Відрада душі українця! Крадуть. Крадуть всі і всюди. Маленькі начальники крадуть багато, щоб, якщо їм пересруть малину (звільнення з дохідної посади називається «пересрати малину»), був запас у вигляді «золотого парашута». Великі начальники крадуть багато, з, науково висловлюючись,  тих же інфляційних очікувань. Навкруги ж бо, буяє інфляція, останнім і найслабшим відблиском якої є інфляція гривні. А найсильнішим проявом – знецінення обіцянки, слова. Тому, посполиті також не відстають від начальства і, якщо й не можуть, то дуже хочуть і собі щось потягнути з бездонної державної бочечки.
 
Останнім часом, зважаючи на легкість ведення бізнесу в Україні, після того, як були сплачені невеличкі і трішки незаконні додаткові платежі до пенсійного фонду, один мій знайомий підприємець описав два реальні способи заробити гроші в Україні. Перший – щось украсти. Бажано з бюджету, для чого треба стати держслужбовцем. Другий – виграти в лотерею джек-пот. Мій знайомий практик – тому пішов працювати на митницю, де «купив» собі там бажану посаду. В азартні ігри з державою він не грає, він живе за нашими усталеними законами, за звичаєвим правом, з яким так хотів боротись Ющенко на зорі своєї каденції. Пам’ятаєте: «Ця країна не буде жити «по-понятіям!»? Добре, що країна не послухалась – ще хоч чогось дотримується, за відсутності поваги до Закону…
 
Франко Іван, той що Якович, якщо б він жив зараз, написав би геніальної сили вірша, співмірного з його славнозвісним «Гримить!» :
 
Крадуть! Темна дрож пронимає народи
Бурхливо клекочуть замулені води…
Мільйони чекають одної нагоди –
Урвати б… А там – хоч потоп і погроми!
А з кешем в кишені тебе не займуть…
                                                     Крадуть!
 
У далекому 1880-му Іван Якович так само відчував зміни, як і ми зараз. Чимось-та воно має закінчитись. І те глибоке, внутрішнє, яке наші депутати відчувають отією-от, президенту забороненою до вимови, воно помаленьку матеріалізується. Станом на сьогодні в Україні склалась унікальна революційна ситуація, яку найкраще характеризував мій інтернет-колєґа tyu з Форуму Української Правди: «Низы занемогли, а верхи заипались».
 
Так, верхи догрались до тієї щасливої рівноваги, коли нерозривна їх єдність зі своїм народом наздоганяє у найнесподіваніший момент, щоб дати відчути лохам з грошима і владою всю глибинну суть їх величезного, як кількагектарні маєтки, лохівства.
 
Обікрали віце-спікера Верховної Ради Лавриновича.  Не допомогла, ні система охорони, ані сама охорона. Скільки сперли невідомі робін-гуди, Олександр Володимирович не уточнив. З уривкових відомостей, що розкопала преса, стало відомо, що діяли зловмисники явно за наводкою – недавно Олександр Володимирович забрали з одного з банків депозит і тримали заощадження вдома.  
 
Не пам’ятаю кращої новини, яка б так гарно агітувала за довіру до банківської системи України.  Олександр Володимирович, після прийняття Верховною Радою під його керівництвом деяких змін до Закону про банки і банківську діяльність, оперативно забрав з банку свої заощадженя. Відчуваєте? Після прийняття антикризового законопроекту, який покликаний оздоровити банківську систему, віце-спікер вирішив, що його гроші в цьому допомагати не будуть. Він не готовий допомогти українським банкам. Він не хоче приймати участь в порятунку банківської системи. Тобто, законодавчо – сігда пажалста! А матеріально – без нього, будь ласка. Що ж це за прекрасний закон прийняли, що віце-спікеру стало страшно довірити банкам свої гроші? А може, він щось таке знає або прогнозує, що змусило його забрати гроші з банку?
 
Який патріотизм! Не словом, а ділом показав нам пан Лавринович, що насправді він думає про надійність української банківської системи, одним з чинників стабільності якої він і є.
 
Біда ж у тому, що крім банківської ситсеми, пан Лавринович має безпосереднє відношення і до юриспруденції, і до дотримання законності, і до становлення держави у тій потворній формі, якою вона є зараз. Що ж, Франкенштейн вирвався з рук остаточно. Розвал у правоохоронній та судовій системах дійшов до тієї межі, коли він торкається безпосередніх винуватців цього розвалу. І це прекрасно! Бо все в цьому житті має винагороджуватись.
 
