Юлія Полюхович - Анекдоти

Хваляться між собою француз, японець та українець.
Француз: "У нас такі швидкісні потяги - я сів, кави випив і вже на місці".
Японець: "Ні. У нас швидші. Я тільки зайшов ще й ієрогліф СМСкою не відправив щоб зустріли - а вже на місці".
Українець: "Пхе. Про парадокс часу Ейнштейна чули? То як сів я в наш надшвидкісний "хюндай",  дружина ще на 1 -ому місяці вагітності була, а як доїхав - то вже й народила".

- Куме, ти чув, що Руїну подолано?
- І що ж тепер буде?
- Тепер молитимемося, щоб вона повернулася.

ПАРТИЯ РЕГИОНОВ: "На этих выборах мы обещаем обещать вам еще больше"
ИЗБИРАТЕЛИ: "Хорошо, но денег у нас больше нет"
"Неправда, - возмутилась ПР, - перед выборами мы вам много денег ... одолжили"

Стара лічилочка на новий лад:
 
" На златом толчке сидели: царь, ..."

Літо, п'ятниця ... пропоную ТОСТ:
 
Пройшовши в ВР, члени Партії Регіонів гучно святкували свою перемогу. Столи гнулися від найрізноманітніших страв, спиртне лилося рікою... В результаті не витримали навіть звичні до таких надмірностей організми народних обранців і половину з них, напівживих, доправили в Феофанію.
Лежать вони в реанімації, в глибокій комі. Раптом один встає, в непритомному стані підходить до апаратів для підтримки життєдіяльності своїх колег і натискає на кнопки,  по черзі вимкнувши їх всі. Після чого і сам впав та помер.
Так піднімемо ж наші келишки за торжество науки та справедливості й за те, щоб нашим життям керували розум та серце, а не рефлекси.
Будьмо!

- Вовочка, виріши задачку: У Петра в кошику 5 яблук, Вітя взяв з кошика 2 яблука. Скільки яблук залишилося в Петра?
- МарьІванна, це - "наклеп".

Идет волк по лесу, вдруг глядь - сидят на полянке Голубь с Грачом.
- А вот и падаль, - облизнулся голодный волк.

- А що це за гіляччя між машинами росте, повсихало, хоч би полили?
- Зараз. Полили ... Наш мер за полив газонів тарифи на воду втричі підняв.
- Так виламайте їх.
- Не можна - ці кущі сам мер і висадив, в знак любові до нас.

- Остапе, ви досі не були активним політиком чи громадським діячем... Чому йдете в Раду?
- Я завжди мріяв стати великим артистом. Мріяв зіграти роль негідника, мерзотника. Щоб мене показували по телевізору... Це - мій останній шанс.

- Куме, а що це ти робиш? Я ж тебе поважати перестану. Навіщо розвішуєш агіт.листівки ПР в парку?!
- Хіба ти не чув, що в парку хочуть офіси побудувати?
- Та чув.
- То хіба ж посміють чіпати дерева з пикою нашого президента перед виборами?
- Так ти ж клею не жалій і не по одній, а по дві агітки на дерево чіпляй.

Ахмєтці списали борги міліардні,
а з нас витискають копійки останні...
Залишилось взяти до рук автомати -
тоді і побачим, хто тут меценати (((

08.08.2008
як це було ("СК РФ: Грузия переодевала украинских наемников в российскую форму для сцен насилия, - МАркин")
 
- Ну идем мы, значит, с пацанами, никого не трогаем, мирно так, 50 военчастей танками по деревне, вдруг "бах" - хохлы, я их сразу узнал, они же в нашей, российской, форме были.
- Ну, а ты че?
- Как мы могли с этим смириться? Мы сразу же приступили к "принуждению", чтобы испорченный хохлами имидж исправить.
- А как же местные-то отличали плохих хохлов от вас, если форма одинаковая?
- То-то и оно - сначала ну никак не хотели отличать, пришлось силой обьяснить.

В своем спиче к депутатам Европарламента, президент Украины Виктор Янукович, успел треть из них оскорбить сразу же, всего лишь обратившись поименно.

