Якщо сім’я має бідний бюджет і небезпечно хвору дитину, але витрачає власні і позичені гроші не на ліки дитині, а на, скажімо, купівлю серванту, чи на квиток на футбол для батька сімейства, то таку сім’ю необхідно вигнати з міста, щоб вона своєю зловонною безсоромністю не отруювала громадську мораль.
Це до того, що нас з вами незабаром остаточно виженуть з передпокою Європи куди-небудь на сміттєзвалище, або в Росію.
Досі державою не закуплені ліки для онкохворих дітей на 2011 рік. Навіть не оголошені тендери на закупівлю. А вже середина року. Навіть якщо тендери будуть оголошені завтра (що неможливо), то їхні результати будуть оголошені не раніше, ніж за 3 місяці, а реальна поставка до лікарень ще за два. В кращому випадку – це листопад – грудень.
В деяких областях трохи (до 10% потреб) ліків може бути придбано за рахунок обласних бюджетів. Всього річна потреба в ліках для онкохворих дітей – 12,5 млн доларів. Держава обіцяє 4,8 млн доларів. Ці гроші передбачені, але як ми бачимо, до кінця року так і не будуть витрачені. 5 млн доларів - середня ціна вілли в Кончі Заспі під Києвом, де мешкають депутати і чиновники, які так люблять пояснювати батькам онкохворих дітей, що грошей в державі нема.
Ще кілька років тому держава задовольняла до 60% потреб в ліках для дитячої онкології. В минулому році було поставлено менше 38%, з великим запізненням.
Всі протипухлинні ліки (базова хімія) для дітей, хворих на рак та лімфоми забезпечуються виключно грошима батьків і зусиллями волонтерів. В більшості обласних лікарень і в центральній дитячій лікарні ОХМАТДИТ цих ліків не бачили з лютого.
Високодозова хімія постачається з-за кордону тільки під державне замовлення. Отже за відсутності такого, навіть коли батькам і волонтерам вдається зібрати грошей, лишаються величезні проблеми придбання. 90% всіх необхідних галузі антибіотиків з’являються виключно зусиллями батьків і волонтерів.
Навіть те фінансування, яке обіцяє держава, скорочується з року в рік. Останній раз ОХМАТДИТ отримав на 800 тисяч гриввень менше ліків, ніж в попередній рік.
Труднощі з закупівлею ліків державою доводиться долати щороку. Дуже багато бюджетних грошей крадеться чиновниками та "фармацевтичною мафією". Батькам і волонтерам завжди доводиться "вибивати" з Кабміну та Мінздоров’я хоч щось з обіцяного. Проте таких труднощів, як в нинішньому році, ще не було.
Зрозумілим є бажання держави заощадити на соціальних програмах в ім’я футболу. Для іміджу футбол краще за соціалку.
Коли стоїть питання: фінансувати ліки для дітей чи репресивний апарат, держава завжди фінансуватиме останній. Це дитині може не знайтися місця в лікарні, але її обуреним батькам завжди знайдуться нари в тюрмі.
На початку ХХІ століття наша європейська країна не забезпечила собі не тільки фінансової, але навіть технічної здатності лікувати власних дітей.
Довгі роки йдуть розмови, але так і не почато будівництва центру пересадки кісткового мозку від неродинних донорів. Така пересадка є останнім шансом для багатьох онкохворих дітей.
Подібні центри є в усіх країнах Європи, навіть в Білорусі. Проте в наступному році до нас приїде багато футболістів.
В багатьох містах Європи найкращими, найбільш розкішними старовинними будівлями є собори, лікарні для бідних, притулки для сиріт і пристарілих.
Коли Церква, міські комуни і князі піклувалися про стражденних, вони дбали не тільки за їхнє тіло, але також і за гідність. Хворий і бідний не мали відчувати, що їм лише кинули кістку, отже мали мешкати не в "богадільні", але в палаці. Найкращі шедеври ренесансу ми і нині можемо спостерігати на стелях і стінах стародавніх лікарень для бідних. Саме так Європа ставала Європою.
Користуючись нагодою, хочу звернутися до очільників уряду. Панове азіати, вам дісталася гарна країна з непоганим кліматом і покірним працелюбним народом. Дайте, будь-ласка, трохи ліків дітям.
Дмитро Корчинський
