В п’ятницю на «Шустерлайф»  краєм ока подивився сюжет про те, як на кіровоградщині вчителі, батьки та учні виступили проти  «підв’язування»  до їхньої школи  двох спецкласів та перейменування школи.    Господи, як уся громадська думка в особі розкормлених депутатів, чиновників , екс-міністрів та глядачів накинулась і  «заклеймила позором» цих бідних вчителів та батьків.
Як вони всі кинулись повчати інших бути благородними та милосердними, як кинулись згадувати «європейський досвід». Саме страшне, що ця паразитична публіка була майже щирою в своїх словах. Це був просто тріумф односторонньої моралі: з яким ентузіазмом вся публіка об’єдналась в своїх вимогах до далеких виконавців. В принципі, по такому алгоритму складаються всі наші плани: виконавці повинні все зробити, а от чи забезпечені умови та інтереси цих виконавців – це вже діло десяте, до того вже руки не доходять. Тяп-ляп зліпили план – і виконуйте! А як ви його будете виконувати – це вже нікого не цікавить, викручуйтесь, як знаєте! Оця прірва між керівництвом та виконавцями – її ніхто і ніколи у нас  не збирається засипати . А потім ми дивуємось, чому в нас плани, програми ніколи не виконуються?  -А тому що так працює примітивна система, ця система завжди шукає тільки дурних та крайніх виконавців. Традиція відчуження між керівництвом та виконавцями робить цю систему абсолютно неефективною. Традиція односторонньої принципіальності всюди працює однаково: це висока вимогливість до інших та глибока лояльність до себе та своїх потреб. З”єднайте двох таких діячів, і що ви одержите: кожен вимагає все від іншого та виправдовує себе самого, а в сумі – пшик!
 
    Я не виправдовую вчителів та батьків, для остаточних висновків недостатньо наявної інформації, але зрозуміла їх реакція на таку ідею. І вчителі і батьки навчені гірким життєвим досвідом: начальство бавиться ідеями та пожинає лаври, а всі нові проблеми з цими спецкласами впадуть їм на руки. Директор школи одержить свої надбавки та преференції, а вчителям самотужки вирішувати з батьками всі практичні питання, повязані з цими новаціями, бо нічого підготовлено не буде! Вчителі виходять з реалій життя, а депутати піаряться, якими-то треба бути милосердними!  Простих людей загнали в глухий кут животіння, а тоді вимагають від них проявів благородства!  Коли це не цинізм, то що тоді цинізм? Але головне, що громадська думка на стороні отих розкормлених демагогів, от в чому проблема! Саме тому мене зацікавили особливості  механізму функціонування у нас громадської думки.  
 
   Мене зацікавило, що це за таке наше  суспільне утворення - громадська думка(гд), як вона функціонує, по яких законах змінюється і як адаптується до суспільної дійсності? Які особливості функціонування гд в умовах примітивної системи?
   Зацікавив мене ефект  інфантилізації  аргументів, тобто чому аргументи в нашій гд завжди приймають остаточну форму у вигляді лялькових, іграшкових аргументів? Чому з цими аргументами можна лише маніпулювати і жонглювати перед публікою, але не можливо працювати в реальності?  Чому наші офіційні аргументи, офіційні підходи до вирішення реальних проблем ніколи правильно не спрацьовують на практиці? – Відповідь нам вже відома: тому що наше офіційне знаходиться на службі в неофіційних інтересів, тому все офіційне у нас  - лише іграшка в руках неофіційних та тіньових структур. Наша гд слухняно  приховує та замовчує масштаби впливу сфер неофіційного та тіньового на нашу реальність, тому вона апріорі неповноцінна та оманлива. «Скороговорка» про наявність у нас неофіційного та тіньового не знімає цю ваду, а лише підкреслює залежний стан нашої громадської думки від розпорядників нашої перевернутої системи.
 
Гд існує в циклі діяльності «мова спілкування – інформаційне поле(«свобода слова»)-гд».Гд має декілька рівнів та різновидів:
– це офіційна, державна ідеологія та позиція, яка користується мовою офіційних понять та символів;
-це загальнонаціональна гд, котра орієнтується на літературну мову та відфільтроване інформаційне поле;
- це політико- ідеологічні платформи гд, котрі орієнтуються на політичні контенти та штучно вибудовані смислові конструкції  в рамках міфо-ілюзорної мови спілкування політиків з народом.
 
