Значить так: Яник, він – тупий!
А ще там Хазаров. Він – тоже тупий. Ну, і ще там шелупоні набереться з ПР. Вони тоже всі тупі. І все це разом гармонійно утворює „злочинний режим”.
Нам треба – всі, як один! – боротися зі злочинним режимом. І главне – боротися не взірая на ліца, бо з ліца води не пити – стікає вся рідина вниз, а тому не можна напитися. Чисто фізично, бо закон Архімеда – все тече, все міняється.  
І не так, як ото дехто думає, що він бореться, а сам не виходить на майовкі. Це там, де Корольова.
Корольова – це наше майбутнє всьо. Всі – як один! Тільки не отой Один, який бог. А як цифра.
Але Юля – главніше Корольовой. Тому Корольову побоку, і на режим! Навалимся і повалим!
І дехто думає, шо це тут не борьба зі злочинним режимом, а так собі – хіханьки-хаханьки. Ні, це не хіханьки. І навіть не хаханьки. Все набагато серйозніше. Тут дилема. Щоби поваляти злочинний режим, треба відрізати його електоральну базу – аж по самий Харків. А краще з Харковом, бо це ацтой і там сидить страшна Допогепа.
Плакати горючими слізьми, а – різати! Потім ще наросте. Бо всі данєцкі – ацтой!
І ще отой острів зі столицею в Джартополі. Острів – затопити. Підняти рівень океану по самі гланди, якщо стоїш на Ай-Петринській яйлі. А як вода схлине, то на берег, чушуйой, як жар горя, вийдуть три богатиря. А решта тридцять не вийдуть, бо їм гаплик прийде – втопнуть всі з традиційною самурайською піснею „Врагу не здайотся наш мудрий варяг!..” Пісню ту ніхто не почує, бо під водою звукова хвиля – як мордою об асфальт. Тільки бульбашки, як від сильногазованої газіровки „Моршинська”, покажуть з-під води місце останнього хорового виступу отого краснознамьонного ансамблю пісні і пляски міністерства оборони Криму. А ще вони нам помахають на прощання носовою хустинкою а-ля андрійовський флаг ВМФ матінки Росії. А ми їм віддамо честь на натовську манеру – до пустої голови. І сфоткаємося на пам`ять.
Ну, а потім знову „злочинний режим”, бла-бла-бла, і Пахлоян з лопатою в одній руці і капустиною в другій, і Яник знову повеселить якимось пьорлом, а ми, - всі, як один! Але не отой Один, який бог, а ота дрібна цифра...
Ну, хватить. Півтори тищі знаків, на глаз, десь мусить бути.
Во, блін, більше п’яти хвилин пішло... Думав, що скоріше вийде, - десь за три. Мда, пальці заплітаються по клаві бігати.
 
Все. Кінець імха.
Вихідний!
Пиво онлі креветки виз ебаут ту фореве бікоз!
Ху не андестенд?
  
 
ППС  Значить так: зловживаючи можливістю писати все підряд, буду флудити прямо в тексті. Бо є причина - у нас в Києві незрівнянна в своєму сарказмі пані Женераль! Новенькі може щось і чули за цей нік, а може й ні, а от мені Ірина трохи шкіру пошкрябала свого часу : )) То були кращі часи ДД, коли було з ким пофехтувати словом.
То ж користуючись нагодою передаю від Женераль привіт всім, у кого залишилися на память подряпини від її коментів!
Віват, Женераль!
 
Так, всі свободні, а я пішов прасувати носову хустинку і напрошуватися пригостити пані Ірину якоюсь кавою з беконом, чи що.