Щоб уникнути підозри у злорадстві та підлості, наважусь уточнити – мені дуже шкода громадянина Лавриновича, який постраждав від злодіїв і абсолютно не шкода заступника Голови Верховної Ради Лавриновича, який своєю плідною діяльністю створив такі сприятливі умови для квартирних крадіжок. Вважаю, що у цій ситуації здійснилось те, що називають справедливістю. А ще – починаю вірити в Долю і Кризу. Очевидячки, гроші пана Лавриновича мали пропасти  і нема різниці, де це відбулося б – у  банку, чи в злодійських кишенях.
 
Отак, з почуттям наростаючого кайфу, як писав Андрухович, переходжу до іншої приємної події. Я страшенно радий, що з «карупційних схем» повиганяли всіх непотрібних посередників і тепер, чисто та прозоро можна спокійно і законно  качати бабліщє просто в потрібному напрямку. Цитата:
 
Як стало відомо "Економічній правді" з власних джерел, отримати мандат від НАК "Нафтогаз України" на реструктуризацію зовнішнього боргу НАКу, включаючи єврооблігації, може кіпрська компанія Squire Capital Limited, зареєстрована 22 липня 2009 року.
  За словами джерела, у компанії Squire Capital Limited немає ні офісу, ні співробітників, її інтереси в Україні представляє Роберт Грант, звільнений з банку ING і Саймон Дрейк-Брокман, який зі скандалом залишив Royal Bank of Scotland, а прихованим партнером є компанія "АРТА" в особі директора департаменту з питань участі держави в капіталізації банків Міністерства фінансів України Теймура Багірова та старшого партнера Тимура Хромаєва.
Відповідальний за це призначення в "Нафтогазі" - Андрій Коболєв, радник голови правління "Нафтогазу", а куратором проекту є Олександр Гінзбург, радник Юлії Тимошенко.» Економічна Правда

 
Пояснюю по-людськи: НАК «Нафтогаз» має кредиторів. А його кредитори – мають проблеми, бо НАК, якщо вірити різновсіляким злопихачам і панікерам – практично банкрут. Віддавати борги НАК «Нафтогаз» не буде. Бо нема звідки їх зараз віддавати. Тому їх будуть реструктуризовувати. А за реструктуризацію боргів НАКу береться добра і чуйна компанія з країни – побратима України, Кіпру, яка за цю незначну послугу отримає від НАКу невеличкі комісійні в розмірі десь близько мільйона доларів і плюс ще 1,75% від суми очікуваної реструктуризації боргів. Всього разом, біля 20 мільйонів доларів США. Сирітські ці копійки можна було б і так просто віддати бідним кипріотам але в уряді люди принципові, з корупцією боряться безкомпромісно і наполегливо, тому вирішили відповідально підійти до розтрати державних грошей компанії майже банкрута і ретельно обрати фірму, яка займеться такимим фінансовими послугами для НАКу.
 
Значить, які ми маємо відомі ознаки корупційності західних компаній, які діяли на нашому ринку? «Венко-Прикерченська» була корупційна – її засновниками були чотири студентки. Як можна було чотирьом студенткам віддавати в концесію наш шельф? Правильно – не можна! Репутація – понад усе. Репутація у «Венко»  виявилась підмочена.
 
РУЕ, яке довгий час паразитувало на трубі було  корупційним – це абсолютно очевидно, бо компанія всі активи якої складали чотири столи, чотири стільці і шафа, не могла ефективно розпоряджатися фінансовими поставками у мільйони і мільярди доларів.
 
Squire Capital Limited з сонячного Кіпру таких ґанджів не має. Її репутація бездоганна, бо зареєстрована вона тільки тиждень тому – 22 липня 2009 року. В засновниках ніяких малолітніх пісюх, а солідні люди, яких добре знають в уряді. А надійність компанії, безперечно, підтверджує той факт, що у неї нема навіть стола і стільців. Нема й офісу! А нащо він?! Всі необхідні ксерокопії пороблять в НАКу, кіпрський директор собі візьме на флешку всі договори в електронному вигляді, попроситься сісти за якийсь комп у НАКу, щоб роздрукувати їх, що не дадуть хіба?! Та, зрештою, при сплаті першого мільйона долярів від Нафтогазу, Squire Capital Limited зможе собі орендувати якусь кімнатушку і купити електричний чайник – найпотрібнішу річ серед основних фондів, на випадок, якщо хтось з Нафтогазу чи уряду в гості зайде. А я – сам особисто! – за невелику плату (ну, сто-двісті тисяч доларів – це ж не гроші!) міг би для них  поприймати факси, телефонограми, а ще за сотку тисяч – навіть зробив би їм електронну пошту. Я не думаю, що ми разом освоювали  б 20 мільйонів доларів  більше, ніж кілька днів.
 