Я вже описував, що в наших еліт, в наших політиків є лише дві мови спілкування з народом: це мова соцдебільних символів та фантазій  для демагогічного спілкування та мова хамства для безпосереднього живого спілкування.
-це простонародно-побутова гд, котра орієнтується на неофіційний контент життя та «пташині» мови народу, тобто на поняття  живих розмовних мов та архаїчних уявлень.
 
  Вже сам перелік усіх оцих різновидів гд  показує, який «вавілон» панує в головах нашого народу.
Про яку консолідацію зусиль народу можна говорити, коли  інформаційне поле працює, в першу чергу, як зомботворчий механізм, і всі попередні обмани осідають в мізках народу у вигляді осаду недовіри та скептицизму? Щоб мати ефективну, дієву гд, потрібно дбати про екологію як інформаційного середовища, так і про екологію мов спілкування. Боротьба зі свідомим поширенням брехні, проти дебілізації суспільної свідомості –це задача №1 для «четвертої» влади. Але цей стандарт у нас навіть не введений в дію. Наша громадська думка зберігає зв'язок з реальністю тільки на рівні поверхневого здорового глузду, але цей рівень по своїй значущості  не більше, аніж пилюка на тілі гд, тому ці заклики ніколи не втілюються в реальні справи.
 
     Еталоном, орієнтиром для всіх інших рівнів та різновидів гд є загальнонаціональна, загальнодержавна гд. Як і в колективній суперечці, істинність позиції сторони дискусії ще не забезпечує йому визнання правоти його позиції. Як в процедурі загальних прямих виборів виграє той, хто забезпечує собі більшість голосів на свою підтримку, так і в суперечках за домінуючу гд виграє варіант, який підтримується переважною більшістю фігурантів формування громадської думки, який проявляє більшу та потужнішу активність. Виграє той, в кого інформаційний сигнал товстіший з обмеженнями зі сторони поверхневого здорового глузду. Якщо вправна  брехня проходить фільтр поверхневого здорового глузду, то її вже нічого не може у нас зупинити, окрім бюджету впровадження.
 
В результаті вийшло, що наша гд засмічена, неповноцінна, неповносправна в тій же мірі, що і наші еліти. Наша гд не здатна адекватно реагувати на виклики сучасності і це підтверджується при кожному новому інформаційному приводі. Саме зараз прийшов час розплати для наших гд, саме зараз вони проявляють все своє безсилля перед запитом на вирішення нагальних проблем народу та країни
.
     Нам потрібна нова еліта, нова гд на базі нової національної цивілізації. Це я стверджую не як якийсь захмарний, міфічний  проект, це я стверджую як те, що можна і потрібно робити вже сьогодні. Я не кажу, що сьогодні потрібно виходити на протести, що потрібно проводити реформи, що потрібно приймати якісь нові закони –це все мене не цікавить, бо до цього всього ми не готові серйозним чином. Існуюча наша примітивна суспільна система мене не цікавить, вкладати в неї свої зусилля задля її вдосконалення чи переродження – пуста трата зусиль. Мене цікавить створення принципіально нової суспільної системи «по образу и подобию»  подібних систем у наших європейських сусідів.      
 
    Є універсальний алгоритм створення нового по циклу «ідентифікація-ідеалізація –реалізація». Спочатку ми ідентифікуємо існуючу реальність, існуючі проблеми, потім ми створюємо ідеальний образ того, що ми бажаємо створити, змінити, а потім ми направляємо свої зусилля на реалізацію своїх задумів та ідеальних образів. Задча ннп – це попрацювати в сфері ідентифікації та ідеалізації на предмет створення моделі нової сучасної суспільної системи. Ми десятиліттями повторюємо одні і ті ж заклики змінити існуючу систему, але ніхто не сміє, не має амбіції перейти до реальних кроків в цьому напрямку.
 
