О. Тертичний, звичайно, має рацію. Сприйняття матеріалу пересічними користувачами, а таких більшість,  досить не значна. Я роблю такі висновки спостерігаючи за своїми дітьми та їхніми друзями. Моєму меншому - 21 рік, старшому - 32, мені - 54. Як раз весь віковий діапазон дієздатних людей. У людей пенсійного віку прошу вибачння, бо в тих пенсіонерів, з якими я знайомий, комп"ютерів, а тим більше інтернету, просто немає. Так що за них нічого сказати не можу.
   Але повернемось до тих, хто користується інтернетом і отримує з нього левову частку інформації, яка, власне кажучи, і формує світогляд, політичні вподобання та переконання. Буду розпочинати аналіз з себе, та своїх ровесників. Я, і мої знайомі, читаємо досить багато, і не тільки в інтернеті, а й друковані видання та художню літературу. Телебачення дивимось рідко. В основному новини, ну і в кого які вподобання. Я, наприклад, якщо є вільний час, з задоволенням  дивлюсь Діскавері і Техно 24. Мій хороший знайомий любить дивитись фільми Гайдая і їм подібні. Різних шустерів, кісільових і іншу хрєнь - органічно не переварюю. Дивитись російськомовні фільми з українськими субтитрами, навіть якщо фільм більш-менш нормальний, також нервів не вистачає, тому що переклад іде не вірний (здається це робиться навмисне). Та повернемось до інтернету. Я викладаю свої думки, як у прозі так і в віршованій формі, на багатьох сайтах (стіхі. ру, українська поезія, ящик пандори, перуніца і т. і.). На ДД я людина порівняно нова, і лізти зі своїм статутом в чужий монастир не маю ні моральних ні етичних прав. Але зробити аналіз і висловити свої міркування, думаю можна.
   Так от, перше спостереження. Опуси великого формату (наприклад у Блокера чи ОлегаФ), повністю прочитуються і аналізубться здебільшого моїми ровесниками. Більш молоде покоління, незалежно від змісту та цінності думок закладених в твір, його просто не читають (букаф многа). Менш короткі твори (до 10000 знаків), молоддю читаються. Самі популярні, це анекдоти, фотожаби, прикольні віршики, коротенькі сатиричні опуси, де можна погигикать. Але як раз така інформація і формує образ того чи іншого політичного діяча і відношення до нього мододим поколінням. Всі довгі, серйозні оповіді про те, який не проавильний той чи інший політичний діяч, відчутного ефекту не дають. І ось тут я з Мрачним не погоджуюсь, що ДД перетворили на сентиментально-гумористичний, з серйозного політичного. Да, серйозність має бути, але вона в основному цікава для більш старшого покоління. Але боротись і будувати майбутнє - молодим. Ми, в основному, можем спостерігати і щось бурчани, вдаючи, що даємо цінні поради. Бо як мені сказав старший син: "Батьку, а чому ти можеш нас навчити. Дякуючи вашому поколінню, ми живем в такій жопі, яка називається незалежна Україна". По великому рахунку, відповісти нічого. І, я так думаю, завдання ДД, так сформувати світогляд та політичні  переконання молоді, щоб не повторились дев"яності, щоб не повторився обманутий майдан 2004 року, щоб не повторились вибори 2010 року. І це не повинно залежати від того, хто кого хвалить, а хто кого гудить. Кожна людина має СВОЮ думку і СВОЇ погляди на події, на життя, на релігію і на політику. Кожна людина має своїх прихильників та опонентів. Взаємне кидання один в одного брудом та фекаліями не додасть нам ні поваги, ні розуму, ні душевного спокою.
   Що ж до засвоєння інформації, про що писав  О. Тертичний, то, за моїми спотереженнями, в більшості, молоддю засвоюється приблизно пів сторінки печатного тексту. Далі, як що це цікаво, читається, як що не цікаво, просто не читається. От же основна думка має бути зрозуміла з першої пів сторінки, тоді процентів 60 користувачів зрозуміють, про що мова. Якщо це доволі довга концепція, то її бажано розділити на декілька логічно зв"язаних частин, кожна з цих частин має свою конкретну завершену думку і одночасно є частиною логічного цілого. Яскравий приклад: "Правда в стихах №..." шановного ЕЖа. Мої сини зі своїми друзями люблять їх почитать, хоч на ДД не зарегістровані, а просто заходять на нього, як вони кажуть: "Поглазеть прикольну інфу". Тож шановні невтомні працівники ДД, я за розумну, прикольну, доступну, зрозумілу та виховну інфу. Успіху. Дякую за увагу. Кого ненароком образив, вибачаюсь.