для старих юзерів
пам’ятати
[uk] ru

Як я став свідомим.


Як я став свідомим.
Народився я на теринах РРФСР (примітно що в часи СРСР совки були, а от народжених в СРСР не було, у всіх в свідоцтві писалось або УРСР чи якась інша республіка, або як у мене РРФСР).
І до 5 років жив там. Де навчився віртуозно матюкатись.
Потім пізніше Києв обтисав таку дєрєвєнщіну як я і матюки я вже наново пізнав вже в середній школі.
Проживання перші роки життя в РРФСР призвело до того що відповідно формувався мовний апарат россійського зразка.
Це мається на увазі, що россійською я говорю як русскіє (не як москалі в Москві чи пітері на їх Аканьі чи Оканьі, а нормально з твердим россійським Г) З того вже в школі навіть був конфуз. На якомусь там сейшені відбирали школярів котрі вміли гарно читати вірші, для читання привітальних віршів ветеранам, комісія з "Районо" мене відібрала та наказала знайти вірш без ЖОДНОЇ  БУКВИ Г. pardon
 
Тож з 5 років я проживаю в м. Києві.
Київ початку 70-х років це мрія всіх Табачників та Гундяєвих разом взятих. Суцільний тобі русскій мір з заликами окремих українських назв на вивісках магазинів.
На кілька десятків шкіл в нашому районі лише дві були україномовні.
Якщо в той час ви не були негром прєклонних годов то розмова українською означала лише дві речі. Ви або селюк або нацюк, що було гірше невідомо.
Тож в школі, в журналі класу в пятій графі, я навіть записувався як русскій. blush2
 
Треба визнати що навчання давалось без особливих ускладнань окрім мов. Там перепоною ставала ГРАМОТНІСТЬ. Я завжди писав з помилками хоч як не намагався вчити ті правила.
Тому українську мову я любив вже тоді більше за россійську. Адже в наслідок природності і схожості писемної мови з літературною розмовною при написанні українських диктантів та творів я робив набагато менше помилок і виходив на тверду трійку, а з россійської з усіма її здєсь зданіє здоровья та олованнимі-дєрєвяннимі я мав ДВА з нятяжкою.
З дитинства любив багато читати і мій бібліотечний формуляр був найтовстішим (складався з кількох книжочок формулярів) в кожному році школи.
Треба сказати що це добре сприяло розширенню моєї обізнаності в усіх напрямках.
Ясна річ цікавився історією.
Поступово це все призвело до розуміння того факту що не все так гладко в тій історії котру нам викладають (благо і історик був підходящий, розумний).
Ну наприклад якось не логічним звучав факт того що Хмельницький наприклад тільки про те і мріяв коли підставляюв свою голову під кулі щоб стати холопом Московського царя. Або не зрозуміло чому Цецентральна Рада в котрій більшисть була соціалістичною, навіть державу назвала НАРОДНОЮ, а раптом в історії звучала як БУРЖУАЗНА? shok
Такі нестиковки породжували сумніви, хоч я і не був ідейним совком (в піонери мене прийняли найостаннішим в класі і то лише тому що в наступному класі піонерами мали бути ВСІ інакше класній дамі був би втик), але ж все ж таки був звичайним патріотичним совком.
А тим часом в країні почалась перебудова і вже почались рефеорендуми.
На першому я голосував як Кравчук рекомендував, проти загального договору але за український, а вже 1991 року однозначно був за незалежність України.
Цьому посприяло кілька фактів. Проголошення незалежності Литвою (я спершу навіть не розумів такого їх демаршу і не сприймав його), ГКЧП, та спроби Москви тиснути на прийняття рішень в Україні.
В той же період я вперше прочитав НОВИЙ  ЗАПОВІТ (розповсюджуваний від Гедеонових Братів).
Книга видалась мені настільки логічно-довершеною, що я таки увіровал і прийняв християнство.
Навіть похрестився. Причому одразу в УПЦ-КП.
На цей час я вже навчався в інституті.
Так що до періоду майдану я вже був цілком свідомим українцем. (Був на майдані від початку і до перемоги. А от на інавгурацію вже не ходив.)
А після нього навіть готовий зі зброєю в руках захищати Україну.
Власне я на це був здатний і раніше, та для цього тоді потрібен був би бути якійсь імпульс. Наприклад коли після армії я побачив як мусарня скерована кремлівськими наймитами била поховальну процесію українського патріарху, я вперше впіймав себе на думці, що якби я про ці події знав в день їх виникнення (а я саме був в армії) то напевно вчинив би бунтацію і збройний похід на Київ, або один або з агітувавши когось зі свого призиву. Благо зброю нам видавали постійно адже на варту ми заступали регулярно. Причому на варту складів де стояли заправлені і споряджені "Гради" та "Урагани". Але про ті події я дізнався вже на дембелі...........
Озираючись на той період, розумію, що багато зроблених помилок та повільність розуміння дійсної ситуації були зроблені мною саме тому що історична правда замовчувалась і викладалась лише з точки зору Россійської комуністично-шовіністичної правлячої верхівки.
Саме тому вважаю що потрібно як можна краще знати свою правдиву історію.
Саме вивчення правдивої української історії здатне унеможливити такі історичні казуси як московський наймит Янукович або безвольний Ющенко.
Десь так все і було........................
© Слово [20.07.2011] | Переглядів: 2857

2 3 4 5
 Рейтинг: 41.9/63

Коментарі доступні тільки зареєстрованим -> Увійти через Facebook



programming by smike
Адміністрація: [email protected]
© 2007-2024 durdom.in.ua
Адміністрація сайту не несе відповідальності за
зміст матеріалів, розміщених користувачами.

Вхід через Facebook