     Ннп –це чисто інтелектуальний проект, він не підв’язаний ні до яких матеріальних чи адміністративних складових, тобто він абсолютно реальний для реалізації. Я не закликаю до проведення прогресивних реформ в нашій примітивній системі, тому що це не реально. Я не закликаю принципово змінити політику діючої влади, тому що це нереально. Мій перший принцип –ніколи не бути смішним. Я ніколи не дозволю собі говорити чи пропонувати дурниці, тобто, щось нереальне і непідготовлене. Мене не цікавить суєта всередині нашої примітивної системи. Я вірю , що  в нас знайдеться достатньо адекватних та креативних особистостей які можуть реалізувати ннп, створити нову суспільну ідеологію, створити адекватну нашій реальності гд.
 
   Саме адекватна гд, накладена  на наші реалії може стати тим перехідним місточком від існуючої примітивної суспільної системи до нової сучаної суспільної системи. Нам потрібно створити проформи нової суспільної свідомості, доки існуюча примітивна система не довела суспільство до стану суцільного колапсу. Власне, ннп не має задачі втручатись в діяльність існуючої системи, він готує форми самоорганізації суспільства на період, коли відкриються можливості для реорганізації надбудови нинішньої системи.
   Ідея ннп ще й в тому, щоб ідентифікувати в суспільному базисі ті позитиви та той суспільний досвід, котрий допоможе нам в становленні нової  цивілізаційної системи.

    Чому наші політики постійно і спокійно стверджують і проголошують різні дурниці? Тому що їм це дозволяє робити існуюча гд. Перший принцип наших політиків –ніколи не відриватись від існуючої гд  у відповідній політичній інтерпретації. Всі наші політики –раби існуючої гд. Вся їх політична риторика обмежена рамками існуючої гд. Всі виходи за рамки існуючої гд контролюються з провладних та політичних центрів.
  Для мене центром моєї позиції є істина, правда, реалії нашої суспільної реальності та моя власна суспільна ідеологія, система цінностей. Я вважаю шкідливим навіть наближатись до любої з наявних наших політик, тому що наші примітивні політичні системи  є непридатні для співробітництва в рамках ннп.
    Ннп повинен працювати в автономному режимі, не забруднюючись впливами існуючої гд та існуючих політичних систем. Через свій інфантилізм та заангажованість, наша публіка не призвичаєна до серйозної, відповідальної роботи. Всі так звикли обманювати один одного, що навіть не уявляють собі, як це, чесно працювати?
 
    До примітивної системи не можна відноситись занадто серйозно, оптимально відноститись до неї як до чогось дитячого та ірраціонального. Нова система не повинна ніколи ставити себе на один щабель з примітивною системою. «Дітей» примітивної системи потрібно ділити на більш адекватних та менш адекватних. З більш адекватними потрібно працювати, їх потрібно залучати до більш відповідальних завдань, а менш адекватних потрібно  утримувати в обозі чисто виконавчих функцій.
   Гд –це один з оплотів нашаї примітивної системи. Навіть в сегменті демократичної, патріотичної гд, вона не виходить за рамки примітивного мислення. Саме обмеженість, ущербність нашого демократичного мислення робить його жертвою та співучасником нашої антидемократичної суспільної системи.
 
   В чому основна проблема формування ннп? – Наші люди в першу чергу хочуть вияснити, яким боком цей проект буде вмонтований в існуючу систему. Коли ж вони чують , що одним з головних принципів цього проекту є максимальне дистанціювання від існуючої примітивної системи, то вони з жахом сахаються від такого проекту: це святотатство, ігнорувати і обходити діючу систему. Дуже мало у нас людей з вільною думкою та вільною душею, які можуть жити без привязі та без статусу в домінуючій системі.
    Наша громадська думка стосовно свіжих фактів та тенденцій реальності формується як компроміс між поверховим здоровим глуздом та базовими постулатами примітивної системи. Ці базові постулати однакові що для влади, що для опозиції, вся ця публіка ходила в одну школу і базові цінності у всіх однакові, різниться лише колорит їх подачі.   В якості наслідку діяльності нашої примітивної системи гд має ознаки  неадекватності, за ангажованості, тенденційності та непрозорості.  В якості причини розвитку нашої примітивної системи наша гд виступає в ролі провідника політики соціальної дебілізації населення, в ролі сіяча міфів та брехні, в ролі дезінформатора та дезінтегратора громадянської позиції.
 
