину, той пригадає і шахту де це відбувалося, й ХА, й НД.
 
Ось так-то хлоп"ята...