Нажаль вихідні дні завдяки примхам природи у вигляді перманентних дощів не дали здійснити всі дерзновенні плани. Але власне цілком буденна подорож, подарувала вельми цінну та несподівану знахідку у вигляді прикладу невмирущого духу українського народу, який вперто продирається крізь віки, незважаючи на орди нападників та недоброзичливців, які приходили й зникали, а він залишався!  
 
Зважаючи на це, нема жодних сумнівів, що саме так зникне й та пошесть, яка дорвавшись до влади, зараз отруює сьогодення й намагається зазіхнути на наше майбутнє.
 
Але не гаймо часу, у подорож.
Траса Київ – Житомир … 94-тий кілометр, поворот праворуч на село Новогородське. Його проїздимо без зупинок, потім минаємо гранітний кар’єр, що залишиться зліва й практично під’їхавши до р.Тетерів, за яким розкинулось село Городське, біля знаку для подорожніх повертаємо ліворуч, ще метрів триста й праворуч за озером нас чекає ціль подорожі – Свято-Духівський чоловічий монастир УПЦ Київського патріархату.
 


 
Не знаю, чи відповідає дійсності, але начеб то історія створення цього монастиря така … серед лісу владика Житомирський і Овруцький Ізяслав потрапив в аварію. «Жигулі» — вщент. Життя йому врятував великий камінь, який лежав на роздоріжжі. Саме цей дивовижний порятунок наштовхнув його на думку започаткувати серед лісу монастир.
 
Цю точку зору цілком поділяє й місцевий архимандрит Антоній. «Я довго шукав для монастиря тихе місце, де сама природа промовляла б про благодать Божу. І Господь сам вказав нам на нього» - каже він. – «А решту завдяки вірі Божій ми збудували власноруч». Освячення обителі відбулось 12.07.2002 року.
 
На березі озера, серед соснового бору постали … невеличка церковця, трапезна, келії ченців та господарські приміщення. Усього близько десятка дерев'яних споруд.
 




 
На території монастиря у 2008 році відбулось відкриття пам’ятного знаку, збудованого в пам'ять жертв геноциду українського народу. Вся композиція «Via Dolorosa» - «Шлях скорботи», справляє враження. Від пам’ятника до церкви іде шість сходинок, на яких встановлено шість гранітних хрестів, що символізують шість найбільших бід України: монголо-татарську навалу, руйнування та знищення козацтва, революцію та громадянську війну, червоний терор 30-х років (голодомор, політичні репресії), другу світову війну та трагедію на Чорнобильській АЕС.
 

 
Єдиною, збудованою з граніту спорудою в монастирі є церква в якій зберігаються мощі святих Пантелеймона та Георгія.
 










 
Так що тепер вам відомо ще про одну місцину, де є можливість вклонитися невмирущому волелюбному духові українського народу. Бо вочевидь, саме він нам дуже потрібен.