    Якщо накласти на сферу гд євразійський поділ сутності на «офіційну-неофіційну – тіньову» частину, то побачимо, що поділ цей працює ту в частині чіткого заповнення двох сегментів: офіційного та неофіційного. В тіньовому сегменті перебувають питання, на які примітивна система не має відповідей і не бажає їх шукати. Коли гд примітивної системи задають непрофільне, нестандартне, «неудобное» запитання, наша гд просто його ігнорує і скидає в корзину тіньових питань. В цьому випадку  ще раз спрацьовує моє порівняння примітивної системи з інфантильною системою: діти просто не переймаються занадто дорослими запитаннями, так же, як дорослі ігнорують ті дитячі запитання, відповідь на які вони не здатні зрозуміти.
 
Ми дивуємося, чому наш люд такий пасивний перед лицем катастрофи, що насувається на них?  -А тому, що цей люд – несправжні дорослі,  у них спеціально зіпсовані правильні рефлекси на небезпеку. Гарячі  заклики з позиції поверхневого здорового глузду не спрацьовують, тому що цей поверхневий здоровий глузд є периферійною частинкою як в складі гд, так і в складі індивідуальної свідомості наших громадян.  Гд та індивідуальна свідомість громадян переважно перебувають в резонансі, якщо не в офіційній, то в неофіційній частині, причому ведучою є гд.
Якщо в офіційній частині гд зберігає вигляд цілісності та єдності, то в неофіційній частині гд розподілена на гд для влади, для опозиції , гд для окремих верств народу.
   Гд зараз перебуває в тупику, тому щ о вона не здатна запропонувати тому ж народу ніяку пристойну ідею, ніяку пристойну перспективу, ніяку пристойну ілюзію. Стюардесу не навчили, що брехати пасажирам, коли літак стрімко падає вниз. Грубо кажучи, наша примітивна система вже загралась настільки, що від гд від офіціозної демагогії вже не вимагають ніяких результатів. Коли обман вже не спрацьовує, його просто змінюють на "старшого брата" - на важелі примусу.
 
    Опозиція з прикрістю для себе зараз виявила, що наш народ не хоче, щоб з ним говорили, як з дорослими, самостійними людьми, наші люди хочуть нових міфів та нових казочок для себе, трагічна правда життя не мобілізує їх, а лише лякає і заганяє ще глибше в свої нірки.Народ виявився неправильним, не готовим до відстоювання своїх прав та свобод.  Це так, але еліті з цим постколоніальним народом потрібно було постійно та наполегливо працювати  всі двадцять років, а не використовувати  ментальні вади цього народу в своїх шкурних інтересах. Ви з відсталого народу сформували закоренілих соцдебілів, а тепер жалієтесь на плоди власної політики!
 
   Наша «свобода слова»  перетворилась в сигнал сос, а гд виявилась не в силах повноцінно переварити цей вал негативної інформації. Наша гд не формує навіть поверхові рецепти рішення існуючих проблем. Все зводиться до констатації наявності проблеми і до вимоги до влади цю проблему вирішувати. Власне, наша інституція гд з аналітично-нормотворчого центру перетворилась в футболіста, який відбиває удари в свої ворота в сторону, за межі ігрового поля.     Рецепти виходу з існуючого стану в наших експертів стають все коротші, а відповіді на предметні запитання – все лаконічніші. І така правда зони великих відхилень від норми. Це логічно, що по мірі внутрішньої еволюції, все більше проблем примітивної системи залишається не те що без вирішення, але й без адекватної відповіді та пояснення. Рецепти сучасних соціальних технологій просто не пробиваються через сито  обмежень та заборон, які накладає примітивна система на всі наші  соціальні дії.  
 
Резюме. Рівень абсурдованості, рівень внутрішньої суперечливості наших громадських думок досяг кульмінації. Ця суперечливість не дозволяє нашій спільноті зробити жодного консолідованого та рішучого кроку вперед. Нам потрібна принципово нова громадянська думка, яка б базувалась не на маніпулятивних теоріях та концепціях примітивної системи, а на сучасному, об’єктивному світогляді та на науковому підході до пояснення суспільної реальності. Формування засад для створення  такої нової громадської думки  - це одна із задач для ннп.
Відомо, що «розруха» починається в голові, тому і лікування потрібно розпочинати «з голови»!