Ми спостерігали постійний спротив «системи» (тобто, державного і комунального управління і бізнесу) намірам і діям ЮТ до швидкої модернізації України. Як виявилося (несподівано ?!), «систему» не можна модернізувати швидше, ніж відбувається процес природного становлення української нації. Бажана швидкість модернізації і швидкість становлення нації не зійшлися, тому резонанс енергії, що її випромінювала Тимошенко, і суспільних рухів не відбувся. Суспільство віддзеркалило енергію Тимошенко і залишилося холодним.
 
Минуло більше десяти років зі стартування яскравої політичної діяльності Юлії Тимошенко (перший раз ЮТ потрапляє у ВР в 96-му). Спробую у стислий спосіб реконструювати головні мотиви і характер траєкторії політика-людини ЮТ. Звичайно, що - на моє уявлення стороннього спостерігача.
 
1. Початок
Скоріше за все, ЮТ починала свою траєкторію, по-перше, як "крутий бізнесвумен", а по-друге, як "людина Павла Лазоренка". Таке "походження" діяча, за нових обставин життя, слугувало перепусткою у вузькі кола політичної і державницької "еліти" кучмівської України.
 
Вже на посаді голови комітету ВР з бюджетних питань пані Юлія демонструвала неординарну вдачу. Впевнений, що багато хто з тусовки помітив незвичайність свого колєгі, але не впевнений в тому, що у когось (включно із Пашею) вистачило уяви щоб вгадати майбутню роль ЮТ в політичному розвитку України. Всі ж зважали на її "походження" ..
 
Все ж таки, дехто врешті решт помітив зазначену неординарність. Адже коли Кучмі (і, можливо, його зятю) стало моторошно від посмішок нових донецьких вовків, коли він уявив їхні ікла на своїй дупі (а саме в дупі у рудого пацюка була зосереджена не аби-яка інтуїція), то він вирішив спертися на те, що було під рукою - на банкіра Ющенка, за яким проглядалася підтримка чималого капіталу, що також не радів від перспективи загинути під час донецької навали.
 
Зі свого боку, бухгалтер розумів, що своїми пасами руками він не зарадить кучміному переляку і що з хижаками має вправлятись хтось із "буйних". І запросив Юлю, можливо сподіваючись на те, що під таким півнем, як він (Вітьок з Хоружівки), ця курка стане згодом слухняною. А якщо не стане слухняною, то, коли справу буде зроблено, курку можна буде і зарізати, щоб не несла свої бентежні яйця у свою "Батьківщину". Так починався проект "Ющенко - наш Президент", яким Кучма сподівався стримувати донецьких вовків. Але одночасно попри бажання тусовки стартував проект "Юля".
 
2. Юліни наміри
Тільки що узрів в Санбюлі Блокера. Це мене так вразило, що я прочитав його текст від початку до кінця. На жаль, як на мене, досвід Грузії до нас прикласти не можна .. Не можна на корову владнати сідло.
 
Юля вирішила, що нарід України – хороший, але йому не фартило з правлячим прошарком. Вона багато разів проголошувала, шо Україна покаже клас всьому світові, адже тут сплять хєр знає які потенції! Варто лише їх збудити і очолити. Юля повірила в нарід України! Інакше я не можу тлумачити її наміри зробити ставку на українське суспільство ..
 
А те, що на початку свого політичного шляху Юля поставила саме на просунуту частину суспільства, у мене не викликає сумнівів. Від кого ще вона могла очікувати підтримку, почавши війну із системою? Таким чином, і свою долю Юля поставила в залежність від підтримки її суспільством. Не знаю, чи можна це назвати помилкою ..
 
Призирство до елітної тусовки, навіть зверхнє до неї ставлення, я помітив в Юлі ще з тих часів, коли вона очолюючи Комітет з питань бюджету, висловлювалась з трибуни на адресу Кучми і всієї колокучмівської братії.
 
Схоже, що з самого початку Юля твердо вірила в те, що «кримінал при владі» не витримає наполегливого тиску з боку суспільства. Завданням опозиційних політиків є лише створення організаційних і фінансових умов для підтримки суспільного тиску на владу. Така віра, шановні, є Божий дар! Така віра передбачає повну відданість справі, адже відступу вона не передбачає! Все або нічого! Тотус або смерть ..
 
