Bogdan Borysenko - Анекдоти

Дивлюсь я на Євро, та й думку гадаю:
Як добре в Європі тій гімни співають!
Співають трибуни усі, футболісти,
Затягують тренери і масажисти.
Ось тягнуть Пранделлі, і Льов і ван Мервейк,
І Бенту, і Ольсен, і Біліч, і Хемрен.
І навіть Дель Боске вусатий співає
(Хоч слів у іспанського гімну немає) -
Він сонно очицями хитрими зиркає
Й під носа собі щось тихенько мугикає.
А знаєте хто не співа і не вчиться?
Лиш тренери-найманці, люди-чужинці...
Та стійте, а хто ще один не співає?
Хто ще тут ні гімну, ні мови не знає?
Стоїть он, похмурий, насуплені брови,
Підібгані губи і зирк гоноровий.
Плюється, кричить, ще й махає руками,
Пляшками кида, посилає по мамі.
І дійсно: як тільки у камеру гляне,
Із губ його (наче злітає без тями)
Лиш слово одне можна всім прочитать -
Найбільш популярне, з закінченням "лядь".
Та це ж наш рідненький улюблений тренер,
Наш світоч, надія, невизнаний геній,
Чергóвий заблудлий Укрáїни син -
Вєлікій савецкій наш тренер Блохін!
Жилетку не носить, як тренери шведські,
Сорочку не хоче білу німецьку.
У нього - хітовий в Донецьку фасон:
Смугасті кросівки, спортивний кальсон.
Навіщо йому закидони ці модні?
Він тренер солідний, він тренер - народний.
Захоче - і голим він вискочить в поле,
Народ не засудить, народ в нас - чудовий.
Вкраїнського гімна йому заспівати -
Неначе сто тисяч км намотати.
Савецкій затягував гімн він дай боже,
Український - що ви! Йому, бач, не можна!
Та що там з тим гімном! Скажу вам без подиву:
Вкраїнського слова не знає він жодного...
...............................................................
Дивлюсь я на Євро, та й думку гадаю:
Коли ми савецкіх вже цих... подолаєм?