Мандруючи країною
 
Поворот за поворотом,
Ти береш цигарку в рота.
Чути тільки писк коліс,
Й сонце світить із небес.
 
Дуже довгий шлях сьогодні,
Навкруги машини модні.
Ти мандруєш по країні,
Як Микола Трублаїні.
 
Проїзжаєш рідні землі,
В скрізь хати убогі темні,
Над дорогою тополі,
Й ті стоять вже на півголі.
 
Проїзжаєш по полям,
Бур»яни і тут і там.
Без війни взяли країну!
Дітям зробимо руїну!
 
Новоспечені буржуї,
Горобцям дають лиш дулі.
Люди стали вимирати,
За кордон або ж тікати.
 
Наші пращури козаки,
Або взяти гайдамаки.
Кров за землю проливали,
Клапоть кожен цінували.
 
Сидимо тепер голодні,
Бо корупція у моді.
Всім сьогодні стільки винні,
Що самі собі огидні.
 
Їхати  будемо  далі,
Є ж місця, як у Версалі?
Та не видно їх з дороги,
Краще нам робити ноги.
 
Кращі землі в огорожі,
На людські вони не схожі.
З двох гектаровим гольф полем,
А за ним, ще штучним морем.
 
З вітерцем машина їде,
Мабуть дощик скоро піде.
Проїзжаєм хвойний ліс,
Далі буде скоро міст.
 
Правий берег вже Дніпра,
Дощ пішов немов з відра.
Темно стало щось на дворі.
Ми ледь котимось поволі.
 
Заїзжаємо в столицю,
Кума сонного я кличу.
Кажу досить тобі спати,
Перед нами з мечем мати.
 
Піднялися швидко в гору,
Із печерську - не подолу.
Перед нами ось майдан,
Вже відцвів мабуть каштан.
 
З права сліпить прямо в очі,
Хоч далеко ще до ночі.
Сяйво йде на весь майдан,
Мабуть світиться наш банк.
 
Починаємо читати,
Слів немає, що сказати.
Це стоїть  «Сбербанк России»,
Вже мурашки йдуть по тілі.
 
Куме! Ми туди попали?
Повороту не проспали?
Це червона може площа?
Не туди привіз я гостя!?
 
Проїзжаємо майдан,
На коні сидить Богдан.
Куме!Ми ще в Україні,
З заді в нього банк Росії.
 
Повернули ось ліворуч,
Тут Софія стоїть поруч.
Їдемо ми до театру,
В очі світить щось безтактно.
 
З права знову банк Росії,
Тут метрові букви цілі.
Ще зелений колір в них,
Ми маленькі проти них.
 
Зупинились ми на мить,
Час прийшов горілку пить,
Без сто грам не обійтися,
Скільки ти тут не христися.
 
І поїхали до хати,
На Оболонь, щоб раду дати.
Новий там стоїть « Дрім Таун »,
Всіх послали ним в нокаут.
 
Перед нами метро «Мінська»,
З права світить щось не свійське.
Знову це «Сбербанк Росии»,
Весь зелений і при тілі.
 
Де найбільше є туристів,
Банк російський вже на місті.
Так готуємось до Євро,
Дуже це мабуть плачевно!
 
Кум! Поїхали за місто,
Стало щось в столиці тісно.
Під»їзжаєм до КП,
Траса нова!От таке!.
 
Рівна траса , як в Європі,
Хоча ми сидимо в ж….
Це дорога на Петрівці,
Ліхтарі мабуть ще в плівці.
 
Нею їде наш гарант,
Тут до чого йому банк.
Їдуть швидко мерседеси,
Це вам траса не в Одесу!?
 
Їхати по ній безпечно,
Всі це знають безперечно.
Повезло і людям тим,
Хто живе, аж поруч з ним.
 
Кожен день зелене світло,
Президент наш їде в місто.
Шкода, що не бачить Він,
Покороблених тих стін.
 
Що праворуч від КП,
Тут це слово, ще м»яке.
Це дитяча є лікарня,
Непомітна вона зрання.
 
А під вечір, то й в «помині»!?
Заросла вона «полинню».
Їхав  хто – то  той дивився,
Що з лікарнею твориться!
 
Любить президент дітей,
Голікоптер купив тепер.
Щоб не бачити лікарню,
І грошенят не тратить марно.
 
Щоб, ще далі мандрувати,
Треба нерви кріпкі мати.
Розвертаймось кум додому,
Надивилися дурдому!!!!!
 
Висновок зробіть самі,
Правильно, це все – чи ні!?