Отже, вона стала на шлях виконання місії. З одним лише життям .. Усвідомлення Юлею її місіанства, виявлення цього усвідомлення в кожному її кроці, слові, жесті і становило те, що називають Юліною харизмою. Немає в нашому політикумі іншої дійової особи з такою харизмою, тому що немає там інших місіонерів ..
 
В чому полягав Юлін задум (з сьогоднішнього розуміння)?
Задум був спрямованим на модернізацію України, за результатами якого Україна мала стати самостійним світовим гравцем. Виконання місії означало здійснення наступних етапів:
- встановлення довіри між Урядом і суспільством
- проведення реформ управління і інфраструктури
- вступ до європейських структур
 
Юля чесно виконувала свою місію, але далі першого етапу вона так і не просунулася .. Та й на першому етапі, як ми сьогодні спостерігаємо, здобутки перетворилися на поразки, коні перетворилися на мишей, а карета – на гарбуз.
 
3. Партійна реформа-05
На пояснення поразки існує відома партійна реформа в «Батьківщині» зразка 2005-го року. Ця партійна реформа, до якої була, без сумнівів, причетна вся верхівка «Батьківщини», стала ключовою обставиною для подальшої долі «Батьківщини» і України в цілому.
 
Партійні організації на місцях (відповідно - прохідні місця в виборчих списках) очолили місцеві бізнесмени, причому здебільшого такі, хто мав певні наміри щодо власності і власних преференцій і не мав заморочок щодо справедливості і боротьби за неї. Бізнесмени займалися власним бізнесом (часто в компанії з ПРівцями), псуючи імідж Юліної партії. Натомість «Батьківщина» отримала джерело партійних коштів і певний (доволі обмежений і ненадійний) вплив на рішення і дії місцевої влади.
 
Мені й досі важко скласти остаточний баланс всіх «за» і «проти» згаданої партійної реформи, адже неможливо вгадати достеменно, як би воно вийшло, якби йшло іншим шляхом. З одного боку, партії потрібні кошти, з іншого, їй потрібна стійка репутація. З одного боку, не можна весь бізнес віддавати мафії, з іншого боку, бізнес є бізнес, його в першу чергу цікавить прибуток, отже, не можна бізнесменам віддавати управління в партії, що орієнтується на підтримку суспільства. Схоже, що в сучасній Україні взагалі неможливо створити «чисту» партію, яка користувалась би підтримкою свідомої і притомної частини суспільства.
 
До речі, таких проблем не має ПР – партія великого, кримінального, та й просто східного (а тепер і центрального, і північного) бізнесу. Першим завданням такої партії є захопити владу для використання її в інтересах власних бізнесів. Вони згуртовані, як зграя. Вони не є політичною силою, а є силою мафіозною, тому після поразки вони цілком слушно очікують кримінального переслідування. Тому випускати владу з рук вони не збираються, тому опір загрозам будуть створювати шаленний.
 
4. Лідерський партійний проект «Батьківщина» впав
Змушені визнати, що проект «Батьківщина», у тому вигляді, що був створеним у часи Федорчука, впав. На підтримку свого лідера виходять одиниці з сотен тисяч членів партії.
 
Змушені також визнати, шо іншого справді опозиційного партійного проекту ми навряд чи побачимо – мафія не дозволить його створити.
 
Отже, якщо казати про партійні проекти, то на роль опозиції будут призначені фірташеві кролики (вони вже сьогодні виходили під суд засвітитись в якості опозиції – чекають-недочикаються коли вже Юлю зачинять).
 
Натомість «Батьківщина» отримала слабеньку можливість перетворитися з партії лідерського типу на партію народної самодіяльності (про таку альтернативу я писав в одному із своїх ІМХів), адже в партії залишаться лише ті базові осередки, які здатні до власного життя. Звичайно, що мафія буде пресувати все те, що рухається без її дозволу.
 
5. А Юля тримається
Юлін проект зазнав поразки, але сама Юля є непереможною. Жодному політику в сьогоднішній Україні не отримати таких виявів солідарності і любові .. Це є справжні відчуття пересічних громадян до справжньої людини.