В приймальні ПР:
 
- Ваши имя, фамимлия?
- Владимир Кот.
- Как? Как?! Вы хотите вступить в нашу партию с такой ужасной фамилией?
- Ой! Тогда запишите Кат. Подходит?
- Совсе другое дело.

Кандидат экономических наук, доктор наук по государственному управлению, профессор, заслуженный экономист Украины (!!!) - це Чечетов.
Хочеться нагадати цьому професорові російське прислів'я: "Котят по осени считают"

Це вже не смішно - президент привселюдно висловив прогрози вчинити тяжкі фізичні ушкодження, несумісні з життям, а СБУ мовчить. В нас що, вже можна безкарно відривати голови?
 

- Куме, а кума вдома?
- Ні.
- Тоді став дві склянки та закусь - я первак приніс.
...
- Ну як, куме?
- Та ніби нічого, але ще не розпробував, як слід. Давай ще.
- А тепер як ?
- О-о-о. Гарно пішла. Дивіться, НЛО.
- Де?
- Та он. Іншопланетянин. Один-в-один баба Манька, тільки не такий страшний.
- Давайте ще по одній.
- Давай. О-о-о!.
- Що тепер?
- Та чорта бачу. Хрест йому на рило. А теж точнісінько баба Манька, лиш вже з вилами. Давай ще, для розвиднення.
- Ну що, куме, розвиднілося?
- Розвиднілося, куме.
- А що бачите?
- Бачу покращення, куме. Скрізь покращення.
- Досить, куме, бо в тих, хто його бачить буває дуже важке похмілля.

є такий бородатий анекдот, як проводять відбір працівників в міліцію, я його трішки доповнила ...
 
Після останньої реформи освіти, проведеної Табачником тестування випускників проводиться таким чином: учням видають лінійку з прорізами у вигляді круга, квадрата, трикутника і набір відповідних геометричних фігур. Завдання - підібрати до кожного прорізу відповідну фігуру. За результатами тесту визначають, хто сильно розумний, а хто - сильно сильний. Якщо ж лінійка з фігурками "кудись поділись", то випускник - потенційний і дуже перспективний член ПР.

Повертається пізно ввечері Мікола Янович додому з відрядження. Перед тим, як зайти у квартиру, довго вдивляється в замочну щілину: жінка ходить по квартирі в бігуді, прислуга швендяє...
- Ех, - подумав Мікола Яновіч із сумом, - і де ті папєрєднікі, коли вони так потрібні? Доведеться самому.

Лежит Янукович в шезлонге, жизни радуется. Вдруг - "ляп, ляп, ляп", кучками по всей пижаме.
"Лучше, когда синица - в тюрьме, а журавль - в кулаке", мечтательно изрек Виктор Фёдорович, маша рукой и низко кланяясь вслед улетающему журавлиному ключу с Путиным.

Сидить Мікола Яновіч, фінанси рахує. Раптом дзвінок у двері. Відкриває - на порозі сам Диявол, тримає в лапах Яника і півПР.
- Ходімо, Міколо.
- А чому тільки нас? За що?
- Щоб встигнути прикрити ваше "покращення" - Пекло має бути лише одне.

Андрей спросил печально у Наташи:
"Где деньги наши?!"
Она в ответ лопатой помахала:
"Я их в электоральном поле закопала,
волшебном поле, видишь? Тут,
где буйно хрен с редискою растут.
 

ВЕЛИКАЯ РУСССССКАЯ КЛАССИКА )))
Три девицы под окном
Болтали поздно вечерком:
 
«Кабы я была царицей,
То на весь бы мир одна
Чушь несусветную снесла», -
Честно молвила Анютка,
На то она и секретарь.
 
«Кабы я была царицей,
То на весь бы мир честной
Закатила б перд смрадной», -
Талант свой Инна не скрывала,
Тайком лишь с луком сельдь топтала.
 
«Кабы я была царицей,
То за батюшку-царя
Свой голос … с ртом бы отдала», -
Тут Тая даже прослезилась,
Боясь, чтоб не продешевилась.
 
Тотчас был список изменен
И вот, заходит сам Федрон
…