Оскільки суб’єкта оздоровлення і шлях структуризації суспільства ми таки знайшли http://durdom.in.ua/uk/main/article/article_id/10076/user_id/8587.phtml , можна подивитися, що і яким чином цей суб’єкт буде робити, куди стане прямувати. Якщо озирнутися довкола, придивитися до новітніх соціально-політичних світових процесів, не так багато варіантів позитивного сценарію залишається.
                           Світ все швидше наближається до кардинальних змін політичного устрою західних демократій. Наприклад, Джефрі Сакс, професор економіки, директор Інституту Землі при Колумбійському університеті вважає, що останніми роками світ потопає в корпоративному шахрайстві, що гроші вирішують все, вони розбещують політиків і ринки в усьому світі. За два роки після найбільшої фінансової кризи в історії, викликаної недобросовісною поведінкою найбільших банків Уол-стріт, жоден фінансовий керівник не сів у в'язницю. «Безкарність безмежна: більшість корпоративних злочинів - непомічені. Викриті зловживання закінчуються осудом, і компанія, тобто її акціонери, платять скромний штраф. Справжні винуватці з верхівок цих фірм сплять спокійно… Корупція присутня і в політиці. Нинішній губернатор Флориди Рік Скотт був директором великої медичної компанії Columbia/HCA. Їй пред'явлено звинувачення в розкраданні урядових коштів за допомогою завищення компенсаційних виплат. Фірму визнали винною в 14 злочинах і оштрафували на 1,7 мільярда доларів. Розслідування ФБР змусило Скотта піти з роботи. Однак через десять років після визнання провини компанії він повернувся. Цього разу - як республіканський політик, який бореться за "вільний ринок". Проте навіщо зупинятися на губернаторах і радниках президента? Колишній віце-президент Дік Чейні прийшов у Білий дім з посади генерального директора компанії Halliburton. Фірма, зокрема, займалася підкупом нігерійських чиновників для отримання доступу до нафтових багатств цієї країни на мільярди доларів.»
                        Проти цього виступає не лише професор. Зловживання корпорацій душать вільну конкуренцію, а це не до вподоби малому і середньому бізнесу. У розгулі корупції монополій бачить перешкоду вільного розвитку більшість креативного класу (або, кому звичніше, політично активний сегмент середнього класу, який на заході одностайно вважається підмурком демократії). Якщо пригадати череду гучних корупційних скандалів у Європі і сенсаційні публікації «Вікілікс», стає зрозумілим, що старим демократіям терміново потрібен капітальний ремонт, чи навіть повна реконструкція.  
                      Якою ж вона буде – нова демократія? Гранично ясно: мережаною – і ніякою інше. Ось той же Джефрі Сакс: "Враховуючи тісні зв'язки багатства і влади з законом, стримувати корпоративну злочинність буде важко. На щастя, стримувати беззаконня може швидке поширення потоків інформації. Корупція процвітає в пітьмі, але все більше інформації виходить на світ божий за допомогою блогів та соціальних мереж.
Нам потрібен НОВИЙ ВИД ПОЛІТИКІВ, які вестимуть виборні кампанії за допомогою вільного ІНТЕРНЕТУ, а не через платну пресу. Коли політики звільняться від пожертвувань з боку фірм, вони зможуть контролювати корпоративні зловживання."
                      Отже, ми бачимо кризу довіри до представницьких органів, до вертикальних структур держави. І єдиною альтернативою може бути лише ГОРИЗОНТАЛЬНЕ управління, фактичне самоуправління – приблизно так, як зараз функціонують соціальні мережі в інтернеті. А в цих мережах зараз «сидять» майже всі мешканці економічно розвинених країн: від школярів до пенсіонерів. Вони бачать і навіть відчувають суперечність між владною вертикаллю та горизонтальною організацією, все голосніше вимагають привести до ладу застаріле державне управління.
                      "Чинна вертикальна система управління пригноблює інтелект суспільства, вона була створена для ручного управління, надає умови для корупції, а головне - атрофує гідність особи, - написав один з інноваторів у відповідь на публікацію про мережану демократію. - На противагу вертикальній наша система є горизонтальною, і відкриває перед кожним бажаючим максимальну можливість самореалізації, дозволяє задіяти інтелект нації, щоби закласти основу "інтелектуальної" країни, країни інноваційної економіки... Наш проект, по суті, стане школою електронного самоврядування нації. Спочатку ми будемо паралельною спільнотою, яка поступово вбере всю Україну. І тоді збудуємо потужну інтернет-плаформу, створимо електронні виконавчі, сервісні структури: електронний уряд".http://e-democracy.in.ua/politychna-systema/102-kreatyvnyj-klas-pochynaje-i#addcomments
                       Ну, припустимо, що сьогодні про мережевий уряд говорити дещо завчасно, але в перспективі - чому ні? Адже, мережана демократія «укільканадцятеро скорочує кількість державних службовців, що одразу дає величезну економію бюджетних коштів. Головне ж – МД забезпечує практичну прозорість роботи державних і комунальних установ. А отже - і небачену раніше у світовій історії відповідальність влади перед громадянами. На десерт – МД надає миттєве волевиявлення того самого електорату, який у нас, наприклад, змушений чекати 4-5 років, від виборів до виборів, щоби сказати своє "фє" черговій банді брехунів і крадіїв.» http://www.pravda.com.ua/columns/2010/09/8/5362611/
                       Якщо вся Європа йде в ногу, то що ж робити Україні, куди прямувати? Чи не риторичне запитання? І ще одне: а чи зможе Україна ухилитися від цього шляху, якщо Європа посуне туде усім складом?
                       Так ми з’ясували в загальних рисах наш бажаний «образ майбутього», загальний напрям руху. Далі справа піде легше. Принципових питань залишається рівно два: яким маршрутом і з якою швидкістю туди просуватися?
(Далі буде, якщо прийдуть замовлення)