Як бачимо, реальна солідна компанія – тиждень бездоганної роботи на фінансових ринках Європи і світу, потужний, професійний кадровий склад. Це вам не «Венко», це вам не РУЕ! Ніяких студенток, меблів і такого подібного!
 
Але корупціонери, яких повно у нашому світі і які дуже сильно отруюють всім життя, могли б не обрати таку солідну компанію для надання фінпослуг Нафтогазу! Почалась би демагогія, щодо якихось другорядних речей – активів компанії, досвіду роботи, кваліфікації персоналу і т.д. На щастя, якось так співпало, що 22 червня 2009 року уряд, постановою №767 дозволив Нафтогазу закупляти фінансові послуги без тендеру. Так все випадково вийшло! І так гарно.  
 
Від боротьби мародерів з корупціонерами плавно перейдемо до духовного. З одкровень, важливих для загадкової слов’янської (!?) духовності, найважливішим стало те, що Папа Третьоримський благословляє паству котлами «Бреге» за тридцять штук баксів. З усіх сторін почалось заздрісне шипіння всіляких розкольників з єретиками щодо патріарших "часіків" – мовляв, не морально. Закрийте хавала, безбожники! Все пізнається в порівнянні. У пастиря – скромні «часи». Ви паству бачили? Ви у пастви подивіться, що на руках! А вже потім гавкайте. А, взагалі, я відчув священний трепет, коли спостерігав за ходою наших елітних православних за товаріщєм Патріархом: на моїх очах ішло кілька мільйонів доларів в годинниках, туфлях, костюмах і тюнінгованих пластичними хірургами тілах.  Хочеться впасти ниць від благодаті, тим більше, якщо не встигнеш – архангели можуть і мордою в землю положити.
 
Потішили і наші ультра-націоналісти, які пішли шугати православні відеокамери криками «Геть московського попа!». Чогось подібного так сильно чекали знуджені кореспонденти найправдивіших у світі російських ЗМІ, що тільки-но стало відомо про сутички «казачішек» з «нациками», як новинка розлетілася світом зі швидкістю світла – зєло благолєпно єсть ілюструвати благе начинання відеорядом з мордобоєм. З України іншого відеоряду і бути не може. Гляньте, їм, вовкам придніпровським, привезли патріарха, а вони на нього гавкають! Хочу запитати, а не можна було висловити своє ставлення до московського гостя таким засобом, як ігнор? До речі, посадові особи держави Україна мали б рівно так само ставитись до візиту глави однієї з церков, що діють в Україні – ігнорувати його. Але на Конституцію, за якою церква у нас від держави відділена, наші фарисеї (це віросповідання мешканців Печерських пагорбів) давно кладуть не тільки хрест. Узагалі, з тих речей, що на ту Конституцію кладуть, хрест ще не найгірший…
 
Зовсім недавно я розмовляв з однією старшою людиною. Бабця пережила багато і мала про що розказати. І «Польща, і «перші совіти», і війна, і німці, і «другі совіти», колгосп… Я запитав у бабці, що найстрашніше з того, що вона пережила. І вона відповіла – найстрашніше було відсутність влади. Будь-якої. Ото, коли одні вже пішли, а другі – ще не прийшли. І все. Повна анархія. Повна беззахисність людини перед світом. І найкраще у такій ситуації почувають себе мародери і бандити. А простим людям нема куди пожалітись, нема ніяких законів, нема де шукати хоч якогось захисту. Мені чомусь здалось, що я розумію ту бабцю. Я знаю, що таке безвладдя. Ми переживаємо його зараз. У сучасній боротьбі мародерів проти злодіїв, влади не спостерігається. Законом і державними інститутами користуються тільки і виключно  з метою утоплення конкурента. Найдієвіші кроки – для виборчої кампанії. Саме тому, будь-яке резонансне ДТП, як останнє в Чернівцях, провокує цілу хвилю ненависті саме до влади. Бо ніхто не вірить, що вона здатна на… роботу.
 
Пустота існувати довго не може. Вона завжди чимось заповнюється і, після того, як закінчується анархія, як правило приходить влада. Біда в тому, що іноді вона буває окупаційною.